Історія львів'янки Юлії Благої, яка воювала у Пісках

14 березня 2014 року півтисячі бійців самооборони Майдану зібрались для формування першого добровольчого підрозділу. Саме ця дата стала основою для заснування Дня добровольця, який відзначають тепер щороку. Серед тих, хто сам зголосився для захисту батьківщини, немало й сміливих дівчат та жінок. Юля Блага – одна з них.

В обережних кроках цієї усміхненої дівчини важко розгледіти величезний військовий досвід за плечима.

Сьогодні Юля служить у військовому комісаріаті, де йде підготовка до нового призову на строкову службу. І якщо тепер юнаків доводиться ледь не силою тягнути до армії, на початку війни у сміливої дівчини сумнівів не було.

«На той період так сталося, що в мене був друг, який не зовсім був обізнаний, що в мене нема ніякої підготовки. Дівчат тоді не хотіли брати ні в Збройні сили, ні в батальйони. Я трохи здурила і поїхала», – розповіла доброволиця Юлія Блага «Чорна».

Здурила рідних, що їде на роботу в Буковель. Сама ж вирушила на «курорт» в складі добровольчого батальйону ОУН у найгарячіше місце фронту – селище Піски. За два тижні тендітна Юлія Блага освоїла зброю, прийняла присягу та перетворилась на сміливицю з позивним «Чорна». На «нулі» займалась зв'язком, надавала допомогу пораненим та навіть ходила у вилазки.

«Пішли мінувати посадку, ми вийшли в тихий і спокійний, сонячний день, ніхто не стріляв і тут почалась перестрілка з кулеметів, потім пішли міни і вже я реально зрозуміла: от і все, може бути кінець! Ти реально лежиш і розумієш, що нема куди подітися», – пригадує бойові будні Юлія Блага «Чорна».

Після повернення з фронту 22-річній дівчині цього видалось замало і Юлія пішла до Збройних сил. У дивізіоні артилерійської розвідки була замкомандиркою батареї.

«Я приїхала і в мене було ще таке відчуття, що я не повністю виконала свій обов'язок перед державою. Мені здавалось, що потрібно щось зробити корисне і я вирішила підписати контракт», – каже доброволиця Юлія Блага «Чорна».

Дівчина мріє, аби кожен українець долучився до спільної перемоги. А особисте щастя готова розділити лише з воїном.

«Ти вже хочеш бачити біля себе людину яка впевнена в житті, проходила службу, яка тебе розуміє, яка воювала краще за тебе, що допоможе ці нюанси зрозуміти», – зізнається дівчина.

День Добровольця у Львові відзначають без концертів та пісень. Для бійців усіх добровольчих формувань це радше нагода знову побачити побратимів.

«Для мене це привід згадати тих, хто вже не з нами. А війна ще попереду, тому розслаблятися не можна», – каже доброволець Антон Петрівський.

«Чи взагалі це можна вважати святом… Можливо, днем пам'яті тих, хто не побоявся і з власної волі вирішив захищати батьківщину, не сподіваючись на привілеї, а за покликом серця», – додає доброволець Андрій Каратник.

На сьогодні в Україні ще понад три тисячі добровольців залишаються невизнаними державою. Посвідчення добровольця та пільги отримали лише бійці на місцевому рівні у декількох областях.