Чотири роки після початку повномасштабної російської інвазії Україна все ще перебуває під величезним військовим, економічним та демографічним тиском. За даними Місії ООН з моніторингу прав людини в Україні (HRMMU), 2025 рік був найтрагічнішим для цивільного населення країни з 2022 року. HRMMU «підтвердила, що в результаті збройного конфлікту в Україні в 2025 році загинуло 2514 цивільних осіб, а 12 142 отримали поранення», що на 31% більше, ніж у 2024 році, і на 70% більше, ніж у 2023-му. Проте на початку 2026 року Київський міжнародний інститут соціології оцінив, що 65% українців все ще готові терпіти війну «стільки, скільки буде потрібно».
Цей результат відображає попередні висновки порівняльних досліджень щодо воєн, згідно з якими державні терористичні кампанії проти цивільного населення є для країн-агресорів невідповідним інструментом для зламу народу, що захищається. Рівень оптимізму українців щодо майбутнього країни на початку 2026 року не знизився, а, навпаки, зріс, як порівняти з 2024–2025 роками. Наскільки така позиція українців є виявом вимушеної ейфорії, а наскільки – відображенням незламної стійкості, ресурсів і потенціалу України у триваючій війні?
Через чотири роки після початку повномасштабної російської інвазії Україна все ще перебуває під сильним військовим й економічним тиском, але зміцнює свої оборонні можливості, стабілізує економіку й підтримує інтеграцію з ЄС. Аналіз ситуації в країні у 2026 році.
Джерело: https://kiis.com.ua/?lang=eng&cat=reports&id=1583&page=1
Економічні зміни та перспективи
Після різкого спаду 2022 року українська економіка частково відновила свої втрати у 2023-му. Незважаючи на триваючу війну та цілеспрямоване руйнування української інфраструктури Росією, економічна ситуація повернулася до відносної рівноваги й залишається відносно стабільною. У 2025 році реальне зростання ВВП сповільнилося до приблизно 2% через постійні загрози безпеці, нищення інфраструктури й виробничих потужностей, дефіцит електроенергії й обмеження щодо робочої сили. Дефіцит торгового балансу поглибився, оскільки імпорт зріс до 84,8 млрд доларів і став приблизно вдвічі більшим за експорт. Інфляція 2025 року була напрочуд низькою і становила близько 8,0%. Середній рівень довіри підприємців і споживачів зріс порівняно з 2024 роком, що свідчить про пристосування суспільства до воєнних умов.
Графік 2. Річний темп зростання ВВП України у 2021–2025 роках
Джерело: tradingeconomics.com
Іноземна фінансова підтримка, головно з боку ЄС і його держав-членів, стала важливим чинником наповнення українського бюджету й економіки. У 2025 році доходи держави зросли номінально на 21%, а міжнародна фінансова підтримка досягла рівня 52,4 млрд доларів США, покривши 95% бюджетного дефіциту. Із 2022 року загальна фінансова допомога від ЄС становила 73 млрд євро, а від США – 46,6 млрд євро.
На 2026 рік Національний банк України склав прогноз зростання на рівні 1,8%, тоді як Міністерство економіки зберігає мету на рівні 2,5%. Інфляція має становити 7,5%, що вказує на подальше уповільнення зростання цін, як порівняти з 2025 роком. Державний борг України досягне піку у 2026 році, перевищивши 110% валового внутрішнього продукту, але потім почне знижуватися, згідно з прогнозом, наведеним у звіті МВФ за 2025 рік.
Економіка України гальмується не тільки військовими діями Росії та їхніми наслідками. Важливе значення мають також зростаючий борговий тягар та різні проблеми в державному секторі, соціальній сфері і сільському господарстві. Існують також ризики, пов'язані зі судовими рішеннями, нестабільністю фінансового сектору, приватизацією та надзвичайними ситуаціями.
Нестача кваліфікованої робочої сили, що є наслідком мобілізації й еміграції, змушує підприємства шукати іноземних працівників або способи автоматизації виробництва. Богдан Данилишин із Федерації промисловості України 30 січня 2026 року заявив: «Український ринок праці зараз вступає у фазу, коли дефіцит робочої сили стає системним фактором, а не тимчасовим наслідком війни. Зростання заробітної плати є не тільки позитивним для домогосподарств, але й становить серйозний виклик для бізнесу, динаміки інфляції та конкурентоспроможності економіки». Однак деякі коментатори бачать у цій ситуації і позитивний бік, оскільки менша промислова щільність є сприятливою для навколишнього середовища, а менша чисельність населення означає більше можливостей для всіх.
Військові можливості та виклики
З 2022 року загинуло близько 55 тисяч українських солдатів. Протягом усього 2025 року війна мала позиційний характер, і завоювання одного квадратного кілометра української землі коштувало Росії в середньому 93-х вбитих російських вояків. Хронічний брак робочої сили є однією з головних, якщо не найбільшою, проблемою не тільки для України, а й для обох сторін конфлікту.
У 2026 році Україна має досягти рекордного оборонного бюджету в розмірі близько 2,8 трлн грн (27,2% ВВП). Ця сума виведе країну на двадцяте місце у світі за витратами на оборону. Більшість доходів і позик, зібраних Україною самостійно у 2026 році, буде спрямовано на забезпечення солдатів зарплатою, закупівлю зброї, військову логістику, військові резерви тощо.
Україна швидко розвиває свій військово-промисловий комплекс. Наразі країна є лідером у розробці недорогих дронів і маневрених ракет, одночасно співпрацюючи з партнерами у сфері цього та інших видів озброєння. За прогнозом Ради національної безпеки і оборони України, потенціал української оборонної промисловості майже подвоїться у 2026 році. Згідно з інноваційним підходом, який зараз впроваджується, «частина продукції буде використана для контрольованого експорту до дружніх країн – це інструмент самофінансування».
Хоча, наприклад, виробництво дронів має зрости до вражаючої кількості понад 7 млн одиниць, водночас виникають величезні виклики. Вони включають дефіцит систем протиповітряної/протиракетної оборони, необхідних не тільки на фронті, а й у тилу для захисту енергетичної інфраструктури, відсутність відповідних інструментів для протидії новим російським оптоволоконним дронам і постійний виклик утримання лінії фронту.
У 2026 році потрібно загалом 120 млрд доларів, щоб забезпечити достатню протиповітряну/протиракетну оборону й боєприпаси. За даними Міністерства оборони України, половина цієї суми має надійти з державного бюджету й позик ЄС, а ще 60 млрд доларів – від союзників у вигляді допомоги в галузі безпеки.
Демографічні зміни та міграція
Із 2022 року війна поглибила демографічні проблеми України, які є частиною ширших тенденцій у пострадянському просторі. Forbes Ukraine оцінив, що наразі на території, контрольованій урядом України, проживає 30,5 млн осіб, що приблизно на 7 млн менше, ніж за останніми оцінками уряду у 2019 році. Ще до 2022 року Україна вже була «старою нацією» – середній вік її громадян становив близько 42–43 років. У 2022 році народжуваність стрімко знизилася на 25%. Щоправда, у наступні роки ця тенденція поступово сповільнилася: до 6% у 2024-му і 4,5% у 2025-му. Водночас 2025 року на кожну новонароджену дитину в країні припадало три смерті.
За чотири роки повномасштабної війни 3,1 млн українців, які покинули країну, офіційно не повернулися до України. Незважаючи на ескалацію бомбардувань, численні перебої в постачанні електроенергії та новий закон, який дозволяє чоловікам віком 18–22 років залишати країну, лише 290,3 тис. українців (зокрема близько 60 тис. молодих чоловіків), які виїхали за кордон у 2025-му, не повернулися. Це означає зниження еміграції у 2025 році в 1,5 раза порівняно з 2024-м.
Графік 3. Постійна еміграція з України у 2022–2025 роках
Джерело: opendatabot.ua
У листопаді 2025 року 4,33 млн громадян з-поза меж ЄУ, які залишили Україну, користувалися тимчасовим захистом у Євроунії. Близько 260 тис. осіб переїхали до США в рамках гуманітарної програми U4U, а майже 300 тис. – до Канади в рамках подібної програми.
Рішення українців повернутися на батьківщину «як і раніше, значною мірою залежить від перспектив майбутнього миру й безпеки». Проте деякі вже повернулися додому, незважаючи на триваючу війну, зокрема через: родинні зв'язки, знайоме оточення, ностальгію, високу вартість життя за кордоном, хорошу медичну допомогу, патріотизм, тугу за домівкою та невдалу інтеграцію у приймаючих країнах.
Ключові соціальні й політичні питання
Країна стикається не тільки з екзистенційними зовнішніми викликами, а й зі складними внутрішніми проблемами – соціальною депривацією, політичною поляризацією, демографічним спадом, інтеграцією ветеранів, руйнуванням навколишнього середовища, культурними конфліктами, конфліктами в бізнесі тощо. Незважаючи на напруження, яке викликають ці та інші зростаючі виклики, внутрішня ситуація і в цивільному, і у військовому секторі є напрочуд спокійною і не відбувається жодних бурхливих конфронтацій.
Незважаючи на погану репутацію, український державний апарат досить успішно співпрацює з громадянським суспільством та різними іноземними партнерами і продовжуватиме цю практику. Наприклад, у 2026 році загальні видатки Міністерства соціальної політики на соціальну підтримку громадян становитимуть 468,5 млрд грн, що на 47,6 млрд грн більше, ніж у 2025 році. Соціальна політика, зокрема, буде зосереджена на допомозі сім'ям, наприклад, через виплати при народженні дитини або пакети допомоги для учнів.
Прогрес також спостерігається в інших сферах. У 2025 році Україна покращила своє місце в рейтингу країн світу за Індексом сприйняття корупції Transparency International на одну позицію. Інтеграція України в ЄУ є головним джерелом суспільного оптимізму і, незважаючи на опір Угорщини, продовжує просуватися. Частковий вступ України до Європейської Унії може відбутися вже 2027 року. Тим часом парламент, центральна виборча комісія та громадянське суспільство України розробляють плани щодо післявоєнних національних і місцевих виборів, демонструючи постійну прихильність України до демократії. Можна також згадати інші політичні реформи й соціальні заходи, що проводяться під час війни.
Висновки й рекомендації щодо політики
Протягом останніх чотирьох років Україна досягла не тільки надзвичайних військових успіхів. Вона також продемонструвала соціальну стійкість, політичну згуртованість, інноваційний потенціал, громадянську мобілізацію, економічну винахідливість та здатність до адаптації під час війни. Безсумнівно, що без допомоги Заходу Україна не змогла б так довго протистояти російській агресії, яку, до того ж, підтримують Китай, Іран, Білорусь і Північна Корея. З іншого боку, зараз іноді забувають, що головні перемоги України в боях під Києвом, Харковом та Херсоном відбулися ще навесні й восени 2022 року. Отже, вони були досягнуті до того, як, наприклад, більшість західної важкої зброї, поставленої до цього часу Києву, надійшла на озброєння Збройних сил України.
Популярні дефетистські інтерпретації в Європі, Північній Америці та інших регіонах є однією з причин того, що західна фінансова й військова підтримка досі була непевною, а 2025 року навіть зменшилася порівняно з 2024 роком.
Діаграма 4. Частка американської та європейської допомоги у 2022–2025 роках
Джерело: kielinstitut.de
У контексті вищезазначених особливостей України під час війни ці цифри ілюструють разючу суперечність. З одного боку, з 2022 року українці досягають надзвичайних результатів і в захисті від Росії, і в продовженні соціально-політичного розвитку в умовах повномасштабної війни та масштабного терору Росії проти українського цивільного населення. З іншого боку, незважаючи на таку велику стійкість України, загальна підтримка Заходу після досягнення піку у 2024 році знизилася у 2025-му.
Це потрібно виправити у 2026 році. У контексті попередніх й останніх досягнень української держави продовження й посилення рішучої підтримки Заходу для України видається послідовною й обґрунтованою стратегією. Це не є безглуздим зусиллям, усупереч тому, що натякають численні політичні коментарі, сформульовані не тільки проросійськими колами, а й нібито нейтральними спостерігачами.
Західні і незахідні країни повинні, в інтересах захисту європейського порядку безпеки та заснованого на принципах світового порядку, швидко збільшити і свою військову підтримку, і невійськову допомогу Україні у 2026 році. Досвід України за останні чотири роки свідчить, що така інвестиція не буде марною. Вона може в кінцевому підсумку привести до досягнення справедливого миру між Україною та Росією.
Переклад з польської
Текст опубліковано в межах проєкту співпраці між ZAXID.NET і польським часописом Nowa Europa Wschodnia.
Оригінальна назва статті: Ukraina wytrzymuje presję
Ми використовуємо