Група львів’ян вже понад місяць займається збором коштів та пошуком автомобілів для потреб військових. Від початку березня волонтери закупили та передали армії 90 автівок і має запитів ще на 67. Проте з часом збирати гроші, як і шукати дешевші автомобілі стає все важче.
Один з організаторів цієї ініціативної групи Святослав Літинський розповів ZAXID.NET, яких автомобілів потребують військові, скільки вони коштують та хто і як їх передає в Україну.
***
Чому ви почали займатися закупівлею автомобілів для фронту?
У нас мобілізувався знайомий, і ми з другом Олександром Музичуком купили їхньому підрозділу два автомобілі. Потім до нас почали звертатися інші люди з такою потребою, й інший мій знайомий Ростислав Коваль каже: «Святославе, тобі то вдається, оголошуй збір і купуй, допомагай людям». Так все і почалося.
Коли назбирав 300 чи 400 тисяч, то закрив збір, бо ті гроші треба було правильно використати. Потім ми почали вирішувати купу проблем. Перша, що мене дуже дивує, – держава від початку війни не відкрила кордон для ввезення автомобілів: потрібна купа документів, затверджувати листи у військовій адміністрації. Друга проблема – за кордоном важко отримати гроші, оскільки на платежі SWIFT є обмеження Нацбанку. Та врешті знайшлися люди і в Польщі, і в Німеччині, які змогли допомогти, тож ми налагодили мережу. Потім ми об’єдналися ще з двома групами, і сумарно з 2 березня вже ввезли 90 автомобілів.
Пікап та бус, які передали військовим волонтери 7 квітня (фото Святослава Літинського)
Хто входить до вашої ініціативної групи? Скільки це людей?
Переважно це львів’яни – хтось є в Польщі, хтось у Львові. Активно займаються процесами до 20 людей. Ми не купуємо нічого більше, крім автомобілів, але коли перевозимо їх з-за кордону, то повідомляємо всіх, що можемо щось взяти. Переважно нас просять перевезти якусь гуманітарну допомогу у штаби.
Як ви вирішили проблему з переказом грошей за кордон?
Ми передали свої картки в Польщу, і там люди знімають з них гроші, але теж є обмеження – 1400 злотих на день. OTP банк заблокував уже мої картки, «ПриватБанк» ще дозволяє знімати. Потім за готівку виключно купують автомобілі, оскільки купують вживані авто переважно у приватних осіб.
А якщо «ПриватБанк» заблокує ваші картки теж, що будете робити?
Ще не знаю, але ми передали не тільки мої картки, а й ще двох знайомих.
Автовоз, який прибув з Німеччини (фото Святослава Літинського)
Як відбувається збір грошей? Хто є вашими благодійниками?
Приблизно 80% – це збори через Facebook. Для мене важливо публікувати детальні звіти пожертв та витрат, і, думаю, люди бачать, що інформація повністю відкрита, тому це викликає в них довіру. Решта 20% – великі жертводавці, наприклад, компанія «Західний Буг», яка дала вже приблизно 700 тис. грн. Кілька приватних благодійників давали по 5 тис. доларів. Є перекази з-за кордону, але наразі це менше 1%.
Який потенціал ще лишився в благодійників? Чи є ще, що жертвувати?
Звичайно, активність дуже знизилася. На початках люди мали більше можливостей, тому вони давали багато, а зараз в них більше витрат.
Варто зазначити, що волонтери завжди з’являються там, де немає нормального керівництва. На жаль, наше суспільство роками вкладало гроші в дороги, а не в армію, хоча було багато закликів до цього. Я сам писав у грудні петицію, щоб дозволили ковідну тисячу віддати на армію, але поки не почалася війна, того не зробили. На жаль, ми тепер затикаємо тепер ці прорахунки, і це сумно.
Кому ви купуєте автомобілі? До вас звертаються з цією потребою чи ви самі шукаєте, кому допомогти?
Перші 15 автомобілів ми передали у 80 окрему десантно-штурмову бригаду. Потім ми налагодили більш-менш процес, і до нас почали звертатися інші військові частини по допомогу з усієї України. Зараз маємо ще 67 активних запитів, які ми намагаємося пріоритезувати. Якщо маємо гроші, то стараємося передати авто безкоштовно. Але часто грошей не вистачає, і тоді пріоритет надається тим частинам, які можуть хоча б частково оплатити автомобіль. Тоді ми закриваємо решту суми зі збору – а далі процес у нас вже налагоджений: є водії, які можуть виїжджати за кордон і купувати автомобілі, і ми вже знаємо, як правильно оформлювати листи від військових. Передаємо автомобілі переважно у Львові.
Військові з отриманим від волонтерів автомобілем (фото Святослава Літинського)
67 автомобілів – це скільки в грошах?
Щоб закрити ці потреби, потрібно 8 млн грн.
Які саме автомобілі ви купуєте? Скільки вони коштують?
Переважно армія просить дизельні автомобілі – це повнопривідний звичайний джип, а частіше – пікап, бо в ньому можна ще щось перевозити або поставити в кузові кулемет, наприклад. Ціна джипа – 4-5 тис. доларів, пікап – від 5 до 7 тис. доларів.
Де і хто шукає ці автомобілі?
Є знайомі в Польщі, які шукають оголошення, їдуть і оглядають автомобілі, купують, якщо ті в нормальному стані. У Німеччині ми знайшли знайомих з Литви, які вже автомобілів 4 привезли. Якщо немає знайомих, то знайомимося з людьми, які готові на волонтерських засадах таким займатися.
Скільки часу займає цей процес – від купівлі до передачі військовим?
Приблизно тиждень або й більше. Спершу треба зняти гроші, потім оглянути автомобіль і купити його, отримати лист від військових, перевезти через кордон, підремонтувати, а потім вже передати. За день-два ми отримуємо акт, що військові отримали автомобіль.
Автомобілі з Польщі (фото Святослава Літинського)
Яка взагалі є потреба фронту в автомобілях?
Я читав статтю на «УП», де говорилося, що в Україні знищено півмільйона автомобілів під час війни. Це неймовірна цифра. А військові, хто б не звертався, всі говорять постійно, що їм потрібні автомобілі, які б їздили. Тому, як я розумію, є потреба в десятках тисяч автомобілів.
Волонтери, які займаються закупівлею касок, бронежилетів та інших мілітарних речей, говорять, що їх вже важко знайти в Європі. Яка ситуація з автомобілями?
У Польщі фактично з дешевшого сегменту все викуплено. Якщо перші автомобілі в хорошому стані ми купляли за 16 тис. злотих, то тепер це 22 тисячі, тобто йдуть автомобілі іншої категорії. Намагаємося в інших країнах шукати, наприклад, у Франції чи Литві, з Великої Британії один автовоз уже в дорозі.
Ви встигаєте поза волонтерством займатися ще чимось? Маєте рецепти, як відволіктися, коли охоплює відчай?
Я ще викладаю в ЛНУ ім. І. Франка, і вважаю, що це дуже важливо, адже створює для студентів стабільність та впевненість. По іншій роботі підстраховують колеги, тому тим я майже не займаюся.
Коли бувають моменти відчаю – перестаю читати новини, а натомість роблю те, що можу. І тоді набагато легше все сприймати, бо ти бачиш результат – домовився про черговий автомобіль, купив його, передав. Десь я читав про критичні ситуації, про концтабір, що там першими помирали ті, хто думав, що то закінчиться за тиждень; другими – ті, хто думав, що то не закінчиться ніколи; а найдовше жили ті, хто просто робив те, що мав. І от ми просто робимо те, що можемо.
***
Реквізити для допомоги:
Paypal: lityk@yahoo.com
Картка ПриватБанк: 4731 1856 0729 5240 (Літинський С.В.) або 4149 4991 3935 2742 (Борійчук О.І.)
Для переказів з-за кордону на польський рахунок:
SWIFT/BIC: WBKPPLPP
Bogdan Skaskiv
@katyaakva телеграм
PL 31 1090 2590 0000 0001 4986 3372 (eur)
PL 51 1090 2590 0000 0001 4986 3400 (usd)
PL 42 1090 2590 0000 0001 4985 2019 (pln)
Ми використовуємо