Через обвал рубля заробітчани з Центральної Азії не хочуть працювати в Росії

Заробітчани з країн Центральної Азії дедалі менше хочуть працювати у Росії через обвал російського рубля і ксенофобські настрої й почали віддавати перевагу роботі у Казахстані, який для них ближчий як у культурному, так і у мовному плані. Про це йдеться у матеріалі Radio Free Europe/Radio Liberty, переклад якого опублікувала агенція УНІАН.

Безпрецедентно високі ціни на літак на тлі пандемії коронавірусу і дорогі дозволи на працевлаштування в Росії змусили багатьох мігрантів з Центральної Азії шукати роботу в Казахстані – найбагатшій країні регіону. Казахстан не менш охоче приймає працівників з-за кордону. Більшість з них готові виконувати фізичну роботу, від якої місцеві відмовляються. Деякі казахські регіони навіть покривають витрати на дорогу, щоб привабити жителів сусідніх країн.

У багатому на ресурси Казахстані люди дедалі більше не хочуть виконувати некваліфіковану ручну роботу. Тож мігранти заповнюють вакансії на фермах, будівництвах і на ринках.

«Мігранти надійніші за наших місцевих працівників. Місцеві часто несподівано кидають роботу. Наприклад, сьогодні вони працюють, а завтра вже не приходять», – сказав директор однієї з місцевих ферм Актурлан Ерманов.

За прибирання вулиць міста Атирау людям платять 330 доларів на місяць. Також вони отримують додаткові пільги як муніципальні працівники. На фермах людям платять 235 доларів на місяць. Для мігрантів з Узбекистану, Киргизстану, Таджикистану й Туркменістану це приваблива зарплата. Адже вдома за таку ж роботу платять менше. Безробіття в цих країнах – головна проблема з 1990-х років.

Росія була головним напрямком для мільйонів трудових мігрантів з Центральної Азії після розпаду СРСР три десятиліття тому. Значно менше людей їздили на заробітки в Казахстан у перші роки після його розпаду. Але популярність цього напрямку постійно зростала з 2014 року, коли Росія зіштовхнулася з економічним падінням і різким обвалом валюти. Значно дешевший рубль означає для мігрантів, що вони повезуть додому значно менші суми після обміну на валюти своїх країн.

Офіційна статистика свідчить, що кількість узбеків, які працюють в Казахстані, збільшилася за останні п’ять років удесятеро. До пандемії в країні працювало близько мільйона людей з інших країн Центральної Азії. Їхня точна кількість зараз не відома, тому що багато людей працюють нелегально, уникаючи сплати податків і користуючись правом приїжджати в Казахстан без візи.

Найбільша частина трудових мігрантів в Казахстані – це громадяни Узбекистану. До пандемії їх було приблизно 360 тис. Попри закриття кордонів через пандемію коронавірусу, у січні в країні працювало 209,3 тис. узбеків, про що свідчать дані Міністерства економіки й скорочення бідності Узбекистану. Друга найбільша група трудових мігрантів – це киргизи. В січні Державна міграційна служба Киргизстану підрахувала, що на території Казахстану працювало 35 тис. її громадян. Обидві країни входять у створений Росією Євразійський союз. Тож киргизи можуть законно жити й працювати в Казахстані. Також до пандемії на казахській території було 14 тис. трудових мігрантів з Таджикистану.

Мігранти з країн Центральної Азії пояснюють, що Казахстан значно ближче. Мови і культури народів схожі, а виконати умови для отримання дозволу на роботу значно легше, ніж в Росії. Російські чиновники вимагають від мігрантів здати тест на знання російської мови та історії, чого ніхто не вимагає в Казахстані. Крім того, на відміну від Росії, злочини через ненависть і ксенофобію проти мігрантів у Казахстані – рідкість.