Реабілітаційні центри, де військові лікуються та відновлюються після фронтових травм і поранень, застосовують у своїх програмах різні види спорту. Військовим пропонують познайомитись зі стрільбою з лука, пограти в настільний теніс, навіть можна поганяти футбольний м’яч на милицях.
Та є один вид спорту, що не потребує особливої адаптації чи складного обладнання для військових з травмами, а облаштування майданчика для цієї гри коштує заледве три тисячі гривень. Це – петанк, що виник понад сто років тому на півдні Франції і вже майже 20 років активно розвивається в Україні.
ZAXID.NET поспілкувався з президенткою Федерації петанку України Лілією Литвин і розповідає, чому цей вид спорту є інклюзивним та як Федерація спільно з МОЗ і фаховими лікарями працює над програмою реабілітації через петанк.
Лілія Литвин, президентка Федерації петанку України
Від спорту для пенсіонерів до спорту для всіх
Петанк виник у 1907 році на півдні Франції. Сьогодні в цій країні у нього грають мільйони людей. Зі сторони гра виглядає досить просто: люди кидають металеві кульки так, щоб вони впали якомога ближче до маленької дерев’яної кульки. При цьому потрібно стояти у визначеному місці, обведеному колом.
Через зовнішню простоту і популярність петанку серед літніх французів цю гру часто називають спортом для пенсіонерів. Та насправді петанк потребує сконцентрованості і допомагає розвинути точність та уважність, змушує пригадати шкільні уроки математики і фізики. Кидання металевих кульок задіює не лише м’язи кисті та рук загалом, а й ніг, стегон, спини тощо.
Окрім того, петанк – це товариська гра. У неї можна грати один на один, два на два чи командами по троє гравців. Щороку в Україні проходить низка чемпіонатів і турнірів з петанку, а члени української Федерації, до якої входять 18 клубів з різних областей, їздять на змагання в Європу, Канаду і навіть в Африку.
У 2023 році ФПУ підписала меморандум про співпрацю із Міністерством охорони здоров’я і почала розповідати про цей вид спорту військовим у реабілітаційних центрах на Київщині.
«Раніше сміялись, що це спорт для пенсіонерів, а виявилося, що це інклюзивний спорт. Він підходить для людей на колісних кріслах, з різними травмами, підходить також для дітей. У петанк можна грати всією сім’єю», – говорить Лілія Литвин.
Від знайомства до реабілітаційної програми
«В усіх реабілітаційних центрах, де ми презентували петанк, хлопцям неймовірно подобалось. Ми грали по 3-4 години. У першу годину вони вникали в суть, а далі включався азарт, вони входили в кураж, особливо гранатометники чи артилеристи», – розповідає президентка Федерації петанку України.
Під час таких презентацій петанкісти познайомились із Оксаною Юденко – кандидаткою педагогічних наук, доценткою Національного університету оборони України, яка 25 років працює фізичною терапевткою. Також Оксана Юденко має свою освітньо-оздоровчу студію, а з 2014 року займається реабілітацією військових і проводить дослідження для докторської дисертації, що пов'язана із фізкультурно-спортивною реабілітацією військових, членів їхніх родин та інших людей, які зазнали травматичного впливу подій війни.
Федерація петанку України та Оксана Юденко домовились про розробку програми реабілітації для військових через гру в петанк. Зараз терапевтка на основі правил гри та градації куль працює над програмою, і вже скоро її презентуватимуть в реабілітаційних центрах в різних областях України.
За словами Оксани Юденко, металеві кулі для петанку, що важать приблизно по 700 грам, є заважкими для військових із травмами рук. Та для реабілітаційного процесу можна використовувати спеціальні гумові кулі.
«Гумовими кулями можна грати на будь-якій поверхні – навіть в лікарняному коридорі. Також вони підходять для дітей, і згодом ми хочемо презентувати петанк у школах, адже не всі хочуть ходити на бокс чи грати у футбол», – говорить Лілія Литвин.
Окрім того, Федерація хоче домовитись про виробництво гумових куль в Україні – зі заводом «Київгума», що має необхідні ліцензії та сертифіковану сировану, адже там випускають медичні і дитячі гумові вироби.
Що потрібно для гри в петанк?
«Майданчик для гри в петанк не є чимось нереальним – це просто шматок землі розміром 4 на 15 метрів, засипаний щебнем, без бордюрів, щоб людина на колісному кріслі могла заїхати. Щоб кулі не вилітали за межі, можна поставити бруси по периметру. Загалом, облаштування одного майданчика може коштувати щонайбільше 3 тис. грн», – говорить президентка Федерації петанку.
Взимку у петанк можна грати у приміщенні. У реабілітаційних центрах є спортзали або зали для фізичної реабілітації, де можна грати в петанк гумовими кулями або зробити спеціальне покриття.
Гра в петанк з дітьми в укритті під час повітряної тривоги (фото ФПУ)
Та все ж одна проблема є – вартість куль для петанку. Один набір сертифікованих куль коштує близько 100 євро, а на 100 людей потрібно від 15 до 30 наборів, аби вони могли грати і відпрацьовувати вправи, розробляти м’язи.
«Ми шукаємо грантові можливості для закупівлі куль, але там надто малі суми. Будемо просити гроші в МОЗ, щоб влітку забезпечити хоча б ті чотири реабілітаційні центри, з якими ми вже почали роботу. Коли буде повністю прописана реабілітаційна програма на основі петанку, буде простіше пояснити, для чого нам потрібні гроші», – каже Лілія Литвин.
У планах Федерації петанку, окрім впровадження реабілітаційної програми, – влаштовувати змагання з петанку для ветеранів війни, залучати до гри їхні сім’ї, родини вимушених переселенців, школярів – особливо підлітків, та загалом поширювати культуру петанку в Україні.
Знайомство школярів з петанком (фото ФПУ)
Чому військовим потрібен спорт?
«Заняття будь-яким спортом, вправами позитивно впливає, у першу чергу, на психоемоційний стан хлопців. Також це допомагає укріплювати травмовані м’язи. Ще один аспект – робота в парі або в команді допомагає зблизитись один з одним, розслабитися. Наші хлопці говорять, що така взаємодія навіть покращує сон – можна заснути без пігулок», – розповідає Роксоляна Шміло, фізична терапевтка реабілітаційного центру «Незламні» у Львові.
«Ми маємо багато прикладів того, як спорт допомагає військовим адаптуватись в соціумі, як заняття покращують їхній психічний та фізичний стан», – додає керівниця відділу спорту військових управління спорту ЛМР та засновниця клубу ProBig Орися Дем’янюк.
Відділ спорту військових з’явився у структурі міськради Львова зовсім недавно. Та вже починає працювати його перша програма – це компенсації військовим за абонементи в низці спортклубів та фітнес-центрів Львова. Вже є домовленості із мережею «Олімп», Bronx, меншими клубами в різних районах Львова, тривають переговори із клубом «Три стихії», де, окрім спортзалу, можна буде відвідувати басейн, і з мережею SportLife.
Подати документи для участі в програмі військові можуть через ЦНАП у своєму районі. Після опрацювання документів вони отримають перелік доступних клубів поблизу.
«У всіх клубах, що беруть участь в програмі, вартість абонементу становить тисячу гривень на місяць на людину. 500 грн відшкодовує управління спорту, решту – сам спортивний клуб. Тобто військовий на початку місяця оплачує 500 грн і з чеком в кінці місяця звітує нам, а ми повертаємо кошти на особистий рахунок, відкритий під програму», – пояснює Орися Дем’янюк.
Військових, які хочуть скористатися програмою від ЛМР, просять телефонувати за номером 032 297 58 74, де їм нададуть повний перелік клубів-учасників програми та проінструктують щодо необхідних документів.
Також відділ спорту військових працює над комплексною програмою, що залучатиме тренерів з різних видів спорту, забезпечуватиме тренування для військових, їхні виїзди на змагання тощо. Зараз тут потребують різних фахівців – психологів, реабілітологів, тренерів, спортивних лікарів.
***
У кінці 2023 року ZAXID.NET опублікував текст про те, як спорт допомагає в реабілітації військових, де, зокрема, розповів про новостворену програму управління спорту Львівської міської ради із підтримки військових та їхній сімей: мерія пропонує компенсувати половину вартості абонемента на заняття в спортивному клубі, іншу половину – компенсовує сам клуб, який є учасником цієї програми. Текст зібрав майже 11 тис. переглядів та значно допоміг у поширенні інформації про проект як серед спортивних клубів, так і серед самих військових, говорить начальниця відділу спорту військових Орися Дем’янюк.
«Висвітлення в медіа надзвичайно важливе, бо управління спорту лише створює можливості, але важливо, щоб люди про них дізналися. У січні завдяки тексту ZAXID.NET вдалося залучити до програми більше клубів, нам бракувало їх у двох районах Львова, а тепер ми маємо договори з 12 клубами – загалом це 27 локацій у різних частинах міста. Військові теж почали активніше звертатися: якраз у січні ми приймали заявки на лютий, перший місяць програми, і загалом зголосилися 150 людей», – говорить вона.
Одним із військових, який дізнався про програму в матеріалі ZAXID.NET, є відомий львівський журналіст та телеведучий Віктор Біщук. Із перших днів повномасштабного вторгнення він пішов добровольцем до 103 бригади ТРО, а після року служби повернувся додому. Віктор розповідає, що давно хотів піти в спортзал, адже системні заняття – це хороший спосіб повернутись до нормального ритму життя після перебування на фронті, проте йому бракувало додаткової мотивації та інформації про можливості для ветеранів.
«Спершу на презентації Львівської міськради я почув про ініціативу щодо компенсації вартості абонемента на відвідування спортзалу або фітнес-залу. І подумав, що мені б така програма підійшла. А всередині січня прочитав на ZAXID.NET текст про те, що програма вже запрацювала. Це стало для мене останнім аргументом таки піти в спортзал. Я зателефонував за вказаним у матеріалі номером, мені надіслали список необхідних документів – і вже за тиждень я був учасником програми. Треба максимально поширювати інформацію про такі програми, бо в тил щодня прибувають бійці з фронту, яким буває важко зорієнтуватися в тому, що відбувається і які можливості в них є. Спорт, особливо, системні заняття – це хороший спосіб повернутись до нормального ритму життя, структурувати час. Я помітив на ZAXID.NET тексти для тих, кому після повернення складно заново віднайти себе, свою ціль, пріоритети. Якщо є такі ініціативи і про них інформують цільову аудиторію, то це дуже корисно. Адже це не лише про спорт. Це – про турботу і ставлення до захисників», – говорить Віктор Біщук.
Ми використовуємо