НБУ розповів, як не платити банкам комісію за обслуговування забутих карток
Деякі клієнти можуть отримати рахунок на 20 тис. грн за обслуговування банківських карток, якими вони давно не користувалися
Національний банк України (НБУ) у середу, 11 березня, пояснив клієнтам українських банків, що варто робити, якщо вони отримали від банку рахунок за обслуговування платіжної картки, якою вже довгий час не користувалися. Як зауважив фінансовий регулятор, інколи такі рахунки сягають 20 тис. грн.
За інформацією НБУ, такі випадки достатньо поширені. Вони виникають через те, що клієнти банків з різних причин припиняють користуватися банківськими картками. Водночас сам банк стягує щомісячну комісію за користування карткою і, коли на картці закінчуються гроші, то банк самостійно відкриває кредит для клієнта. На цей кредит з часом ще й нараховуються відсотки.
У таких випадках Національний банк рекомендує спершу звернутися до банку й пояснити, що ніяких кредитних договорів з банком не підписувалося.
«Наголосіть, що вимоги банку про погашення боргу за кредитом є безпідставними, адже банк списав борг та відсотки за рахунок кредиту, на який ви навіть не погоджувалися», – сказано у рекомендації НБУ.
Відповідь банк має надати клієнту протягом місяця. У разі ж, якщо ця відповідь незадовільна, то клієнту потрібно звернутися до Нацбанку. Останній проведе з банком роз’яснювальну роботу.
«Практика свідчить, що після звернень Національного банку до банків у таких ситуаціях банки переважно погоджуються з аргументами регулятора та споживача і в результаті списують нарахований борг», – стверджує регулятор.
Для списання незаконних боргів НБУ застосовує такі аргументи:
- відповідно до Умов та правил надання банківських послуг самого банку він може списувати платіж за рахунок наявних на рахунку коштів (а не відкриваючи кредит);
- відповідно до Умов та правил надання банківських послуг самого банку, списання платежу за обслуговування карти припиняється, якщо картою не користуються протягом 90 днів;
- споживач не підписував кредитний договір та не давав згоди на встановлення кредитного ліміту, що є вимогою українського законодавства;
- споживач не був ознайомлений із документами, де вказано реальну річну процентну ставку за кредитом, його загальну вартість, платежі у випадку прострочення, що є вимогою українського законодавства.