Як перетворити грантову допомогу на драйвер змін?

Сьогодні мала нагоду у товаристві представників донорських організацій, що працюють в Україні, дискутувати на тему того, чим є гранти: гаманцем для підтримування штанів чи драйвером змін у громадах.

Насправді мені, як директорці організації, котра з одного боку є грантодавцем (так, упродовж двох останніх років ми надали фінансування 136 проектам загальним бюджетом 24 млн грн), а з іншого - грантоотримувачем (лише у 2019 році втілюватимемо 17 проектів за участі загалом 39 партнерів загальним бюджетом 15,5 млн грн), доволі легко відповісти на це питання.

Все залежить від цінностей організації, котра претендує на фінансування. Від відповідностей цілей проекту цілям розвитку громади/сфери, в котрій вони втілюватимуться. Від організаційної культури бенефіціарів проектів.

Очевидно, є різниця між органами влади/місцевого самоврядування і неурядовими, котрі отримують грантові кошти. У першому випадку кошти зазвичай спрямовуються на вирішення проблем розвитку громад, у другому, на жаль, особливо на місцевому рівні, бувають випадки проектів задля проектів, спрямованих не так на вирішення конкретних проблем, як на підтримку діяльності організацій як таких.

Однак проблема не лише в грантоотримувачах. Питання і до донорів: наскільки пріоритети донорських програм відповідають потребам розвитку тої чи іншої галузі чи території. Низький рівень такої відповідності спричиняє «кон'юнктурний» підхід до подачі заявок, адже цілком очевидно, що «зубасті грантоїди» достатньо спроможні якісно написати заявку.

Таким чином, з одного боку, для того, аби грантова допомога стала реальним драйвером змін, потенційним отримувачам коштів слід задуматися над тим:
- яким чином, в тому числі з огляду на часто відсутні стабільні джерела фінансування, забезпечити сталість результатів, досягнутих завдяки залученому фінансуванню. Як на мене, відверта відповідь на це запитання є запорукою успіху того чи іншого проекту;
- по друге, при підготовці проектів виходити із реальних потреб громади/галузі, а не із спроможностей самої організації;
- як збільшувати додану вартість ідей завдяки партнерству та мережування.

З іншого боку, часто ми стаємо свідками ситуацій, коли кілька донорських організацій здійснюють дуже схожу діяльність на певній території і громади в результаті губляться/починають «викручувати» нові ідеї, аби максимально збільшити шанси залучити позабюджетне фінансування. В результаті, низка втілених проектів – але відсутність системних змін.

Як цього уникнути?

- Забезпечити координацію діяльності донорських організацій між собою, що дозволить досягти ефекту синергії від роботи, зокрема в громадах,
- Узгоджувати пріоритети з регіональними стратегіями, що забезпечить комплексний підхід до вирішення проблем розвитку територій,
- Створити систему комунікації з регіональними органами влади та самоврядування, що може стати запорукою забезпечення співфінансування проектів (так, Львівська обласна рада та облдержадміністрація забезпечують бенефіціарам з Львівської області покриття 50% власного внеску у рамках порядку співфінансування проектів міжнародної технічної допомоги).

Для нас в Карпатському Єврорегіоні дуже важливо, аби технічна допомога, спрямована на розвиток громад та галузей регіону, була спрямована на здійснення системних змін для користі громад.

Тому переконані, що наша ініціатива створення Ради донорів Карпат як координаційної платформи фінансової підтримки регіону стане поштовхом до підвищення ефективності використання ресурсів, не «пожежогасіння», а системного підходу до розвитку регіону.