Чемодан-вокзал-продали
Економіка

Чемодан-вокзал-продали

Розслідування: Більшість автостанцій Львівщини належать лише чотирьом бізнесменам

Юлія Костюк, 12 серпня 2016 8760 1

Гроші з кожного квитка на автобус, які сплатив пасажир, потрапляють не лише до перевізника. Частина залишається в кишенях власників компаній, які володіють або отримали в оренду автобусні станції. На противагу розподілу маршрутів поміж перевізниками в області, які завжди супроводжуються скандалами, автостанції ділять тихо, без зайвого галасу.

Журналістка антикорупційного сайту «Наші гроші. Львів» Юлія Костюк на замовлення ZAXID.NET вирішила з’ясувати, хто ж контролює цей ринок і виявила, що майже 75% автостанцій у Львівській області перебувають у руках лише чотирьох людей.

***

8 серпня Львівська ОДА оголосила конкурс на визначення перевізників на автобусні маршрути у межах області, який вже викликав неабиякий ажіотаж. Чиновники заявляють, що конкурс покликаний обмежити монополізм на ринку, а також визначити тих, хто буде спроможний «забезпечити належну якість обслуговування пасажирів». Натомість ніхто не враховує, що якісне обслуговування пасажирів також залежить від автовокзалів та автостанцій, адже щоразу купуючи квиток, наприклад, зі Львова до Самбора, 12-15% його вартості ми віддаємо саме власнику автостанції.

Не став надбанням громадськості і той факт, що буквально недавно відбувся переділ ринку автостанцій. Кілька тижнів тому 30% автостанцій Львівщини перейшли у власність депутата Львівської обласної ради від «Громадянської позиції» Петра Кошика та вчорашньої студентки, власниці нерухомості на площі Ринок 23-річної Христини Гриник. Тим самим ці люди порушили багаторічну монополію відомого львівського екс-чиновника від транспорту Ігоря Думи.

Ми також спробували з’ясувати, скільки заробляють власники автостанцій. Згідно з наказом міністерства інфраструктури, автостанційний збір становить12-15% вартості кожного квитка. Середня вартість квитків в автобусах приміського сполучення, за даними Мінінфраструктури, становить 31 грн, міжміського (за межі області) – 98 грн. Відтак, купуючи квиток, скажімо, зі Львова до Самбора, кожен пасажир платить 3,7-4,7 грн власнику автостанції. А для тих, хто їде до Івано-Франківська, ця сума вже становить 11,8-14,7 грн. Коли ж ви їдете до Варшави (середня вартість квитка 400 грн), то власник автостанції отримує вже 48-60 грн з кожного пасажира.

Проте вивести навіть орієнтовний офіційний заробіток нам не вдалось, оскільки Державна служба України з безпеки на транспорті у відповідь на офіційний запит заявила, що інформація про пасажиропотік на автостанціях є комерційною таємницею. Так само як і їхня пропускна спроможність, у тому числі, за кількістю пасажирів і автобусів, які здатна обслуговувати автостанція.

Про те, що ці суми є досить значними, опосередковано може свідчити те, що рік тому ініціатива Мінінфраструктури про зменшення станційного збору до фіксованої 1 грн з квитка зустріла активний опір. Проект міністерського наказу «Про внесення змін до Порядку регулювання діяльності автостанцій» так і залишився проектом.

У міністерстві вважали, що зниження автостанційного збору зменшить вартість проїзду для пасажирів та суттєво підвищить рентабельність перевезень.

«Також це сприятиме розвитку сервісу на автостанціях, так як вони будуть змушені пропонувати кращі послуги і боротися за споживача  замість того, щоб збирати обов’язкову плату з кожного пасажира для наповнення свого бюджету», - йшлося в пояснені до проекту.

Львівський автовокзал – Ґранд-Готель серед мотелів

На сьогодні можна із впевненістю сказати, що жодна з 47 автостанцій Львівщини не бореться за споживача. Справа в тому, що автовокзали та автостанції ранжуються за класами – від першого до п’ятого. Державна служба України з безпеки на транспорті оцінює кожен об’єкт за 18-ма критеріями та присвоює І, ІІ, ІІІ, ІV або найнижчий V клас. У Львівській області лише одна автостанція першого класу, а більшість – третій та п’ятий.

Критерії, за якими визначають клас автостанції – це кількість автобусних платформ, квиткових кас, місць для сидіння пасажирів, пристосованість станцій до потреб людей з особливими потребами тощо.

Сьогодні лише один об’єкт Львівщини атестований як автостанція I класу – це автовокзал на вул. Стрийській, 109 у Львові.

У нас відсутній II клас, зате III класу відповідає найбільша кількість АС на Львівщині. Дві квиткові каси, дві камери схову для ручної поклажі, чотири некриті автобусні платформи, три місця для відстою автобусів, система гучного мовлення та 15 місць для сидіння пасажирів – таких автостанцій нараховують 26, що становить 55% ринку.

Ще дев’ять автостанцій класифікують за IV рівнем. А якщо наявна хоча б одна автобусна платформа, квиткова каса, три місця для сидіння пасажирів та громадська вбиральня – їй присвоять V клас. У Львівській області таких 11 АС.

Шах ветеранам ринку

Загалом у Львові та області функціонує 47 автостанцій. 35 з них, тобто 74%, станом на серпень 2016 року контролюються Ігорем Думою, Світланою Палько та Петром Кошиком на пару з вчорашньою студенткою Христиною Гриник.

Останні двоє зруйнували монополію Ігоря Думи та його компаньйонів зовсім нещодавно, ставши власниками найбільшої фірми на ринку - ПАТ «ВКК “Еталон”».

Автостанція у Кам’янці-Бузькій

У власності ПАТ «ВКК “Еталон”» є чверть усіх автостанцій області – 12. Це найбільша кількість АС, підконтрольних одному підприємству. Монополія «Еталону» утвердилася в Радехівському, Кам’янка-Бузькому та Городоцькому районах. Крім того, підприємство надає автостанційні послуги у Миколаївському, Стрийському, Сколівському, Дрогобицькому та Яворівському районах.

Донедавна власницею «Еталону» числилась Галина Плукар – дружина Володимира Плукара, близького до Ігоря Думи. Плукар був наступником Думи на посаді голови правління ПАТ «Львівавтотрансу», де Ігор Дума був головним акціонером, а до того фактично вивів підприємство з державної власності та започаткував свою «імперію автостанцій». До того ж, «Львівавтотранс» раніше виступив одним із засновників «Еталону».

Згідно з даними SMIDA, станом на І квартал 2016 року власником 100% акцій «Еталону» було ТОВ «Городок-Автотранс», яке належало Галині Плукар. Та у липні 2016 року у ТОВ «Городок-Автотранс» змінились контролери – фірма перейшла у власність Христини Гриник (51%) та заснованого у березні минулого року ТОВ «Еталон Золочів» (49%), яке ділять литовець Арунас Белешка та депутат Львівської облради від «Громадянської позиції» Петро Кошик. Саме Петро Кошик  2 липня очолив «Городок-Автотранс», а 8 липня став головою наглядової ради «Еталону».

Таким чином, 12 обласних автостанцій, що колись належали Галині Плукар, близькій до Ігоря Думи,  перейшли у власність непублічної Христини Гриник та депутата Петра Кошика. Проте виглядає, що родина Плукарів таки зберігає певний вплив на підприємство – Володимир Плукар став заступником голови наглядової ради «Еталону».

23-річна Христина Гриник – донька нотаріуса Івана Гриника та підприємця Надії Гриник. У 2011 році, на той момент студентка першого курсу Христина Гриник разом з донькою бізнесмена Олега Сластіона Сюзанною стали співвласниками ТОВ «Трикотекс». Фірма зареєстрована на площі Ринок, 45, де дівчата викупили приміщення площею 258,9 кв. м за 3,7 млн грн. Сьогодні фірма належить Андрієві Кифоренку.

Відомо також, що Христина Гриник зареєструвалася як приватний підприємець у лютому 2010 року, коли їй було 16 років.

Щодо Петра Кошика – то за задекларованими статками, він є найбагатшим депутатом «Громадянської позиції» у Львівській облраді. Як фізична особа-підприємець Кошик контролює ще дві АС у Мостиському районі. Таким чином, сьогодні у кошику Кошика-Гриник – 14 автостанцій – і це найбільша кількість автостанцій в одних руках.

Ігор Дума – більше не №1

Колишній начальник львівського управління «Укртрансінспекції», яке сьогодні реорганізоване в управління Укртрансбезпеки та є регіональним підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті, Ігор Дума напряму контролює три компанії, що спеціалізуються на автостанційних послугах. Це ТОВ «Авто і світ», ПП «Гал-Всесвіт» та ТОВ «Гал-Діком», на які зареєстровано загалом 9 автостанцій.

АС Ігоря Думи розташовані у Новояворівську, Жовкві, Перемишлянах, Моршині та Бориславі. Ще чотири є у Львові. Це власне львівський автовокзал (АС «Львів №1» на вул. Стрийській, 109), АС №4 (вул. Шевченка, 105), АС «Львів №2» (вул. Б. Хмельницького, 225) та автостанція на львівському залізничному вокзалі (АС №8, пл. Двірцева, 1).

Автовокзал «Двірцевий» (АС №8) коло головного залізничного вокзалу у Львові належить Ігору Думі 

Молодша донька Думи Оксана через ПП «Тур-Авто» виступає також співвласницею АС Турка, що у Турківському районі.Її партнеркою по бізнесу є Світлана Палько – ще один великий гравець на ринку автостанційних послуг.

Таким чином, за кількістю контрольованих автостанцій Ігор Михайлович поступається двом найбільшим конкурентам – тандему Кошик-Гриник та Світлані Палько.

Втім, Ігор Дума – яскравий представник успішних приватизаторів 90-х. Йому пощастило бути директором державного «Львiвського автотранспортного пiдприємства 14631» на момент його перетворення у ВАТ «ЛАТП 14631» в 1997 році, а відтак стати головою правління новоствореного підприємства та одним з найбільших його акціонерів.

Через два роки за схожою схемою – голова правління, найбільший акціонер – Дума став власником майна ще одного державного підприємства ТВО «Львівавтотранс». З того часу Ігор Михайлович зареєструє ще не одне підприємство, однак саме ці два, колись державні, стануть базовими у виведенні подальших бізнесових формул.

Щоб переглянути збільшене зображення, клікніть по інфографіці

На початку 2000-х Ігор Дума ще раз повернувся до державного майна - очолив ДП «Львівське обласне автотранспортне управління». А через три роки, у 2003 році, розпочав роботу обласний конкурсний комітет з підготовки та проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, членом якого став Ігор Дума. В основу роботи комітету закладали прозорість, а курс брали на обмеження монополізму на ринку перевізників. Однак вже саме членство Ігоря Думи у комітеті та перемоги на тендерах його фірм ставили цю прозорість під сумнів.

У 2010 році Дума посів не менш важливу «транспорту» посаду начальника Територіального управління Головавтотрансінспекції у Львівській області. Водночас не нехтував політичною діяльністю. У кінці 80-х був депутатом одного з районів Львова, у 2002-2006 роках – депутатом Львівської обласної ради. І навіть претендував на посаду голови Львівської обласної ради.

На останніх місцевих виборах 2015 року Дума балотувався до Львівської облради від «Нашого краю», але підтримки виборців забракло. Разом з тим, родина депутата у відставці не залишилась без представника в облраді. Зять Ігоря Михайловича, Андрій Дума, є чинним депутатом від «Народного контролю», і навіть обіймає посаду заступника голови комісії з питань паливно-енергетичного комплексу, транспорту, перевезень та зв’язку.

Королева автостанцій  

Донедавна єдиною жінкою на ринку автостанційних послуг була Світлана Палько. Зрештою на ринку Жидачівського та Старосамбірського районів вона залишається єдиною. Серед районів, де їй доводиться працювати з конкурентами - Сокальський, Бродівський, Миколаївський, Стрийський та Сколівський райони. Нагадаємо також про автостанцію у Турці, яку Палько ділить з Оксаною Думою.

Загалом ця жінка контролює 10 автостанцій в області, та дві у Львові.

Світлана Палько – колишня дружина Володимира Гарбуза, відомого у Львові бізнесмена, екс-начальника управління розвитку промисловості та розвитку інфраструктури ЛОДА.

Автостанція у Старому Самборі, що належить Світлані Палько

Сам Гарбуз розповідав, що з Палько їх об’єднує лише минуле, мовляв, подружжя розлучилось ще в кінці 90-х. Однак, як свідчать дані ЄДР, після розлучення вони успішно створювали і вели спільний бізнес. Сьогодні «колишнім» навіть вдається взаємодіяти як власник та менеджер. Наприклад, у січні 2012 року Володимир Гарбуз став директором фірми Світлани Палько ТОВ «Пал-Макс» і залишається ним досі.

Від Гарбуза Палько отримала у власність кілька фірм. Наприклад, ПП «Авто-стар», засноване Гарбузом у 2004 році, ПП «Транс-Спорт», яке подружжя ділило з моменту заснування у 2001 році до 2006 року. Також жінка підмінила Гарбуза у складі власників ПП «V I V».

До речі, згадуване раніше ПП «Тур-Авто» задумувалось як плід кооперації Володимира Гарбуза та Оксани Думи, але і ця фірма по лінії Гарбуза була переписана на Світлану Палько.

Додамо лише, що наявні активи Гарбузу довелось переписати напередодні того, як він зайняв у 2009 році посаду начальника управління розвитку промисловості та розвитку інфраструктури ЛОДА.

Районні автостанції – бізнес депутатів районних рад

У курортному Дрогобицькому районі працює 5 автостанцій. Окрім Ігоря Думи та дуету Кошика-Гриник автостанційні послуги тут надають підприємці Роман Муль (АС Дрогобич №2), Володимир Яртим (АС Дрогобич) та ТОВ «Фаворит-дизайн» (АС Трускавець). Останнє ділять бізнесмени Роман Фрайт, Олег Яремчук та Тарас Ільчишин.

Роман Муль є депутатом Дрогобицької міськради від «Самопомочі». У попередньому скликанні ради представляв партію «Демократичний союз». Місцеві мешканці знають Муля як власника торгівельної мережі кіосків та магазинів «Ромашка». Брат депутата Тарас Муль – теж підприємець, числився у складі виконкому Дрогобицької міськради VI скликання.

Дрогобичанин Володимир Яртим теж помічений у політиці - на місцевих виборах 2015 року він балотувався на посаду мера Дрогобича, однак безуспішно.

Кінцевим власником ТДВ «Червоноградське АТП – 14628», на яке зареєстрована автостанція у Червонограді, є Петро Клюс. Його дружина – Наталія Клюс раніше мала частку у ТОВ «Авто-Лайн», котре теж спеціалізується на автостанційних послугах. Загалом обидва підприємства контролюють дві АС у Сокальському районі. Нагадаємо, що ділити ринок у цьому районі їм доводиться зі Світланою Палько, якій належить станція у Соснівці.

Депутат Золочівської райради Олександра Фуртак контролює єдину автостанцію у Золочівському районі – АС Золочів (центр). У райраді він очолює депутатську фракцію Радикальної партії Олега Ляшка.

На ТОВ «Самбірське АТП – 14608» зареєстровані дві АС у Самбірському районі (АС Рудки, АС Самбір) та у Буському районі (АС Буськ). Підприємство засноване у 1998 році шляхом перетворення ДП «Самбiрське АТП 14608» у ВАТ. Контролює його родина Романяків. Керівник товариства Іван Романяк на місцевих виборах 2015 року пройшов до Самбірської райради від БПП, а до цього був членом партії «Наша Україна».

Нова станція – новий гравець

1 червня 2016 року у Львові відкрили нову АС «Західна»  на вул. Городоцькій. Відкриття нової автостанції без інтриг не відбулося. Справа в тому, що Львівська міськрада планувала відкрити АС на вул. Городоцькій-Збиральній, оголосила конкурс і навіть відкрила прийом заявок від інвесторів. Серед ймовірних претендентів на будівництво АС був Петро Кошик, втім конкурс так і не провели.

Натомість, один з конкурентів Кошика – ТОВ «Бізнесресурс» отримало дозвіл на будівництво АС на Городоцькій, 359 та свідоцтво про атестацію терміном на 5 років, тобто, діятиме автостанція як мінімум до 2021 року.

Фірму ділять Андрій Рокош та Ростислав Хома. Останній також співволодіє ТОВ «Укрінвестбуд», де до 2007 року у складі власників перебували колишній мер Львова Любомир Буняк та начальник відділу містобудівної політики департаменту архітектури та розвитку містобудування ЛОДА Михайло Політило.

Юлія Костюк, Наші гроші. Львів, спеціально для ZAXID.NET

P.S. Всі автостанції Львівської області та їхні власники:

 
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук