Виступ України на Олімпіаді-2018: провал чи очікуваний результат
Спорт

Виступ України на Олімпіаді-2018: провал чи очікуваний результат

Чи однієї золотої медалі достатньо, щоб вважати виступ країни успішним?

Ігор Саджениця, 26 лютого13032
фото Clive Rose, Getty Images
Олександр Абраменко на Олімпіаді

Оцінюючи виступ український спортсменів на зимовій Олімпіаді у південнокорейському Пхьончхані, наперед треба визначити, що можна вважати успіхом? Нагадаємо, країну представляло 33 спортсмени у 9 видах спорту. І одну золоту медаль ми здобули. Зробив це Олександр Абраменко у фристайлі, за що отримає 125 тис. дол. Це дозволило у підсумку закінчити Україні виступи на Олімпіада на 20 місці. Не так вже й погано.

Для прикладу, на Олімпіадах у Солт-Лейк-Сіті у 2002 та Ванкувері у 2010 році Україна взагалі не здобула жодних нагород. При цьому у 2002 році Україна представила найбільшу кількість спортсменів у своїй історії – 68.

На попередній – у Сочі – дві нагороди. І обидві – у біатлоні. Спочатку Віта Семеренко принесла срібну медаль у жіночому спринті, а згодом у жіночій естафеті наша четвірка прийшла першою. Сталося це в дні розстрілів на Майдані 21 лютого. Тож перемога у Росії мала дещо дивний присмак. Тоді нас представляло 43 спортсмени.

Та вернімося до сьогодення. Золота медаль у історичному контексті виступу України на зимових Олімпіадах – не такий вже і поганий результат. Зважаючи, що нас було лише 33 спортсменів. Це все з позитиву. Тепер до негативу.

«Ми не зимова країна, сніг не лежить так довго, як в Норвегії чи Канаді, у нас і в січні буває плюсова температура. Історично склалося, що зимові види спорту не є такими масовими, як літні». Це слова міністра молоді та спорту України Ігоря Жданова. Дивно таке чути при наявності Карпат і можливістю відправити спорсменів на закордонні збори. Та й зимові види спорту – це не лише в снігу і в мороз. І готуються ж спортсмени в інших країнах весь рік.

З таким підходом навряд чи слід чекати підтримки від держави спортсменам, які виступають у олімпійських дисциплінах. І як доказ цього – скандал навколо санкара Андрія Мандзія. Все той же Жданов заявив, що «для уникнення спекуляцій, які, нажаль, доводиться чути від багатьох журналістів та коментаторів зимових Олімпійських ігор - публікую перелік обладнання, інвентарю, екіпіровки, яке було закуплено для наших спортсменів-зимників лише у 2017 році в рамках підготовки до Пхьончхану-2018. В цілому, з урахуванням всіх закупівель – це близько 20 млн. грн». У відповідь він отримав від Андрія Мандзія фото, як санкар змушений сам виготовляти свої сани.

«Це не міф, сани роблю вдома у гаражі, як видно на фото, на них і стартував на Олімпійських іграх. Від Федерації отримав полози – 1200 євро, кронштейни – 290 євро, 2 пари гумок по 30 євро – 60 євро. Торішні сани збирав повністю за свій рахунок», – зазначив Мандзій.

Андрій Мандзій показав, як сам майструє свої сани

Після цього Жданов пообіцяв розібратися з ситуацією. Дочекаємося результатів.

#Зрада є й там, де можна бачити лише #перемога. Мова йде про Олександра Абраменка та його підготовку до змагань. Спортсмен народився у Первомайську, але представляє Миколаїв. І після його «золотого стрибка», фото з якого собі на сторінку поставили у The New York Times, журналісти показали умови, в яких спортсмен мав би тренуватися. Наголос на «мав би», адже умов немає. Тому Абраменко тренується у Білорусі, тому і Алла Цупер, яка теж займається фристайлом, прийняла білоруське громадянство, і навіть виграла золоту медаль для цієї країни у Сочі. А в Пхьончхані була прапороносцем Білорусі на відкритті. На самій Олімпіаді-2018 зайняла 4 місце, виграла ж інша білоруска – Анна Гуськова. Тож не дивно, що складається враження, що українці виграють медалі не завдяки, а всупереч. Так, ніби їх навмисне готовлять до важкого життя, де їм за все треба боротися. Хто не хоче цього робити – переходить під прапор іншої країни. І теж виграє. Як це зробила Олена Савченко для Німеччини. Загалом етнічних українців, які виступали за інші країни, на Олімпіаді виявилося чимало.

Варто також додати й те, що Абраменко, який йшов до золотої медалі чотири Олімпіади, теж міг на цих змаганнях представляти іншу країну. У тому числі і Росію. Де йому могли запропонувати відповідні умови. Чи ту ж Білорусь. Однак він обрав Україну. І не обов’язково через патріотизм. Адже Національний олімпійський комітет після переходу спортсмена у інше громадянство, міг «відправити» його в карантин, де той не зміг би брати участь у офіційних змаганнях два роки. Тож Олімпіаду довелося б пропустити. А чекати ще чотири роки до наступної Олімпіади – це довго, майже вічність. Особливо для спортсменів.

Але не варто все «зганяти» на країну. Є й відверта вина тренерів, які відповідають за підготовку та спортсменів. Цього разу мова йде про жіночі збірну з біатлону – найбільшу надію українського зимового спорту. Будемо відверто, виступ на Олімпіаді – це провал біатлоністок та їх тренерів. Команда підійшла до змагань абсолютно неготовою. Апогеєм цього стали слова Валі Семеренко, що «у нас не команда, а просто ж…». Це коментар під відео-коментарем старшого тренера команди Уроша Вєлєпеца про принцип формування команди на жіночу естафету, яку у 2014 році українки і виграли. У 2018 році Валя Семеренко та Олена Підгрушна, олімпійські чемпіонки, у склад не потрапили.

«Не верьте не одному слову, это просто враньё. Тренер даже собрание не провел и не сообщил почему так кинул меня, не Ира не меркушина не попадала, все гонки хуже меня, так больно и обидно, когда врут тебе в глаза», – написала Валя Семеренко (правопис та мова викладу збережені. Згодом коментарі були видалені).

Емоції Валі Семеренко через пропуск естафети на Олімпіаді

Тоді місце у четвірці довірили Ірині Варвинець та Анастасії Меркушиній. Як підсумок – 11 місце. А під час гонки були і 17-ті. З 18 команд. Тож можна лише здогадатися, який настрій панує у збірній.

Це ще не весь «промах» тренерів. Олена Підгрушна так і не провела на Олімпіаді жодної гонки. Спринт та переслідування вона пропускала, бо відновлювалася після хвороби. А на естафету її так і не поставили. Тож всім, чим відзначилась капітан команди – несла прапор на відкритті Олімпіади. Загалом тренер Урош Велепец не зумів підвести команду до Олімпіади на піку форми. І невідомо, що тепер можна очікувати на етапах Кубка світу з біатлону при такій ситуації у команді.

І щоб закінчити на позитиві – після Олімпіади слід звернути увагу на 19-річного скелетоніста Владислава Гераскевича. Він був першим спортсменом, який представляв Україну на Олімпійських іграх у цьому виді спорту. Та й загалом був наймолодшим українським спортсменом на змаганнях. Тож 12 місце – це лише початок. Він – одна з олімпійських надій України. Хоча чекаємо перемоги від усіх.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук