«Це моя історія і я маю розказати її до кінця»

Андрій Пишний нагадує скоріше натхненного громадського активіста, аніж держчиновника. Він очолює гігантський державний банк, який традиційно асоціюється з неповороткістю і бюрократією, але не приховує своїх амбіцій перетворити «Ощадбанк» на головний банківський сервіс для українців. Для цього Андрій Пишний готовий робити усе – ставити у банківських відділеннях дитячі куточки, особисто переконувати потенційних клієнтів переходити на обслуговування в «Ощадбанк», адаптувати його під потреби незрячих…

Успіх Пишного – це не просто успіх чергового чиновника-банкіра, це успіх людини, яка втративши слух у дорослому віці, не замкнулась у собі, не перетворилась на інваліда, а навпаки – змогла змінити своє життя так, що стала прикладом для тисяч українців з вадами слуху. Він неохоче говорить про це, але відчувається, що як багато для нього це значить.

«Я стовідсотковий оптиміст, абсолютно невиправний. А як інакше? З іншого боку, ваги моєму оптимізму додає те, що я добре поінформований», – каже Пишний.

У розмові з кореспондентом ZAXID.NET він розповів про те, коли ж  Україна повернеться до економічного зростання, яким буде курс долара і як вплине на українців дефолт, а також чому вважає одну 12-річну дівчинку сміливішою за себе.

Як ви зараз оцінюєте рівень довіри населення до банківської системи?

Довіра – це досить тендітна матерія. Особливо, після тих потрясінь, з якими довелося зіткнутися українській банківській системі і безпосередньо вкладникам. Це і драматична девальвація, і введення адміністративних обмежень. Питання довіри ключове у відновленні всієї банківської системи, і як наслідок – економіки.

Які настрої ми бачимо? Люди стали звертати більше уваги на такі показники, як надійність. Якщо раніше поведінка клієнта банку визначалася прибутковістю по депозитах, то сьогодні головним для вкладників стала надійність. Для мене маркером є результат депозиту «Писанка», який став найуспішнішою акцією на ринку України по співвідношенню залучених коштів до розміру депозитного портфелю. Вкладники банку довірили банку 10,3 млрд. грн. Це говорить про те, що люди замислюються, що таке надійність, і все більше людей розуміють, що таке державні гарантії.

«Ощадбанк» на сьогодні є другим в рейтингах українських банків за рівнем активів. Чому державний банк не перший?

Так, на 1 липня був другим. Але рейтинг за активами досить умовне порівняння - це показник, який значною мірою, відображає переоцінку активів за рахунок курсових коливань. Ми претендуємо на реальне ринкове лідерство і наразі проходимо процес виконання складної «домашньої роботи» щодо навчання та розвитку персоналу, зміни та вдосконалення процесів, технологічних та інфраструктурних рішень.

Саме цим, в принципі, зараз займається і наша країна. «Ощадбанк» є прямим віддзеркаленням того, що відбувається в країни, для успіху ще  потрібно зробити ще дуже багато… Змінюється країна, змінюємось і ми!

Ми налагоджуємо ефективну внутрішню систему управління, модернізуємо інформаційні технології, слідкуємо за трендами розвитку банківського бізнесу для того, щоб та молодь, яка сьогодні «живе  в телефонах», могла впевнено обирати «Ощадбанк». Ми готові дати людині відчуття спорідненості наших з нею інтересів, бо людина думає головою, а обирає серцем.

І що ж наразі зроблено? 

Банк перебуває у постійному оновленні. Зовнішні трансформації – це лише невелике свідчення тих глобальних трансформаційних процесів які розпочаті по всіх напрямках. Зокрема, по всій країні вже відкрито 134 відділення «Ощадбанку» нового формату. Ключові параметри – це зручні зони очікування та обслуговування клієнтів, кімната для переговорів, зона самообслуговування з інформаційно-платіжним терміналом і банкоматом, висококваліфікований персонал, новітній дизайн і стильний фасад.

Є колосальний прорив у питаннях електронної комерції – на сьогодні кількість клієнтів електронного банкінгу сягнула півмільйона і кожен місяць відбувається приріст. Ми зробили крок з 32 місця на 2 в торгівельному еквайрингу – кількість терміналів «Ощадбанку» в торговельно-сервісній мережі перевищила 15 тисяч.

Прикладом може бути і колосальний по своїй складності виклик - переведення на обслуговування в Ощадбанк колективу «Укрзалізниці», а це понад 300 тисяч працівників у всій системі. Проект успішно реалізовано за 3 місяці.

Залізничники самі на це погодилися, чи ви їх переконали, що це  «держзамовлення»? Військових ви також перевели на обслуговування в «Ощадбанк»?   

Ми спілкувались з керівництвом «Укрзалізниці». Завдання стояло презентувати банк і його можливості. Далі починали працювати продукти, технології, маркетинг, наше вміння презентувати і комунікувати. І це дало свій ефект. В нашій в команді є пряма заборона на будь-які примуси.

Щодо військових, це окрема історія. Все почалось з того, що нашим спецпризначенцям на Закарпатті почали видавати картки одного із банків з російською материнською структурою. Питання, що відразу постало: «Хто матиме доступ до інформації щодо транзакцій цих людей?».

Адже всі розуміють, що за наявності певних алгоритмів обробки інформації, історія транзакцій, що здійснює людина, може бути більш переконливою розповіддю про неї, ніж навіть вона сама про себе розповість. Куди їздить, чим харчується, на що витрачає гроші, який щомісячний дохід, звідки отримує, кому надсилає, скільки платить за телефон тощо.

В країні, яка фактично воює, на моє переконання, спецпризначенці, військові, силовики повинні обслуговуватися у державній банківській системі. І це питання не комерційне, а питання забезпечення збереження інформації. На сьогодні державні банки здатні і надійно зберігати інформацію і надавати якісні умови обслуговування – саме тому ми пропонували переходити військовим до держбанків, зокрема до «Ощадбанку».

Потрібно користатися перевагами, які дає «державність». Хоча, звичайно, паралельно ми готові були ламати стереотипи про те, що «Ощадбанк», це щось статичне, не здатне до змін.

Саме тому ви почали активно працювати з рекламою?

Це не реклама – це філософія, яку ми зараз реалізовуємо. Вона є дуже чесною. Всі, кого ви бачите (у рекламі «Ощадбанку») – це не актори, це абсолютно реальні люди. Писанкарка Анастасія Йосипівна, коли розповідала про писанку, розповідала насправді про абсолютно зрозумілі кожному речі. Розмовляла тими словами, якими розмовляли з нами бабуся, мама, тими, до яких ми звикли. Вона сказала, що люди під час Великодня, кладуть у кошики не їжу – вони добро кладуть.

Вона сама придумала ці слова?

Все, що вона сказала, до останньої крапки, це її пряма мова. І так само у кожного, кого ми знімали – це пряма мова. Вартість цих роликів, за рахунок того, що ми не  використовували акторів, дуже мала. Це було складне тривале інтерв’ю, під час якого ми спілкувались, людина говорила нам, що вона думає про ті чи інші речі. В результаті ви бачили те, що транслювалося в рамках 30-секундного рекламного ролику.

З одного боку, Анастасія Йосипівна з її зрозумілими кожному цінностями, з іншого, бариста, який варить каву в своїй власній кав’ярні. А також хлопець і дівчина, акробати, які з 11 років разом, говорять про довіру, яка їх єднає. Це чесні, абсолютно щирі епізоди з яких складається і наш банк і наша країна.

Чи працює така реклама?

Це вам оцінювати працює чи ні. Ми почали розповідати людям ті речі, які лежали на поверхні. Ми – це ви. Цей банк ваш – він державний і ви є його акціонерами. Країна змінюється – банк змінюється. Він надійний тому, що є державна гарантія.

Я вже згадував показники за депозитом «Писанка» – він побив усі рекорди. Це найуспішніший депозит за останні два роки точно. Було залучено понад 10 млрд грн. під ставку у 20% річних, тоді коли наші колеги по банківській індустрії змушені були залучати під значно дорожчі відсотки. А зараз в нашому банку є депозит «Довіра». Залучені кошти будемо використовувати для фінансування тих пріоритетів, які разом з вами будемо реалізовувати. В тому числі і для тих проектів, які презентовані у Львові – запуск «Картки львів’янина», кредитна програма для електромобілів, система енергозбереження. Це ж важливі для всіх речі.

Ви переконані, що такі рекламні ролики справді допоможуть банку змінити упередження, що «державний» означає гірший сервіс? 

Переконаний. Як приклад, коли я перейшов в «Ощадбанк», то виявилось, що в банку є непогано укомплектований підрозділ, який займається електронною комерцією. Все функціонує, але… не працює. Було закуплено майже тисячу інформаційних платіжних терміналів. Але вони були в коробках, ніяк не використовувались. Я так розумію, завдання стояло їх придбати, але не було завдання їх використовувати. Вже до кінця першого півріччя 2014 року більшість з терміналів були встановлені. Це спонукало до того, щоб навчити людей їх використовувати і пропонувати цю послугу.

Потім почався процес активного пропонування нашого сервісу великим  корпоративним клієнтам. Ми почали активно пропонувати себе, не соромитися робити це. Пішли у міністерства, пішли у державні підприємства, у роздрібні мережі. Впровадили, чи не першими, безконтактні карти -  нашими партнерами стали McDonalds, Велика кишеня, Епіцентр, Нова Лінія і Shell.

Ми просто робили ту роботу, заради якої нас і винаймали. І люди повірили у те, що реально робити на цьому бізнес. Просто треба не боятися. Ми розмовляємо всередині команди такими поняттями як маркетинг, бренд, комунікація, ефективність, точні показники.

Чи залишаться ці поняття в банку, якщо ви підете з цієї посади?   

Ті глобальні зміни, які ми розпочали, ще тільки мають стати невідворотними. Саме на це спрямована розроблена стратегія, поступові цілеспрямовані зміни, кожне рішення – це основа для наступного логічного кроку.

Я точно знаю, що вхід в банк там, де і вихід. Адже для мене це, по-суті, другий шанс реалізувати те бачення яке я маю (Андрій Пишний працював першим заступником голови правління «Ощадбанку» у 2003-2007 роках. З грудня 2004 по травень 2005 був в.о. голови правління). Все, над чим ми зараз працюємо – це складові частини стратегічного плану розвитку банку на два роки, який ми почали реалізовувати.

Це дуже короткий термін…

Так, навіть на такий термін. Це карта стратегічних прагнень банку, який в теперішніх геополітичних та макроекономічних реаліях чітко розуміє куди рухатись і як модернізуватись. Як дати потужний імпульс для створення сучасної конкурентоспроможної української економіки. Розроблена нами стратегія покликана закріпити і примножити ці зміни. Зробити їх світоглядними, системними, докорінними, дієвими, а головне -  незворотними.

Я знаю чим ми повинні займатися ці два роки, знаю як повинна виглядати наша «домашня робота» - реформування інформаційних систем, розвиток персоналу, трансформація мережі наших регіональних філій, системи корпоративного управління. Я над цим повинен працювати, для того, щоб до 2017 року, коли країна вийде на траєкторію зростання, банк мав потужний бренд, лояльну клієнтську базу, лояльний і мотивований персонал, зрозумілу перспективу розвитку. Тоді стратегію можна буде писати на 5 років.

Тобто ви впевнені, що у 2017 році країна вийде з кризи?

Неодмінно. І навіть попри те, що реформи, як нам здається, йдуть часто-густо не з тією динамікою. Але йдуть, вони реально очевидні. Більш того, вони неминучі. 

До речі,  ще одна причина чому стратегію банку розроблено до 2017 року – я вважаю, що саме цей склад правління банку повинен відзвітувати про її виконання. Саме тому, ми працюючи коли в країні війна та криза, продовжуємо думати про розвиток, про наступний крок.

Ви справді позитивно оцінюєте реформи в країні? Досить часто уряд пояснює дії, які не сприймають в суспільстві, війною… 

В чиємусь розумінні це прикриття, в моєму – це важливе і об’єктивне пояснення. Пояснення потрібні для того, щоб зрозуміти ситуацію і дати відповідь собі особисто на питання «чому?».

Я впевнений, що процес реформ йде і що суспільство розуміє що іншого шляху не має.

Можна говорити про відповідальність персони, а можна спробувати оцінити ситуацію комплексно. Країна воює, країна змушена виконувати дуже непросту справу по реструктуризації своїх зовнішніх зобов’язань, ще багато складних питань -  це цілий комплекс. Але, погодьтесь, ми рухаємось. Крок за кроком рухаємось.

Оптимістично, але чи це зрозуміло, тим, хто платить за новими тарифами при старій зарплаті?   

Щодо тарифів. Я хотів би зауважити, що саме цей уряд не лише заявляє про чесну ціну і фактично відмовляється від залежності від російського газу, а й вирішує питання, що не вирішувались десятиліттями – питання диверсифікації. При цьому уряд розуміє, що країна має саме той рівень матеріального забезпечення і саме той рівень платоспроможності населення, який має – низький. Тому людям дають субсидії. 25 млрд грн на субсидіювання – це безпрецедентна сума, що запланована в бюджеті країні, яка воює. Це означає, що практично кожна родина, яка є на тій межі, що не дозволяє їй оплатити вартість енергоносіїв, може отримати і отримає від держави підтримку.

Друге, що робить уряд, і це також принципово – займається питаннями енергозбереження. «Ощадбанк» продовжує стратегію життєзабезпечення країни і як державний соціально відповідальний банк не міг не долучитись до урядової програми енергоефективності. То ж до кінця поточного року стратегічним завданням є робота з кредитними програмами для фінансування та реалізації енергоефективних проектів.

Ощадбанк розпочав підтримку програми в травні – система видавала в день 20-30 кредитів на твердопаливні котли, на енергозбергіючі технології, на заміну вікон, батарей тощо. Зараз ми вийшли практично на промислові масштаби кредитування – щодня ми видаємо 400 - 420 кредитів по цій урядовій програмі. Ми видали вже кредитних коштів на суму понад 220 млн грн. Українці охоче інвестують у свою енергетичну незалежність. А уряд з дербюджету перерахував людям, які взяли такі кредити в нашому банку, 9 млн грн. на компенсацію відсотків. За рахунок чого це забезпечено? За рахунок тієї політики, яку веде сьогодні уряд.

На жаль, в парламенті багато популізму. Це мене абсолютно не тішить. Немає нічого більш безвідповідального, ніж популізм у тих умовах, в яких ми живемо зараз. Давайте говорити цифрами. Я чітко розумію як працює програма з енергозбереження та енергоефективності і бачу той ефект, який вона дає. Є високий рівень моральної мотивації державного комітету з питань енергоефективності,  самого прем’єра, міністра фінансів, системи «Ощадбанку». Результат буде! 

Можливо ваші оптимістичні прогнози стосуються і курсу гривні?

До прогнозів ставлюсь дуже і дуже обережно. Це політики можуть собі дозволити робити гучні заяви і часто не несуть за це відповідальності. В моєму випадку відповідальність дуже персоніфікована і чітка. Як голова державного ощадного банку, я не можу робити ті заяви, які не ґрунтуються на економічних показниках. Ми в банку орієнтуємось  на ті макроекономічні показники, які були закладені НБУ, як базові показники для стрес-тестування - 25 грн за долар до кінця року. 

Що потім? Важко сказати, я не хочу фантазувати, оскільки, будь-яка фантазія може створити очікування. Ми живемо у  наелектризованому інформаційному просторі, де будь-яка інформація сприймається через призму психологічного стану в якому перебуває суспільство – стану тривоги. Ми вже пройшли піковий етап української економічної кризи минулого року. Це було дуже важко, але вистояли.

Нас часто лякають дефолтом…

Так, лякають словом «дефолт», але ризику для кожного окремого громадянина, клієнта банку він не несе. Всі повинні розуміти, що уряд разом МВФ зараз намагаються максимально компенсувати негативні наслідки економічного погрому Януковича, коли позичали мільярди, а розраховуватись повинні ми з вами у ситуації, коли країна воює з 1/6 суходолу, втративши при цьому 20% ВВП..

Реструктуризація заборгованості – це квиток в економічне майбутнє України. Давайте дамо уряду виконати завдання, яке перед ним стоїть, а після цього будемо оцінювати результат. Кожен має долучатися до цієї справи – «Ощадбанк» долучився. Ми успішно пройшли процес перепрофілювання своїх зобов’язань та підтвердили, що іноземні інвестори довіряють державному банку, довіряють державі. Я стовідсотковий оптиміст, абсолютно невиправний. А як інакше? З іншого боку, ваги моєму оптимізму додає те, що я добре поінформований.

Кілька років тому в одному з інтерв’ю з приводу вади слуху ви говорили, що зустріли лише одну глуху людину, який, як і вам, вдалось досягти успіху в житті – художник Сергій Якутович. Чи змінилось щось на сьогодні? Чи людям з особливими потребами вдається реалізовуватися? 

Однозначно – ні, не стало легше. Для цього суспільство повинно змінитися ментально. А у нас навіть філософія, закладена в нормативну базу, не відповідає європейським нормам. У нас говорять «людина з обмеженими можливостями» замість «людина з особливими потребами».

Я говорив і продовжую це говорити – людей з особливими потребами на людей з обмеженими можливостями перетворює українське суспільство. І мені здається, що люди, які долають свої фізичні обмеження в нашій країні, лише доводять цю тезу.

Якщо говорити про людей з вадами слуху, то в мене була історія, яка дуже сильно на мене вплинула. Це був період психологічної адаптації до моєї нової реальності. Я написав блог на «Українську правду». Це був перший публічний вихід з моєю проблемою – я розказав про те, що я не чую, про те, що до людей з вадами слуху в Україні ставляться як до чогось абсолютно ненормального, що люди цього не сприймають. Про те, що існують соціальні резервації – УТОГи та УТОСи – де люди живуть, працюють, женяться між собою, помирають… Держава в жоден спосіб не займається їх асиміляцією…  

Я написав про це  і отримав особисте повідомлення від мами, яка виховувала 12-річну дівчинку. Вона носила слухові апарати. А на наступний ранок ця дівчинка вперше в житті зробила високий хвіст і відкрила обидва слухові апарати і так пішла до школи. Коли мама спитала чому вона так зробила, вона сказала: «Якщо він може, то і я можу».  Ця дівчинка була набагато сміливішою за мене особисто. Можна лише уявити, що це означало для 12-річної дівчинки. На мене дуже вплинув її вчинок - я закрив для себе цю тему. Нема чого соромитись. Живу один раз – це моя історія і я маю її розказати від початку до кінця.

Ви займетесь проблемами слабочуючих?

Я постійно цим займаюсь, але можливо менше про це говорю, бо весь час віддаю банку. Є благодійний фонд «Відчуй», він працює вже 4 роки. Ми плануємо створити реабілітаційний центр – є багато волонтерів, які готові працювати і професійно допомагати. Коли був депутатом займався цими питаннями більше. Адже в Україні катастрофічна ситуація зі  слухопротезуванням. Слуховий апарат – це найскладніший протез, який може бути, він абсолютно індивідуальний. А їх видають як валянки – всім однакові.

В Європі зустріти глухоніму людину старшу 16-17 років нереально – це або якась дуже складна патологія, або повна маргіналізація. В Україні ж досі є інтернати для глухонімих. Як може бути інтернат, коли у світі вже понад 20 років існує технологія кохлеарної  імплантації? Це можливість навіть тим, хто на 100% втратив слух, чути звуки, а якщо чути звуки, це можливість отримати мовний розвиток, а мовний розвиток – це асиміляція в суспільстві. Все! Скрізь це оплачується за рахунок держави, оскільки це складна і коштовна операція, понад 20 тис. євро. В Україні цього немає.

Можливо, ваш приклад варто було зробити показовим... 

Минулого року ми відкрили два інклюзивних відділення «Ощадбанку» в Києві та Сумах. Інклюзивне відділення – це відділення банку, куди може потрапити незряча людина коли вийде з метро – тому що її доведе до нього тактильний маркер. В цьому відділенні банкомати розмовляють, тому незряча людина може скористатися банківськими послугами.

Був дуже емоційний момент під час відкриття - жінка, яка ніколи не користувалась банкоматом, змогла це зробити. Вона плакала, а поруч з нею плакали всі, хто стояв в радіусі 5 метрів. В цих відділення понижено рівень стійок, щоб могла під’їхати людина на візку. Там працюють ветерани, люди з особливими потребами. Там менеджер розмовляє мовою жестів.

Філософія інклюзиву не відділяє людину, а навпаки – підтверджує «з тобою все гаразд – йди сюди». Адже те, що відбувається з людиною, яка втрачає чи то слух чи то зір, може відбутися з будь ким, всі під Богом ходимо.

Плануєте відкривати такі відділення у інших містах?

Звичайно. В тому числі і у Львові. Для нас Львів на сьогодні – це точка зростання. Крім того, Львів, це справді моє найулюбленіше місто. Тут смачно, красиво і затишно, тут грають джаз, тут розмовляють українською… Львів’яни теж особливі ментально, з підприємницьким хистом, з великою мотивацією. Вони вміють не просто говорити, що особливі, але й відповідати цьому. Це дійсно так!