Старосамбірська різанина

Безуспішна боротьба обласної влади та правоохоронців проти нелегальних пилорам на Львівщині триває від осені 2017 року. Із 707 лісопильних підприємств на Львівщині більше половини досі працюють без відповідних документів.

Спроби голови Львівської ОДА розібратися в ситуації перетворилися на чиновницький пінг-понг між різними структурами і відомствами. ZAXID.NET вирішив допомогти Олегові Синютці з'ясувати, хто ж стоїть за діяльністю пилорам у найбільш проблемному Старосамбірському районі Львівщини. Виявилося, що на розпилюванні лісу там заробляють місцеві посадовці, бізнесмени з Росії і навіть особистий перекладач Кім Чен Іра.

Там, де гори й прокурори

На Старосамбірщині ліс – це головний ресурс для легальних і нелегальних заробітків. Тут навіть у невеликому гірському селі може одночасно працювати декілька пилорам. Трудовий шлях не одного місцевого посадовця починався з вузької лісової стежини. Ось і 53-річний старосамбірський прокурор Михайло Дицький в молодості встиг попрацювати лісником Бориславського лісництва.

Цього прокурора добре знають, щонайменше в трьох районах Львівщини. Михайло Дицький впродовж 18 років очолював районні прокуратури на Турківщині, Самбірщині і Старосамбірщині, аж поки в 2016 році після догани та наполягань громадських активістів його звільнили з керівної посади.

Дицький продовжив працювати прокурором у Старосамбірському відділі Самбірської місцевої прокуратури. У грудні 2017 року він втрапив у скандал після того, як з'явився на роботі п'яним. Чоловік пояснював резонанс навколо тієї ситуації конфліктом з новим керівником Самбірської місцевої прокуратури Василем Кольченком.

Після низки скандалів Михайло Дицький перейшов працювати у прокуратуру сусіднього Дрогобицького району (фото Ігоря Зінкевича)

Згодом Михайло Дицький перейшов працювати до сусіднього району – в Дрогобицьку місцеву прокуратуру. На рідній Старосамбірщині проте залишився його рідний брат Зеновій. Від 1997 року він керує ТзОВ «Хирів-Сервіс». За даними YouControl, основний вид діяльності цього підприємства – виготовлення меблів, серед інших видів діяльності вказане і лісопильне виробництво.

Восени 2016 року проти вирубок за участі Зеновія Дицького протестували мешканці села Верхня Сушиця. Вони блокували лісову дорогу, щоб вантажівки не могли вивезти з лісу вирубану деревину. За словами депутата Старосамбірської районної ради Івана Рапака, тоді Зеновій Дицький особисто керував завантаженням деревини, супроводжував машини і пояснював поліції «законність» дій лісорубів.

Попри подібні інциденти лісопильня брата прокурора в Хирові досі працює, хоча й декларує вкрай невисокі фінансові показники. Наприклад, у 2016 році фірма Зеновія Дицького заробила 15 тис. грн. А 2017 рік ТзОВ «Хирів Сервіс» взагалі завершило «у мінусі» на 90 тис. грн. Такі збитки не відлякують Зеновія Дицького від заняття непростим бізнесом. Брат прокурора продовжує пиляти ліс.

До лісопильного бізнесу має стосунок і чоловік голови Старосамбірської районної ради Тетяни Терлецької – депутат Старосамбірської міської ради і колишній працівник міліції Юрій Терлецький. За даними YouControl, він до початку депутатської діяльності у 2015 року займався виробництвом дерев'яних будівельних конструкцій та столярних виробів. На Юрія Терлецького зареєстрована і пилорама у селі Ріп'яна на вул. Сільській, 127. Ця лісопильня офіційно закрита, однак місцеві мешканці стверджують, що насправді вона працює.

Офіційно веде лісопильний бізнес родина теперішнього голови Старосамбірської РДА Івана Грися. Посадовець 10 років працював лісозаготівельником, а від 2002 по 2015 рік – був мером Старого Самбора. Наприкінці останньої каденції на цій посаді він втрапив у земельний скандал, коли у кварталі, призначеному для учасників АТО, роздав ділянки місцевому прокурору, депутатам, своїм заступницям і родичам.

Після програшу на мерських виборах Іван Грись став помічником нардепа від БПП Андрія Лопушанського, а в лютому 2019 року президент Порошенко призначив його головою Старосамбірської РДА. Його попередника на цій посаді Ореста Бонка (теж помічника Лопушанського) зловили на хабарі.

Сім'я новопризначеного голови Старосамбірської РДА Івана Грися теж заробляє лісопильним бізнесом (фото «Передкарпатської правди»)

У декларації за 2017 рік посадовець вказав, що він є кінцевим власником ТзОВ «Салюс Груп». Зареєстроване в с. Спас, Старосамбірського району, підприємство займається лісопильним виробництвом і торгує деревиною. Керує цією лісопильнею – син голови РДА Володимир Грись. Він так само, як і батько, є помічником нардепа Андрія Лопушанського.

Депутат Старосамбірської районної ради Василь Курій розповідає, що Грись-молодший теж брав участь у конфліктних ситуаціях за участі лісорубів, активістів і правоохоронців.

«Біля села Розлуч активісти зупинили лісовози з вирубаною деревиною. Тоді вести діалог з поліцією на місце події приїхав саме Володимир Грись», – розповідає Василь Курій.

У 2017 році фірма Грисів задекларувала чистий прибуток на суму 110 тис. грн. Причиною скромних показників нібито стали витрати підприємства, які перевищили 2 млн грн.

Дружина голови РДА Оксана Грись теж має стосунок до лісового господарства – у 2018 році вона задекларувала 153 тис грн доходу від надання майна в оренду ДЛП «Старосамбірський Галсільліс». Саме з діяльністю цієї організації пов'язують левову частку скандальних вирубок на території району. Абсолютна більшість кримінальних проваджень на Старосамбірщині у цій сфері теж стосується «господарювання» цієї організації.

На рівні області

«Галсільліс» – це комунальне лісове господарство, підпорядковане Львівській облраді. Наприкінці 1990-х років його створив колишній голова Львівської облради і ЛОДА Степан Сенчук (він суміщав ці дві посади). До структури «Галсільлісу» увійшли ліси розформованих колгоспів. Відтоді саме на ділянках «Галсільлісу» інспектори Держекоінспекції та громадські активісти рік за роком фіксували масові незаконні рубки.

«Якщо державні лісгоспи мають чітко визначені та ознаковані межі лісництв та окремих ділянок лісу, то у випадку «Галсільлісу» хіба місцеві мешканці можуть підказати, де починається територія цього господарства. Зловживання у державних лісах найчастіше стосуються заниження офіційних показників. У випадку «Галсільлісу» порушення просто кричущі. До таких належить і видача незаконних лісорубних квитків, за якими рубають тисячі кубометрів деревини», – розповідає співзасновник Лісівничої академії наук Віталій Майборода.

Громадські активісти біля покинутого «чорними лісорубами» трактора в лісі біля с. Лопушанка-Хомина на Старосамбірщині (фото Василя Курія)

Незважаючи на відсутність лісовпорядних документів, судові процеси, борги і заблоковані рахунки «Старосамбірський Галсільліс» і далі здійснює вирубку. Після десятків кримінальних справ і наполягань громадськості 12 березня 2019 року депутати Львівської облради проголосували за заборону рубок в межах парку «Королівські Бескиди» на території Старосамбірського району. Щоправда, процес створення парку ще триває, а його межі можуть визначати роками.

«Рішення популістське і фейкове за своєю суттю. Воно не спрацює, оскільки Лісовий кодекс передбачає планові рубки дерев. Обласні депутати не можуть заперечити цього документу жодними заборонами. Замість боротьби з «чорними лісорубами» і схемами продажу «лівої» деревини депутати облради імітують діяльність», – вважає депутат Старосамбірської райради Василь Курій.

Натомість ініціатор заборони рубок у Старосамбірському районі депутат Львівської облради Іван Собко пояснює, що створення національного парку – це чи не остання можливість захистити Старосамбірські ліси. Він стверджує, що від 18 березня заборона облради вступить в дію і унеможливить будь-які вирубки у двох найпроблемніших лісництвах Дністрянському і Старосамбірському.

«Рубки в межах національного парку – це одразу кримінал, а не штраф. Інші методи не працюють: місцеві люди масово крадуть ліс. Без жодних документів, лісорубних квитків. І якщо ми прямо зараз з камерою поїдемо на місце і виявимо нелегальну діючу пилораму, то інформацію про нас відразу передадуть в сусідні села. Це місцевий клубок, який дуже важко розплутати», – розповідає Іван Собко.

Сліди незаконних рубок у лісах Старосамбірсього району (фото Василя Курія)

Зі слів депутата зрозуміло, що «Галсільліс» як структура не здатна ні захистити свої ліси, ні займатися їхнім відновленням: людських і матеріальних ресурсів надто мало. Ліквідувати «Старосамбірський Галсільліс» теж не вихід, оскільки це стане прецедентом для майбутньої передачі усіх лісових площ «Галсільлісу» на баланс іншій структурі.

Єдиною такою структурою може стати Державне агенство лісових ресурсів області. Тоді місцеві громади втратять ліси (вони стануть державними), але підтримати таке рішення ніхто з обласних депутатів не погодиться. Тож неконтрольовані вирубки лісів залишаються джерелом постачання нелегальної сировини на місцеві пилорами.

Тим часом поліція скаржиться на нестачу співробітників, які могли б охороняти лісові угіддя. Ініціатива депутатів ЛОР найняти приватну охоронну структуру провалилася, а сільських голів на Старосамбірщині підозрюють у покриванні нелегальних пилорам. Схоже, що гордіїв вузол «Старосамбірського Галсільлісу» у кабінетах чиновників розрубати поки не можуть або не хочуть. Зате на території його угідь можна і далі нелегально рубати дерева. Можливо, серед тисяч пеньків правоохоронцям згодом буде значно легше відшукати сліди зловмисників.

Від Лісабона до Владивостока

Наприкінці лютого 2019 року у Facebook-спільноті «Моя Старосамбірщина» з'явився допис анонімного авторства про роботу нелегальної пилорами на місці фермерського господарства у с. Грозьово. У дописі йшлося про доручення голови ЛОДА Олега Синютки перевірити лісопильні об'єкти на Старосамбірщині, завдяки якому співробітники Держгеокадастру нібито відвідали з перевіркою Грозьово і знайшли порушення – обладнання для порізки деревини та складовані пиломатеріали.

Контролери вказали в акті, що фермерське господарство використовує землю не за цільовим призначенням. Автор допису дякував Олегові Синютці за послідовність і боротьбу, а ще опублікував знімки документів з висновками контролерів Держгеокадастру.

«Приїхали хлопці. Тупі, не розбираються в цих всіх ділах, абсолютно не знають ситуації. Вони звикли їздити по селах, щоб їм там десять тисяч чи скільки в кишеню сунули, а вони красиво написали, оформили і роз'їхались. Я їх вигнав, а вони написали протокол», – переповідає обставини конфлікту Володимир Верхоляк.

Підприємець стверджує, що вже надав свої пояснення керівникові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Андрієві Петришину. Він показує проектну документацію, яка дозволяє розміщувати на ділянці столярний цех для зберігання лісопиломатеріалів.

«Я маю право розмістити цех і зберігати пиломатеріали. Проектні документи затвердили в тому ж таки Держгеокадастрі. Вони є їхньому архіві, але вони їх не читають. Натомість надсилають контролерів, які шукають неіснуючі порушення», – скаржиться підприємець.

Окрім фермерського господарства, Володимир Верхоляк є власником і керівником ще двох підприємств у селі Грозьовому, які займаються лісопильним виробництвом і лісозаготівлею: «Дари Бескид» і «ЦВТ «Прикарпаття». Останнє він заснував спільно зі своїм зятем, громадянином Російської Федерації Костянтином Афанасьєвим.

Ще три співзасновники підприємства: родич Верхоляка і теперішній депутат Старосамбірської районної ради Іван Пикус, син сільського голови Грозьового Руслан Поліжак і місцевий лісничий Іван Вархоляк (не плутати з Верхоляком). «ЦВТ Прикарпаття» спеціалізується на експорті деревини за кордон. В інтернеті можна знайти інформацію про діяльність «молодої, проте надійної компанії», яка експортує деревину з українських Карпат до Естонії, Румунії, Молдови, Чехії, Німеччини, Туреччини та Росії.

Компанія «ЦВТ Прикарпаття» займається експортом деревини у Росію і країни Європи (клікніть для збільшення)

На тому ж сайті вказаний контактний номер телефону – він належить одному із засновників «ЦВТ Прикарпаття», 27-річному депутатові Старосамбірської районної ради Іванові Пикусу. У 2014-2016 рр. Іван Пикус працював заступником директора «ЦВТ Прикарпаття». У 2015 році його обрали депутатом райради від «Народного контролю».

Депутатську діяльність в рідному районі Іван Пикус поєднує з викладанням на факультеті журналістики ЛНУ ім. Івана Франка. Офіс «ЦВТ Прикарпаття» розташований у сусідньому з факультетом журналістики будинку за адресою Львів, вул. Генерала Чупринки, 51.

Молодий депутат Іван Пикус став співзасновником компанії, що торгує деревиною (фото «Турка - перлина Карпат»)

На лісопильному підприємстві молодий депутат вже офіційно не працює. Єдиний зареєстрований працівник «ЦВТ Прикарпаття» – це його двоюрідний дядько Володимир Верхоляк. Щоб довести, що він власноруч працює в столярному цеху, Володимир Верхоляк демонструє поранений великий палець правої руки. На пальці бракує однієї фаланги.

«Цікаво, чи є ще десь доктор наук і колишній ректор, який відкрив столярний цех і відрізав собі палець?», – запитує підприємець.

62-річний Володимир Верхоляк справді має звання професора і доктора наук. У бізнес він потрапив з університетської кафедри. У 1980 році Верхоляк закінчив Ленінградський університет і поїхав викладати корейську мову в Далекосхідний університет м. Владивосток. Там він зробив блискучу кар’єру: в 1995 році став ректором Вищого коледжу корєєзнавства, а в 1998 році – найкращим іноземним кореєєзнавцем світу за версією південнокорейського видавництва «Техан меіль».

Теперішній власник пилорам на Старосамбірщині написав перший в Росії підручник корейської мови, а в 2005 році очолив у Владивостоці Регіональний центр російсько-корейської співпраці. Верхоляк працював на зустрічах державних делегацій найвищого рівня, він був перекладачем трьох лідерів КНДР: Кім Ір Сена, Кім Чен Іра та Кім Чен Ина. А ще може похвалитися знайомством з екс-генсеком ООН Пан Гі Муном та прем'єр-міністрами Республіки Корея.

У Владивостоку Володимир Верхоляк очолював центр російсько-корейської співпраці (фото РАУК)

Зв'язки зі Сходом допомогли ректорові розпочати активну підприємницьку діяльність. За даними російських реєстрів, Володимир Верхоляк у 2004-2018 рр. був директором і засновником щонайменше шести підприємств у Владивостоці: «Русско-Корейское инвестиционное агенство», «Азия Профит», «Роско Интернэшнл», «Пасифик Оушен Бридж Восток», «Вердикт», «Новый мир». Бізнес-інтереси Верхоляка стосувалися будівництва, оптової торгівлі та фінансових інвестицій. Остання фірма, де він був директором, припинила діяльність 24 серпня 2018 року.

«Від 2011 року я вийшов на пенсію і переїхав з Росії до Кореї та Китаю. Займався будівництвом і продажем крабів. А тепер вирішив повернутися до села, в якому виріс. П'ять років тому прийняв українське громадянство. Це якщо ви хочете спитати про агентів Путіна чи щось таке. Так, мій зять – громадянин Росії, але він вклав в компанію в Грозьовому 300 тис. доларів. Я маю його виключити з засновників через громадянство?», – обурюється Володимир Верхоляк.

Продукція, яку експортувала компанія Володимира Верхоляка (фото «ЦВТ Прикарпаття»)

Підприємець запевняє, що його компанія не експортувала продукцію в Росію. Мовляв, в інтернеті розміщена помилкова інформація, партнерами були лише європейські компанії, а кілька останніх років компанія працює лише на внутрішньому ринку. Перевірку Держгеокадастру він вважає замовленням з боку сільського голови Федора Поліжака.

«Він колишній лісник «Галсільлісу», просив мене допомогти йому перед виборами сілського голови. Я допоміг, а його сина взяв на роботу в Кореї на крабовий бізнес. Він мав 1500 доларів зарплати. Потім зробив його співзасновником компанії в Грозьовому. Але тепер наші стосунки зіпсувалися і він мені вирішив так відплатити», – розповідає підприємець.

Колишній перекладач північнокорейських диктаторів Володимир Верхоляк вважає, що тиск на його лісопильний бізнес у Грозьовому організував місцевий сілький голова Федір Поліжак (фото ZAXID.NET)

Цікаво, що попри експорт деревини до багатьох країн, «ЦВТ Прикарпаття» не може похвалитися серйозними прибутками. У 2017 році підприємство задекларувало 240 тис. грн збитку, а у 2018 році всього 8 тис. грн чистого прибутку. Володимир Верхоляк пояснює такі показники вимушеним згортанням експорту деревини і закупівлею верстатів для виробництва складнішої продукції.

Він запевняє, що його підприємство працює в легальному полі, ліс купує за договорами у державних лісгоспів, а з масштабними нелегальними вирубками «Галсільлісу» не має нічого спільного. В унісон із двоюрідним дядьком висловлюється депутат райради Іван Пикус.

«Працювати стало складно, бо лише в нашому районі працює близько 150 лісопильних об’єктів. З них офіційно зареєстровані лише близько десяти. Нема сенсу працювати серед нелегальних пилорам. Якщо їх знищать, тоді з’явиться шанс для офіційного бізнесу, який би переробляв деревину, а не просто продавав кругляк чи дошки», – розповідає Іван Пикус.

Незаконні пилорами на Старосамбірщині як правило працюють у старих господарських приміщеннях (фото ZAXID.NET)

Він нарікає на «кришування» нелегальних тартаків на Старосамбірщині і сімейні династії пилорамників з числа місцевих посадовців, а також заявляє, що вже вийшов з числа засновників компанії «ЦВТ Прикарпаття».

«Я просто послухав свого родича, а зараз вийшов з того. Просто це свіжі дані, яких поки що нема в реєстрі. Мені неприємно, що про мене говорять нібито я щось там кришую. Ті, хто займається нелегальними пилорамами в нашому районі, роблять все хитріше: записують на родичів, підставних осіб. Не роблять таких помилок, як я. А я зробив помилку, бо то не мій бізнес», – скаржиться Іван Пикус.

Однак цей бізнес і далі вважають «своїм» інші місцеві депутати, прокурори і правоохоронці. І схоже, що дієвої стратегії проти незаконних вирубок і пилорам на Старосамбірщині ні в кого немає. Навіть незважаючи на офіційно задекларовані мізерні заробітки і багатотисячні збитки у цьому районі не бракує охочих стати на звивисту стежку лісопильного бізнесу.

P.S. Із повним переліком пилорам у Старосамбірському районі, даними про їхню активність та іменами офіційних власників можна ознайомитись за посиланням.