Розвиваємо емоційний інтелект дитини: поради для батьків

Емоція – це те, що відчуває людина у конкретний момент. А почуття може тривати довше, і воно глибше. Емоції передують почуттям і є їхньою основою. Що керує нашою поведінкою, гарно описано у мультфільмі «Думками навиворіт». Щоб розвинути емоційний інтелект, варто усвідомити те, що ми відчуваємо, і зрозуміти причину цього.

Як правильно і делікатно формувати емоційний інтелект дитини, розповів директор благодійних програм Фонду освітніх ініціатив Biктop Шaбaнoв на «Ocвiтa.uа». Він зазначає, що спонукати розвиток емоційного інтелекту можна через щоденну взаємодію та аналіз спільних життєвих ситуацій.

Вправа 1. Усвідомлення своїх емоцій (самопізнання)

Це перший крок до розуміння і контролю своїх емоцій. Ця вправа допоможе дитині ідентифікувати свій емоційний стан та настрій. Найважливіше, щоб дитина навчилася ідентифікувати і назвати свої емоції.

Коли дитина має підвищений емоційний стан, її поведінка є занадто емоційною, слід запитати її: «Назви емоцію, яку ти відчуваєш». Зазвичай, таке питання призводить до ступору, адже дитина звикла піддаватися емоціям, не відчуваючи, що вони захопили її розум. Цим питанням ви змушуєте її зупинитись, подумати про те, що саме вона відчуває. Це змушує її задуматися. По-перше, дитина має пригадати, як називається та емоція, яку відчуває. По-друге, вона змушена прислухатись до свого емоційного стану, «увімкнути» розум, щоб відповісти на просте запитання.

Деколи цієї вправи достатньо, щоб скерувати дитину з процесу вияву емоцій на їхнє усвідомлення. Навіть така проста вправа може призвести до суттєвих позитивних результатів і її можна застосовувати будь-коли та у будь-якій ситуації.

Її можна запропонувати в ігровій формі. «Пограймо сьогодні у твої емоції». Дорослий також може долучитися до цієї гри, називаючи ті емоції, які він відчуває. Це допоможе зблизитися дитині та дорослому, зрівняти їх у статусі.

Для спрощення цього завдання, особливо, коли дитина ще мала, можна заздалегідь підготувати перелік емоцій, які найчастіше трапляються в житті дитини:

• радість,
• здивування,
• задоволення,
• сум,
• гнів,
• страх,
• огида,
• безтурботність,
• хвилювання,
• злість,
• смуток,
• образа тощо.

Традиційні методи навчання не виправдовують ваших очікувань? Альтернатива є! Дистанційна школа «Оптіма» пропонує інноваційний підхід. Комбіновані уроки, інтерактивні завдання, авторські матеріали – усе це не просто забезпечує високу ефективність навчання, але й формує в учнів цікавість до нового. Дізнайтеся, як вступити до дистанційної школи, та розпочніть захопливу подорож до знань!

Вправа 2. Ідентифікація себе поряд зі своєю емоцією

Вправа полягає у простому питанні: «Чому ти відчуваєш саме цю емоцію? Чому не іншу?» Мета – допомогти дитині зрозуміти спектр своїх емоцій, ототожнити себе зі своєю емоцією. Дитина подумки підбирає те, що вона відчуває до свого стану. Це важливий крок не тільки для ідентифікації свого емоційного стану (вправа 1), але й для розуміння свого ставлення до тих чи інших емоцій.

Ця вправа допомагає проаналізувати свої дії та вчинки. Визначаючи, чому саме ця емоція домінує, дитина поступово наближається до розуміння причин своєї реакції на ті чи інші події. А це вже близько до розуміння та усвідомлення своїх почуттів.

Вправа 3. Перекидання містка від емоцій до почуттів

Ми ставимо запитання: «Що саме (яка подія) викликала у тебе цю емоцію?» Відповідаючи на це запитання, дитина має проаналізувати причини виникнення своїх емоцій, побачити свою реакцію на різні події, дати відповідь, чому цей вплив спричинив таку емоцію.

Ця вправа призводить до розуміння дитиною своєї реакції на вплив зовнішніх факторів. Так дитина переходить до розуміння не стільки своїх емоцій, скільки почуттів. Пошук відповіді на легке запитання веде до усвідомлення дитиною свого «я».

Такі вправи не спрямовані на контроль та керування своїми емоціями, що для більшості дітей є складним завданням, а акцентують увагу на ідентифікації своїх емоцій та аналізі причин їх виникнення.

Як наголошує Biктop Шaбaнoв, під час виконання вправ треба уважно дослухатися до дитини, допомагати їй розібратися у своїх емоціях і почуттях, бути щирими.