Нещодавнє викрадення Романа Протасевича викликало шок. Відомого журналіста та активіста, співзасновника телеграм-каналу NEXTA спецслужби взяли з борту літака, який змусили приземлитися в Мінську.
Ретельний аналіз цієї події матиме величезне значення для політики щодо Білорусі. Вже відомо, що це може і повинно призвести до кардинальних змін у діях щодо Олександра Лукашенка. Спецоперація, яку він здійснив, вдарила по відчутті безпеки не лише білоруської опозиційної діаспори в Литві та Польщі, але й усіх нас.
Виявилося, що Лукашенко готовий навіть захопити літак. Коли він викрадав активістів з Росії чи України, ніхто не запроваджував проти нього серйозних заходів. Очевидно, вдавання, що «нічого не сталося, бо це на Сході» спричинило те, що цього разу червону смугу було перенесено на Захід.
Європейський літак Ryanair, який летів з однієї країни ЄС в іншу, був викрадений. На його облавку було схоплено чоловіка, який перебував під опікою європейської держави – Литви. Це удар по престижу литовських спецслужб, а також знак того, що Лукашенко, не вагаючись, чинитиме агресивні дії терористичного характеру. Навіть тоді, коли доведеться порушувати різноманітні цивілізовані норми.
Спеціальна операція
Викрадення Протасевича було не випадковою подією, а ретельно спланованою спецоперацією. До такої операції довелося залучити цілий штат людей. Керівництво розвідки, групи спеціальних операцій КДБ в Мінську, а також ВПС, а отже, ймовірно, також військову розвідку (в акції брав участь винищувач МіГ-29 з авіабази в Барановичах).
В операції, ймовірно, брали участь агенти КДБ, які працювали проти опозиції. А також працівники білоруського посольства у Вільнюсі. Той факт, що їхня діяльність не потрапила на очі литовської контррозвідки, свідчить про те, що КДБ вклав у цю операцію багато сил, ресурсів та часу.
Білорусь не має посольства в Афінах (цю роль виконує диппредставництво в Софії), лише почесне консульство в Салоніках. Тож більш вірогідно, що операцію з відстеження пересування Протасевича в Греції здійснювали або люди, відряджені за ним з Литви, люди з Білорусі, або, можливо, агенти білоруського управління розвідки КДБ, що діяли на місцях у Греції. Зрештою, свої послуги Лукашенкові могли надати росіяни, які, безумовно, мають розгалужену розвідувальну мережу в Греції.
За пересуванням Протасевича слідкували, щойно він приїхав до Греції. Керівництво розвідки КДБ повинно було знати всі деталі про рейс, і дуже прецизійно скоординувати свої заходи на борту, щоб змусити екіпаж Ryanair здійснити аварійну посадку. Це одна – з поки що не підтверджених –версій подій на борту. Тож варто вивчити схожі випадки на бортах літаків, які пролітали над Білоруссю – дуже ймовірно, що білоруські спецслужби тестували поведінку екіпажів західних перевізників.
Попередній відомий та гучний інцидент з актом повітряного піратства трапився 24 січня 2020 року. Літак білоруського перевізника «Белавія», який летів з Мінська до Мюнхена, був повернутий з Польщі до Гродно. Тоді (про це писала NEXTA) затримали колишніх депутатів Ради республіки (верхньої палати парламенту) Михайла Криштаповича та Петра Рудника. Криштапович був директором цукрового заводу в Городеї (біл. Гарадзея), спонсором відомого в країні футбольного клубу. Рудник був генеральним директором хімічного заводу «Могильовхімволокно» в Могильові.
Уже тоді для західних служб мала б засвітитися лампа сигналізації. Раніше були здійснені квазітерористичні акти, наприклад, викрадення в Москві Олександра Фіадути та Юрія Зянковича. Однак це було скоєно на території дружньої до Лукашенка Росії, яка підтримує білоруського диктатора.
Сам Лукашенко неодноразово погрожував, що його руки досягнуть опозиціонерів та підбурювачів скрізь, що він помститься, зокрема й засновникам та авторам NEXTA. Помста стала для нього справою честі. Але саме в цій операції йшлося про дещо інше.
Як на Близькому Сході?
Здавалося б, Лукашенко саме зараз аж ніяк не зацікавлений в ескалації. Адже в Брюсселі цими днями вирішується питання щодо четвертого пакету санкцій. Однак він пішов на конфронтацію. Спершу затримання, а потім брутальний тиск та гноблення шляхом погіршення умов утримання під вартою п’яти польських активістів. Тепер затримання Протасевича.
Лукашенко обрав інший шлях. Він добре знає, що санкції все одно запровадять. Проте він хоче понасміхатися з них. Демонструє, що в порівнянні з тим, що він чинить, санкції виглядатимуть м’якими й неадекватними. Тому вони повинні бути жорсткими. Четвертий пакет санкцій не може бути додаванням кількох осіб чи кількох десятків осіб до списку персон non grata. Це має бути комплексний удар по економічних інтересах білоруської держави та її цивілізаційній присутності в Європі.
Прямо кажучи, це повинно призвести до відрізання Білорусі від світу. Лукашенко скористався тим, що, незважаючи на остракізм, санкції тощо, його люди зі спецслужб можуть нормально діяти в європейському просторі. Почуття безпеки – це, безсумнівно, один з привілеїв перебування на території демократичних країн, якою вільно користуються функціонери режиму. Мають її навіть більше, ніж у себе вдома. І цей привілей вони повинні втратити.
З іншого боку, потрібно посилити захист для тих білорусів, яким надано притулок у країнах ЄС, переважно в Литві та Польщі. Служби контррозвідки повинні ретельно перевіряти підозрілих осіб і, наприклад, ретельно вивчати списки пасажирів літаків на предмет можливої наявності білоруських агентів. Такі дії, наприклад на Близькому Сході, вже сприймаються цілком нормально – варто поглянути на те, як ізраїльські служби захищають не лише політиків та VIP-персон, а й звичайних громадян, які подорожують, наприклад, над територією Ірану.
Якщо досі в Європі побутувала думка про те, що з Лукашенком можна розмовляти, хай навіть із застосуванням санкцій та погроз (це все ще є форма діалогу, що ведеться в очікуванні на реакцію та, наприклад, на поступки під тиском санкцій), то тепер ця ілюзія мала б розвіятися.
Треба подумати про захист від загрози держави-сусідки, яка застосовує бандитські методи. І про встановлення меж, які не можна переходити.
Переклад з польської
Текст опубліковано у межах проєкту співпраці між ZAXID.NET і польським часописом Nowa Europa Wschodnia.
Попередні статті проєкту: Україна – ЄС: гарячий фініш переговорів, Україна – втеча від вибору, Східне партнерство після арабських революцій, У кривому дзеркалі, Зневажені, Лукашенко йде на війну з Путіним, Між Москвою й Києвом, Ковбаса є ковбаса, Мій Львів, Путін на галерах, Півострів страху, Україну придумали на Сході, Нове старе відкриття, А мало бути так красиво, Новорічний подарунок для Росії, Чи дискутувати про історію, Мінський глухий кут.
Оригінальна назва статті: Porywacze z Mińska czują się bezkarni