«Спільними зусиллями розбудуємо Політехніку до рівня провідних університетів Європи»

У березні викладачі та студенти Львівської політехніки обиратимуть нового ректора. За цю посаду змагаються восьмеро кандидатів, більшість з них є викладачами закладу вищої освіти. Серед них єдиною жінкою є Наталія Шаховська – директорка Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій, засновниця кафедри систем штучного інтелекту. Вона поділилася із ZAXID.NET власним баченням розвитку Львівської політехніки та першими кроками у випадку її обрання ректоркою ЗВО.

Наталю Богданівно, що спонукало вас подати свою кандидатуру на посаду ректора? Ви є викладачкою з багаторічним стажем, бачите навчальний процес зсередини, його недоліки. Чи можете ви вказати на недоліки менеджменту, які можна вирішити на рівні університету. Що вас не влаштовує зараз і що ви хочете змінити вже на посаді ректора?

Спонукало бажання поділитися своїм досвідом для збереження та збагачення цінностей Політехніки. Загальною проблемою, єдиною для всіх університетів – не тільки Політехніки, це, звичайно, недостатнє фінансування, оскільки ми державний університет, працюємо за тарифною сіткою. Але, я думаю, тут також можна пробувати покращувати ситуацію шляхом залучення бізнесу до співпраці, пошуку нових інвестицій тощо.

Першим рішенням нового ректора має бути аналіз. Оскільки я є представницею Інституту комп’ютерних наук, то моїм пріоритетом буде також цифровізація, що дасть змогу зменшити бюрократію. Це є електронний документообіг, електронний підпис і загалом це буде запорукою прозорості усіх процесів. Переведення всіх процесів в електронну форму дасть змогу забезпечити прозорість і зрозумілість усіх етапів проходження того чи іншого документа. Треба проаналізувати всі наявні системи в політехніці. Моїм завданням буде інтегрувати всі ці системи з єдиною точкою входу, простим інтерфейсом, щоб мати змогу швидко відшукати потрібну інформацію і навіть швидко згенерувати частину довідок без стояння в чергах.

Наскільки такий класичний державний університет може бути автономним в загальній системі освіти України?

Автономія університету визначається кількома чинниками. Насамперед – наскільки добре університет займається наукою. Є спеціально розрахований рейтинг університетів, формула фінансування. І, власне, залежно від того, скільки університет заробив за різними науковими проєктами, викладачі мали публікації в наукових журналах, визначають кошти, які можуть залучити в університет. Це дає змогу і преміювати викладачів, і частково покращувати матеріальну базу.

З іншої сторони, все, що заробляє політехніка, в першу чергу належить державі, тому що ми є державним університетом. Тому автономія є, хоч і не настільки велика, як в приватних університетах, але за бажанням шляхом залучення інвестицій теж можна покращити цю ситуацію.

Головний корпус Політехніки є пам’яткою архітектури і потенційною туристичною локацією

У своїй програмі ви наголошуєте на потребі більшої децентралізації в межах самого університету, прийнятті рішень на рівні інститутів політехніки. Які рішення ректорат може делегувати адміністраціям інститутів?

Якщо брати до уваги досвід закордонних університетів, наших партнерів, то на рівні директорів вони вирішують низку питань. Насамперед йдеться про зарахування викладачів і невикладацького складу. На місцях краще бачать ситуацію. Також це студентські справи. Зараз усі подання зводяться до проректорів. Я розумію, наскільки важко їм аналізувати ситуацію щодо усіх студентів університету, тому це питання також треба передати на рівень нижче.

На мою думку, інститути повинні мати змогу керувати якоюсь частиною доходів, тих коштів, які вони заробили. Це підвищить відповідальність кафедр та інститутів. Вони зрозуміють, що треба вкладатися у свій розвиток і мати змогу отримувати більше фінансів. Окрім цього, в нас є формула розрахунку ставок відповідно до кількості студентів. На мою думку, для директорів можна пропонувати ще якусь додаткову кількість ставок, щоб вирішувати питання на місцях.

Львівська політехніка має велику структуру, і ректорату варто делегувати певні рішення адміністраціям Інститутів

Одним з пунктів вашої програми є підвищення оплати праці науковим працівникам. Яким чином університет може більше заробляти власними проєктами?

Зараз університет заробляє фактично у двох сферах: освітні послуги і наука. Йдеться про оплату за навчання студентів-платників і проведення різних курсів, сертифікація. Тут політехніка має змогу розширитися. Впровадження Міністерством освіти системи грантів дає змогу диверсифікувати надходження бюджет-комерція і збільшити кількість студентів, які обирають ті чи інші спеціальності.

Якщо говорити про науку, є різні типи проєктів – національні і закордонні. Для закордонних наукових проєктів поняття тарифної сітки практично немає, тобто можна ставити суттєво вищу зарплату, аніж ту, що в нас прописана усіма законодавчими нормами. Для збільшення цієї кількості проєктів потрібно модифікувати роботу над проєктами. У закордонних університетах є спеціально створені центри, які допомагають викладачам писати ці проєкти. Такий центр також є у нас, треба покращити надання цих послуг.

А якщо говорити про залучення зовнішніх фінансів, які тут можуть бути варіанти – гранти, спонсори, співпраця з бізнесом? Зрештою, бізнес не буде постійно займатися меценатською діяльністю, він теж хоче мати якийсь свій інтерес.

Насправді бізнес – дуже активний меценат. Зокрема, якщо говорити про ІТ, ми маємо дуже хорошу співпрацю з різними ІТ-компаніями Львова, які щороку підтримують нас у різних починаннях. Це і забезпечення комп’ютерною технікою, і ремонти, і брендування лабораторій, і навіть надання стипендій певним викладачам чи студентам. Зацікавити бізнес можна в різний спосіб.

Один з варіантів – це є дуальна освіта, тобто навчання студента за вимогами певних компаній і забезпечення можливості студенту вчитися і працювати. Кафедра систем штучного інтелекту вже три роки поспіль практикує дуальну освіту. Наш найбільший партнер – це SoftServe, також Sigma і ще дві компанії. Загалом дуальна освіта вже прописана на рівні законодавства. Найцікавіша вона для інженерних спеціальностей. Активно до того залучається профтех, робітничі спеціальності. Тому, я думаю, що наступним кроком буде залучення коледжів до дуальної форми підготовки.

Львівська політехніка тісно співпрацює з IT-компаніями

Це так само може бути цільове скерування. Розуміючи, що освітня послуга надається якісно, компанії можуть скеровувати своїх викладачів на додаткове навчання на магістерські програми університету. І тут стануть у нагоді мікрокредитні програми. Тому що працівники навряд чи зможуть відвідувати 5-6 пар щодня, а мікрокредитна програма могла б більш фокусно надати ті чи інші освітні послуги.

Ви створили одну з найперспективніших кафедр. Штучний інтелект стрімко розвивається, інтегрується в усі сфери й освітню зокрема. Як можна застосувати цей винахід, щоб покращити навчальний процес?

Застосовування ШІ має бути, але з вказанням цілей – для пошуку ідеї, джерел і так далі. За допомогою ШІ можна підготувати навчальний матеріал, правильно його структурувати, візуалізувати ідеї, щоб це не був сухий виклад тексту. З іншого боку, штучний інтелект може застосовуватись і в виборі вільної траєкторії студента, тобто аналізувати, які саме предмети, якого профілю він краще розуміє, і пропонувати вектори розвитку. ШІ навіть аналізує реакцію студентів на лектора, чи вони захоплені, їм сумно і так далі. Це може бути допомогою для розуміння того, як подавати той чи інший матеріал.

Окрім того, штучний інтелект може застосовуватися і в самих процесах університету: спрощення документообігу, заміна частини шаблонів документів на вже готові зразки. Ну і, безперечно, це безпека. Аналіз даних з відеокамер може здійснюватися автоматично, без наявності персоналу і відшукувати якісь нестандартні ситуації, які трапилися.

Зараз ринок праці дуже скаржиться на нестачу фахівців технічного напрямку. Серед абітурієнтів популярнішими є гуманітарні спеціальності. Як вирівняти цей процес? Можливо, ви думали про співпрацю зі школами, профорієнтацію для старшокласників?

Це справді величезна проблема. Низка технічних спеціальностей пропонує хорошу зарплату випускникам. Але з огляду на непопулярність тих спеціальностей вступають студенти з низькими балами. І це ще більше загострює усю проблему.

Тут можна пробувати по-різному. Ми співпрацюємо з Малою академією наук, яка шукає таланти. Без сумніву, треба працювати зі школами. Львівська політехніка проводить ярмарки кар’єри та інші події, на яких розповідають про тренди, показують, як саме студент може себе мотивувати. Ну і найважливіше – це відкритий університет, коли учні можуть прийти на пари до студентів, подивитися зсередини, як все виглядає. Для цього потрібно мати хорошу інфраструктуру, матеріальну базу. Але мені здається, це би мотивувало вступників обирати технічні спеціальності.

Зараз ще й інша проблема – війна, і через виїзд школярів за кордон, хлопців зокрема, зменшується кількість вступників і студентів. Через це Міністерство освіти об’єднує університети. Як це може вплинути на кількість кафедр, спеціальностей, структуру вишу? І як це можна зупинити, як заохочувати студентів повернутися назад?

Це насправді загроза, тому що кількість ставок, тобто місць, де можуть працювати викладачі, безпосередньо залежить від кількості студентів. І в нас є випадки, коли технічні кафедри об’єднують через те, що скорочується кількість студентів. Це справді велика загроза для усіх університетів.

Одним зі способів утримання студентів може стати дистанційна форма навчання

Що ми можемо робити? Це, напевно, використання дистанційної форми підготовки. Ми вже були готові до цього під час ковіду, під час війни. Для тих спеціальностей, де не потрібно якихось експериментальних результатів, працювати безпосередньо з якимись макетами чи приладами, варто подумати про дистанційну форму підготовки й таким чином зберегти зв’язок з тими дітьми, які перебувають за кордоном.

У своїй програмі ви згадували про зміни навчальних програм для студентів – міждисциплінарні, суміжні спеціальності. Також ви наголошуєте на тісному зворотному зв’язку зі студентами. Як ви це бачите?

За кордоном міждисциплінарні програми розвинуті давно, причому комбінація доволі неочікувана. Міждисциплінарна освітня програма передбачає наявність двох кваліфікацій для студента. Це може бути, наприклад, IT і геодезія, IT і хімія, економіка і ще яка спеціальність. Насамперед це дасть змогу привернути увагу батьків і вступників до так званих непопулярних спеціальностей. На стику спеціальностей і дисциплін можна пошукати щось цікаве.

Міждисциплінарні програми дають студентам більше професійних перспектив

Щодо отримання фідбеку від студентів, на кафедрі систем штучного інтелекту ми давно практикуємо таке – проводимо щосеместрове опитування студентів. Також Львівська політехніка проводить централізовані опитування про якість освіти, задоволеність навчанням. Ми не просто збираємо ці опитування, а обговорюємо зі студентами їхні відповіді, що можна врахувати з того, що вони запропонували, що є недоцільним. І тоді студент розуміє, що він почутий, що опитування проводять не заради акредитації чи для інших цілей. Це чесний, щирий діалог.

І самим викладачам це також дуже важливо, тому що той самий матеріал для двох потоків можна викладати абсолютно по-різному. У цьому і соціальна місія університету, тому що вміти писати відгуки також важливо. Навчити студента конструктивно висловлювати свою думку так, щоб її почули й зрозуміли без образ.

Як швидко університет може адаптуватися до воєнних і повоєнних викликів? Я маю на увазі залучення та допомогу ветеранам, співпрацю з громадами, передовсім – третя місія університетів. Чи складно буде університету як інституції адаптуватися до змін, які ми маємо як суспільство в цілому?

Сильна сторона політехніки в тому, що вона різностороння. Інтеграція в повоєнне відновлення України та реагування на військові виклики і так вже точково відбувається. Ми співпрацюємо з ветеранським центром, проводимо заняття для військових, які б хотіли перекваліфікуватися на IT. Ми виконуємо замовлення для військових або для інших цілей. Наші хіміки знані тим, що вони розробляють гідрогелеві пов’язки, які вже використовують на фронті.

Винаходи науковців політехніки є корисними для військових

Тому Політехніка як технічний університет, я впевнена, має стати центром взагалі всього повоєнного відновлення. Завдяки своїй інфраструктурі, наявності стількох будівель, лабораторій, аудиторій політехніка може стати майданчиком для співпраці і комунікації між різними інституціями. Це важливо і для студентів, яких залучають, і викладачів, тому що це підвищення фаховості, поновлення бази, наукова робота. І безпосередньо проєкти для громади, міста, України.

Ви маєте досвід викладання у закордонних закладах освіти. Чи помічали ви там якісь особливості, які б хотіли запозичити для України, зокрема, для політехніки?

Насправді я багато чого вже запозичила. Насамперед це інфраструктура для студентів. За кордоном я помітила багато зон релаксу для студентів. І як тільки відкрилася наша кафедра, ми зробили таку лаунж-зону. Зараз їх в політехніці вже доволі багато, але недостатньо. Тому це те, над чим варто попрацювати.

Якщо говорити про відмінності у викладанні і загалом в освітньому процесі, то за кордоном студенти, як на мене, є більш самостійними. Тобто в нас викладач старається донести інформацію і вимагати, щоб студент зробив те, що він має зробити за навчальним навантаженням. За кордоном це більше відповідальність студента. Викладач лише констатує факт, чи виконана робота, наскільки виконана і як. Але важлива річ, що наші студенти, зокрема IT, мають значно кращу математичну базу. І це дає змогу їм викласти більше цікавішого матеріалу.

Хочу запитати про ті виші, які доєднали до Львівської політехніки, зокрема Академію друкарства. Чи бачите ви в такому об’єднанні якісь перспективи, розширення можливостей, чи це для університету додаткові обов’язки, витрати і клопоти?

Академія друкарства чи Інститут поліграфії і медійних технологій дуже цікавезний. У час, коли мультимедіа і контент керують настроями усіх, це безперечно буде виграш і плюс для Політехніки. Багато спеціальностей, які має цей інститут, є фактично на стику наших спеціальностей, є такі, яких в політехніці не було, це розширить можливості. Процес вливання є позитивним викликом для всіх. Ми проаналізували сильні сторони Академії друкарства, їхні програми, намагаємося інтегрувати студентів. До нашого Інституту доєднали кафедру, яка раніше була в Академії друкарства, і створили кафедру систем віртуальної реальності.

Як вибудовуватимете комунікацію в університеті?

Я відкрита для формування управлінської команди і врахування позицій усіх структурних підрозділів нашого вишу. Планую проводити зустрічі з викладачами кафедр для генерації ідей. Започаткую роботу онлайн-приймальні, щоб комунікація була оперативною і якнайширшою. Адже у нас спільна мета – розбудувати рідну альма-матер до рівня провідних університетів Європи.

Ви єдина жінка серед кандидатів на ректора. Чи готова консервативна наукова спільнота технічного вишу, де все-таки переважають чоловіки, доручити таку роль жінці?

У нашому Інституті є вісім кафедр, з них чотири очолюють жінки. Справді, у політехніці досі не було ректорки-жінки, але ступінь Doctor Honoris Causa (почесний доктор) Львівської політехніки вперше отримала Марія Склодовська-Кюрі.

Усі фото редакції ZAXID.NET надала Наталія Шаховська