Десять золотих дукатів для вічності: у Кременці археологи відкрили незвичний поховальний обряд
У крипті XVII ст. виявили останки людини з 10 золотими монетами
У крипті колишнього францисканського монастиря в Кременці археологи знайшли поховання чоловіка, якого супроводжували в останню дорогу десять золотих дукатів, перстень і медальйон. Про особливий поховальний обряд XVII ст. розповіли у Кременецько-Почаївському заповіднику.
Знахідку виявили під час археологічних досліджень у серпні 2026 року, коли досліджували крипту Миколаївського собору Кременця, колишнього костелу францисканського монастиря. Поховання датують серединою XVII століття. Поруч із ним виявили десять золотих дукатів, перстень, медальйон та інші предмети поховального інвентарю.
Як зазначають у заповіднику, монети, викарбувані впродовж 1560–1648 років в Угорщині та Нідерландах, що свідчать про широку географію грошового обігу тогочасної Європи.
Працівник заповідника Василь Ковбаса додав, що останки належать чоловіку віком приблизно 55–60 років. Антропологічні дослідження провела Юрія Ушкова.
Якщо хочете читати головні новини дня оперативно Додайте ZAXID.NET у вибрані в GoogleНа сторінці заповідника оприлюднили короткометражний фільм-візуалізацію, який розповідає про знахідку.
Відео Кременецько-Почаївського заповідника
Виставку «Вічність, оплачена золотом. Поховальний комплекс XVII століття із Кременця» з цінними знахідками експонують у заповіднику «Софія Київська». За словами директора Кременецько-Почаївського історико-архітектурного заповідника Василя Ільчишина, якого цитує Укрінформ, колишній францисканський монастир є найдавнішою міською будівлею Кременця, окрім замку. За деякими припущеннями, його історія сягає кінця XVI століття.
«У 1832 році монастир, як і багато інших церков та соборів в Україні, був окупований Російською православною церквою. Фактично, це перший собор, який ми повернули в повне державне управління. Наприкінці 2023 року ми звільнили монастир від російської окупації та розпочали його системне дослідження», – розповів директор заповідника.
Десять золотих монет свідчать про високий соціальний статус похованого, однак його імʼя, походження та конкретні обставини життя поки залишаються невідомими.
Традиція класти монети до поховань доволі давня. Ще в античні часи люди клали плату перевізникові Харону за переправу душі померлого через річку Стікс. Однак у християнській Європі покладання монет до могил могло набувати інших значень.