Як Росія гартувала собі ворога

Трохи менше ніж два роки тому до Міністерства закордонних справ Росії викликали посла Іспанії в Москві Фернандо Вальдерраму. Викликали, як люблять казати росіяни, «на килим», аби «пропісочити» іспанського дипломата за критичні до Росії висловлювання його боса Жозепа Борреля. Так-так, того самого, який нині є Верховним представником Європейської Унії з питань закордонних справ і політики безпеки.

Тоді, навесні 2019 року, ще на посаді міністра закордонних справ Іспанії Боррель дав інтерв'ю виданню El Periodico, у якому назвав Росію «ворогом, який знову становить загрозу». Процитуємо одну його відповідь на запитання репортера про геополітичну роль Європи: «По суті, зараз виник новий світ, який неможливо було уявити ще п'ять років тому. Трамп тоді ще не був президентом, не було Brexit, кризи з міґрантами, війни в Сирії. Дуже багато речей стали іншими. Наш старий ворог, Росія, знову говорить: "Ось я тут", – і знову становить загрозу».

У МЗС Росії слова Борреля, звісно, назвали «недружніми», такими, що «завдають шкоди відносинам між Росією та Іспанією».

Отже Жозеп Боррель вже тоді репрезентував себе особою, яка дуже добре усвідомлювала, що таке Росія, чого від неї очікувати і як треба з нею поводитися. Тож можна лише собі уявити, як кремлівські завсідники скреготали зубами, коли в грудні 2019 року міністра закордонних справ Іспанії призначили керувати зовнішньополітичним відомством ЄУ.

Утім не слід думати, що Боррель поставив європейську дипломатію на рейки протистояння з росіянами. Якраз навпаки, він довго і вперто намагався вийти на шлях примирення з Росією, попри те, що Москва вперто цьому опиралася. Але коли в Кремлі вже зовсім нахабніли, то й Боррель дозволяв собі різке слівце в бік російської влади. Це стосувалося й російських пропагандистських атак, кремлівських операцій з дезінформації, отруєння Олексія Навального тощо.

Саме миротворчими інтенціями Борреля щодо Росії можна пояснити його візит до Москви на початку лютого. Попри те, що Європейський парламент та багато країн-членів відмовляли його від поїздки до Москви в такий непевний час. Але саме в цей «непевний час» Боррель і хотів завітати до Москви. А йдеться передовсім про суд над Навальним. Шеф європейської дипломатії чомусь вірив, що зможе достукатися до здорового глузду російського керівництва, зупинити його від необдуманих дій перед загрозою санкцій.

Ну, ми вже знаємо, що російське турне Борреля завершилося цілковитим провалом. Навального так і засудили до реального терміну ув’язнення. А гість з Брюсселя зазнав гіркого приниження під час спільної пресконференції з російським міністром закордонних справ Сергієм Лавровим. Фактично все це виглядало на пропагандистську атаку кремлівських гебістів не просто проти Борреля, а проти всієї Євроунії. Росіяни замість того, щоб виправдовуватися за свої дії, почали зухвало звинувачувати Захід.

Лавров просто не давав Боррелю отямитися, атакував його безглуздими закидами. Мовляв, у країнах ЄУ поліція не менш жорстоко розганяє демонстрації, що Брюссель присікується до Росії ні за що, що його санкційна політика є глибоко хибною і шкідливою для обох сторін. А на завершення ще й закинув ЄУ, що вона є арогантна й несправедлива. «Тому ми своє життя вибудовуємо з огляду на те, що Євроунія є ненадійним партнером, принаймні на цьому етапі», – наголосив російський міністр.

Боррель, звісно, не очікував такого повороту справи, тому почувався просто ошелешеним. Він щось бурмотів на своє виправдання, намагався навіть щось закинути російській владі, але все це виглядало страшенно непереконливо.

А «контрольним пострілом в голову» для Борреля стало повідомлення про те, що саме під час його візиту до Москви МЗС Росії заявило про висилання трьох європейських дипломатів – німця, шведа і поляка. Персонами нон ґрата їх оголосили за абсолютно вигаданими приводами, нібито вони брали «участь в незаконних демонстраціях» на підтримку Навального у Москві та Санкт-Петербурзі. Насправді європейські дипломати просто були присутні там, де відбувалися акції, щоб на місці оцінити події й потім повідомити про них у регулярних звітах до своїх столиць. Спроба Борреля заступитися за своїх колег і переглянути це рішення російська влада демонстративно проігнорувала.

«Ганебний візит» – це словосполучення можна було прочитати в багатьох європейських газетах, які висвітлювали російське турне Верховного представника Європейської Унії. Але чому так сталося? Адже досі Жозеп Боррель мав славу полум’яного дискутанта. Усі знали, що за словом до кишені він не полізе і що палець до рота йому не клади. А в Росії він чомусь перетворився на хлопчика для биття.

Завісу над таємницею своєї поведінки в Москві Боррель привідкрив в інтерв’ю німецькому часопису Der Spiegel, опублікованому 1 березня. Вже одна назва матеріалу багато про що говорить: «Мені вартувало дати волю своєму потягу до суперечки» (Ich hätte meiner Lust am Streit nachgeben sollen). Боррель зізнався, що Лавров під час зустрічі використав, зокрема, каталонський козир. Тут варто зазначити, що чинний шеф європейської дипломатії є каталонцем, але переконаним іспанським соборником. Тому він виступає рішуче проти спроб Каталонії здобути незалежність від Іспанії.

«Взагалі-то всі знають, що зазвичай я реагую негайно і не боюся сперечатися. Коли Лавров порівняв справу Навального з каталонцями, засудженими за роль, яку вони раніше зіграли на референдумі про незалежність, я спочатку хотів посперечатися з ним перед увімкненими телекамерами, але вирішив цього не робити. Я приїхав до Москви не для того, щоб говорити про Каталонію. Так що вирішив зберігати спокій», – розповів Боррель журналістам німецького видання.

От такий собі підступний крок Лаврова. Це не просто закид на кшталт «у вас негрів лінчують», це чітко продуманий стратегами ФСБ хід, аби зіграти на певних струнах душі опонента. Бо найменше Боррелю хотілося б дискутувати в Москві навколо питання каталонського сепаратизму. Ну, здавалося б, де Навальний, а де каталонські сепаратисти. Жодного логічного зв’язку. Але російські гебісти дуже добре вловили цей момент у сприйнятті ситуації Боррелем і змусили бути стриманим. А ще кремлівці в такий спосіб мимоволі зізналися у своїх симпатіях до каталонських сепаратистів. Тому всі висловлені колись несміливі версії про російську підтримку каталонського руху тепер набули нового звучання. Але це зовсім інша тема й не будемо в неї заглиблюватися.

Хоча брюссельський гість був рішуче налаштований підняти на пресконференції, зокрема, тему Навального. Але, як він сам зізнався: «Лавров запитав, чи збираюся я говорити про справу Навального на пресконференції. І попередив, що вважатиме це тиском і втручанням у внутрішні справи Росії». Ось таке примушування до мовчання.

Нібито й можна сказати, що Москва в контексті візиту Борреля добилася чого хотіла, а ЄУ зазнала іміджевої поразки. Утім жодної реальної користі Росії це не принесло, лише дозволило зайвий раз похизуватися. А от в Євроунію все це змусило зайвий раз змінити погляд на Росію, додало переконливих аргументів тим, хто виступав проти примирення і за жорсткішу санкційну політику.

Окрім того, Москва нажила собі затятого високопоставленого ворога в особі Жозепа Борреля. Пригадаймо, що він заявив у Європарламенті, повернувшись з російського турне: «Росія – це не сучасна демократія. Росія бачить у демократичних цінностях екзистенціальну загрозу».

А ще процитуємо один з його дописів у твітері: «Мій візит до Москви лише підтвердив, що Росія не бажає скористатися з можливості вести конструктивніший діалог з ЄУ». Нічого не нагадує? Наприклад, відому фразу лідера ОУН(р) Степана Бандери: «З моск**ми нема спільної мови». Тут вже жарти пішли, що каталонець перетворився на справжнього бандерівця.

У будь-якому випадку Боррель рішуче взявся за справу посилення санкційного тиску на Росію. Він активно відстоював запровадження Євроунією штрафних заходів за засудження Навального. А зараз спонукає керівні органи ЄУ розробити дієві контрзаходи проти пропагандистської кампанії Кремля. І це лише початок.