Мистецтво з криївки: як Ніл Хасевич розповів світові про боротьбу українців

Ніл Хасевич – головний ілюстратор і дизайнер українського підпілля 1940-50-х років. Він створив проєкти нагород, одностроїв, грошової одиниці УПА та художньо оформляв їхню періодику. Хлопець з дитинства мав інвалідність: через втрату ноги не міг повноцінно воювати, однак він казав, що його зброєю є олівець. Графіка Хасевича потрапила за кордон і в Генасамблею ООН, що автоматично розповіло всьому світові про українську визвольну боротьбу. До 120-річчя митця 25 листопада у Львівському історичному музеї відкрили виставку, присвячену Нілу Хасевичу. ZAXID.NET її відвідав та розповідає цікаві факти з біографії художника.

Попри те, що талановитого митця ставлять в один ряд з Георгієм Нарбутом та Василем Кричевським, в Україні постать Ніла Хасевича була невідома зі зрозумілих причин. Парадоксально, що замість музейних фондів його роботи берегли архіви НКВС – як доказову базу. Також ті українці, яким вдалося втекти зі Союзу, вивезли зі собою його дереворити та готові твори і вже в безпечному закордонні видавали альбоми Хасевича. Вони візуально демонструють боротьбу за незалежність, яку українці продовжили у повоєнні 1940-50-і роки.

Клич ОУН авторства Ніла Хасевича

«Його твори зберігалися не в музеях, не в мистецьких галереях, а як доказова база в архіві НКВД, а згодом в архіві СБУ. У приватних збірках їх знищували, тому що за зберігання цих творів можна було отримати термін ув’язнення. Ці унікальні твори потрапили в музеї різними шляхами: вони зберігалися у бідонах у землі, у вуликах, під софітом у старій хаті. І за ці твори люди отримували покарання – ув’язнення в таборах ГУЛАГу», – розповідає кураторка виставки Любов Коваль.

Компенсацію за нещасний випадок витратив на освіту

До війни Ніл Хасевич був успішним і талановитим художником. Якщо спочатку син сільського дяка з Рівненщини навчався в духовній семінарії та іконописній майстерні, то потім зосередився на графіці.

Уся його родина трагічно загинула: одного брата вбили поляки, другого брата і батька – совєти. Мати загинула від наїзду поїзда. 14-річний Ніл тоді разом з нею переходив колію. Хлопчик внаслідок цього трагічного випадку втратив ногу і все життя ходив на дерев’яному протезі, який вистругав сам. Залізниця виплатила Нілові компенсацію, тож хлопець використав її на навчання у Варшавській академії мистецтв.

Під час навчання у Варшаві, 1930-ті. Хасевич крайній праворуч (фото з Вікіпедії)

Після здобуття освіти Ніл Хасевич отримав відзнаку Ватикану за роботу «Прання», а портрет гетьмана Івана Мазепи відзначили дипломом Варшавської академії. Ще один приз він здобув на міжнародній виставці гравюр по дереву у Варшаві. Про творчість Хасевич казав, що «малюнок є правдою абсолютною… Це єдина мова, якою можна висловити все».

Кожна дитина є особливою, і «Оптіма» це розуміє. Дистанційна школа забезпечує індивідуальний підхід до кожного учня, враховуючи особистий темп і бажаний спосіб навчання. Завдяки досвідченим педагогам та інноваційним технологіям діти отримують якісні знання, які залишаються з ними на все життя. «Оптіма» – надійний партнер у підготовці до успішного майбутнього!

Ніл Хасевич «Прання», 1920-і (фото з Вікіпедії)

Художника найбільше цікавила техніка екслібрису та деревориту: він виготовляв дерев’яні кліше, з яких потім робив графічні малюнки. Ніл Хасевич встиг видати кілька художніх альбомів і провести виставки у різних містах – Празі, Берліні, Римі Чикаго, Нью-Йорку, Лос-Анджелесі.

Головний художник підпілля

Інвалідність звільняла Ніла Хасевича від мобілізації у Другу світову. В ті роки він співпрацював з виданням «Волинь», яке редагував Улас Самчук. Проте він обрав ще складніший шлях – доєднався до українського підпілля, яке і після війни продовжувало боротьбу за незалежність.

Хасевич під псевдо «Бей-Зот» візуалізував усю друковану продукцію ОУН-УПА – періодику, листівки, плакати, картикатурно висміював радянську політику в сатиричних журналах. Любов Коваль зазначає, що Ніл Хасевич став візуалізатором образу українського повстанця, створив образ гідності. У своїх замальовках він зумів зобразити дуже трагічні події за допомогою гумору та сатири.

Умови праці Ніла Хасевича були дуже скромні: в умовах тотального блекауту – при світлі каганця у криївці. Втім, долотом і різцем Ніл Хасевич різьбив дуже точні і мистецьки вартісні кліше, які продукували сотні пропагандистських листівок.

«У нього є серії, присвячені антиколгоспній темі, є антирадянська агітація. Є серії “Кличі” – це роботи плакатного типу, де зображена центральна фігура або сюжетна композиція, навколо якої за зразком життя святих зображені багато сюжетних замальовок, сюжетних ліній», – розповідає Люба Коваль.

Для УПА Ніл Хасевич створив проєкти:

• нагород для відзначень вояків. Він розробив «Хрест Бойових Заслуг» і медаль «За боротьбу в особливо важких умовах». Ці нагороди і сьогодні використовуються в сучасній українській армії – Збройних силах України;

Проєкти нагород УПА

• малого герба України;

• бланків, ділових документів українського підпілля;

• печаток і штемпелів для штабів підрозділів УПА;

• бофонів – грошей українського підпілля, назва яких походить від скорочення «бойовий фонд». На бофонах, крім номіналу, були сюжетні зображення, а на зворотній стороні – пропагандистський текст. Тобто гроші мали подвійну функцію;

Бофони, дизайн яких створив Ніл Хасевич

• листівки-звернення до союзників українського підпілля – білорусів, литовців. Наприклад, листівка до лісових братів в Литві була створена в 1950 році;

• відзнаки для одностроїв і функційні нашивки упівців. Пряжки з тризубом на пояси виготовляли з відстріляних гарматних гільз.

А ще Ніл Хасевич був керівником мистецької школи в підпіллі. Його учні гідно продовжили справу талановитого вчителя. У важких умовах, в криївках, створювали досить точні, мистецько грамотні твори.

Графіка в Генасамблеї ООН

В 1952 році дереворити Ніла Хасевича вивезли за кордон, і у Філадельфії за ними видали альбом «Графіка в бункерах УПА». Його роботи також потрапили до іноземних дипломатів та Генеральної Асамблеї ООН. Це «поставило на вуха» все радянське керівництво, адже демонструвало, що українське підпілля існує, хоч війна вже давно завершена.

Графіка супроводжувалася запискою зі словами Ніла Хасевича:

«Я не можу битися зброєю, але я б’юся різцем і долотом. Я каліка, але б’юся в той час, коли багато сильних і здорових людей в світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива. Я хочу, аби світ знав, що визвольна боротьба триває, що українці б’ються. Слава Україні!».

Через цей альбом НКВС створив спеціальну групу для вистеження і ліквідації художника. Не раз він був за мить до смерті. Не раз його вистежували за специфічними слідами, які залишав дерев’яний протез. Художник навіть мав спеціальний велосипед, яким пересувався за крайньої необхідності. Але у березні 1952 року енкаведисти знайшли криївку Ніла Хасевича біля містечка Клевань і закидали її гранатами.

Його вбивця, полковник КДБ, помер лише 2018 року, а де покоїться прах Ніла Хасевича, якого вбили у 46 років, донині невідомо. Однак його роботи, ідеї та заклик до боротьби досі актуальні.