Спорт без принципів

Ера безпринципності впевнено крокує світом. І не лише міжнародна політика стала її жертвою. Від початку повномасштабного російського вторгнення в Україну лунають голоси проти виключення спортсменів країни-агресора з міжнародних змагань. Мовляв, спорт нейтральний і поза політикою, а права людини понад усе. Тому спортсмени не несуть ніякої відповідальності за дії Путіна й російського уряду.

16 грудня очільник Національного олімпійського комітету України Вадим Гутцайт повідомив, що українські спортсмени братимуть участь у міжнародних змаганнях, де присутні представники Росії і Білорусі, навіть якщо росіяни й білоруси виступатимуть там зі своєю національною символікою. Довгий час в Україні діяла заборона для спортсменів брати участь у змаганнях, де на турнірах майорить прапор країни-агресора. Але така принциповість має свою ціну. За словами Вадима Гутцайта, Україна й українські спортсмени надто багато втратили під час війни. Відмова змагатися з представниками Росії і Білорусі автоматично означає неучасть у спортивних подіях світового масштабу, спричиняє падіння навичок і відтік кадрів.

Через два дні стало відомо, що Міністерство молоді та спорту України скасувало тотальну заборону українським спортсменам змагатися на турнірах із росіянами, які користуються державною символікою РФ. Таку інформацію підтвердив профільний міністр Матвій Бідний. Водночас він зауважив, що українські спортсмени не їздитимуть на всі без винятку змагання, де присутні росіяни й білоруси. Остаточне рішення про доцільність участі представників нашої держави ухвалюватиме відповідна комісія.

Українська сторона змушена реагувати на процеси легітимізації держави-агресора, які поступово набирають обертів у світовому спорті. 27 листопада виконавчий комітет Міжнародної федерації дзюдо (IJF) дозволив російським спортсменам знову виступати під державним прапором РФ, з гімном й іншою національною символікою. Спортивні чиновники обґрунтовують своє рішення тим, що спорт має бути поза політикою. А значить, байдужим до несправедливих війн та агресії. «Спорт повинен залишатися нейтральним, незалежним і вільним від політичного впливу. Це рішення підтверджує роль IJF як справді глобальної федерації та зміцнює її прихильність справедливому, прозорому і заснованому на цінностях управлінню», – ідеться в рішенні Міжнародної федерації дзюдо. Також там вважають, що «історично Росія була провідною країною у світовому дзюдо, і її повне повернення» збагатить змагання.

11 грудня Міжнародний олімпійський комітет на саміті у Швейцарії підтримав рекомендацію Виконавчого комітету МОК про те, що юні спортсмени з російським або білоруським паспортом більше не повинні бути обмежені в доступі до міжнародних юнацьких змагань, як в індивідуальних, так і в командних видах спорту. У резолюції заходу сказано: «Олімпійський саміт визнав, що спортсмени, і зокрема юні спортсмени, не повинні нести відповідальність за дії своїх урядів – спорт – це їхній доступ до надії та спосіб показати, що всі спортсмени можуть поважати одні й ті ж правила та один одного».

Саміт також задекларував принцип політичного нейтралітету для Олімпійського руху. Повернення юних росіян у світовий спорт прикривається «фундаментальним правом на доступ до спорту по всьому світу та на змагання без політичного втручання чи тиску з боку урядових організацій». Не забули в МОК паралельно нагадати про благородну місію Олімпійського руху – сприяння єдності та миру. Про те, що російська агресія завдала непоправної шкоди українському спорту, зокрема фізично знищивши окремих українських спортсменів, у МОК вирішили скромно не згадувати. А тим часом жертвами російської загарбницької війни стали сотні спортсменів з України. Зруйновано понад 500 об’єктів спортивної інфраструктури. Знищено стадіони, спортзали, тренувальні бази, через що неможливо займатися професійним спортом. Окрім того, тисячі спортсменів залишили свої домівки, переїхали за кордон чи перестали розвивати власну кар’єру.

Вікно для повернення Росії у світову спільноту ніколи не закривалося повністю у сфері спорту. Всесвітні спортивні організації мають схильність демонструвати поблажливість і моральну сліпоту до російської агресії. І толерують філософські дискусії про те, що російські спортсмени не повинні страждати через загарбницьку війну їхнього уряду. Водночас у міжнародному спорті не тільки піклуються про олімпійські перспективи громадян РФ. Там також схильні карати за згадки, що «Росія – держава-терорист».

5 грудня Союз європейських футбольних асоціацій (УЄФА) оштрафував Українську асоціацію футболу (УАФ) за поведінку вболівальників на матчах національної збірної. За банер з написом «Росія – держава-терорист» доведеться заплатити 15 тисяч євро. Футбольні чиновники переконані, що такі написи є неприйнятними і провокативними. Хоча Росія систематично здійснює терористичні атаки, знищує цивільне населення й інфраструктуру України, в УЄФА вважають, що про це не варто говорити.

А втім, деконструкція принципів і сліпота до російської агресії – проблема, яка стосується не тільки світового спорту. Деякі відомі українські спортсмени свідомо ухвалили рішення зрадити державу і прийняти російське громадянство. Покинули Україну біатлоністка Катерина Бех – чемпіонка світу і Європи у спринті, футболіст Дмитро Івасеня, який грав за національну збірну, талановитий футболіст «Шахтаря» Олександр Роспутько, форвард ФК «Десна» Максим Дегтярьов, стрибунка у воду, віцечемпіонка світу Софія Лискун. І цей перелік далеко не повний. Проте заради справедливості варто зауважити, що багато українських спортсменів після повномасштабного вторгнення розірвали зв’язки з РФ і зайняли чітку проукраїнську позицію.

Хоча до повного повернення росіян у спорт ще далеко, магістральна тенденція очевидна. Як і у сфері міжнародних відносин, агресор не відчуває тотального тиску й ізоляції. Запроваджені обмеження на участь російських спортсменів ще існують. Але поступово атрофуються і скасовуються. Москва використовує всі важелі впливу, зокрема фінанси й хитку моральну позицію спортивних чиновників, щоб повернутися на світову арену. Принциповість і моральні аспекти – це не ті риси, які популярні в сучасній політиці і сучасному спорті.