Як виглядає львівська колонія, де збудують офіси ІТ-компанії

Ми дослідили територію виправної колонії №48, що на перехресті Стрийська – Наукова. Ця закрита держава була непідконтрольна ані мерії, ані громаді міста. Ми походили бараками та дізнатися як тут жили люди останні 70 років.

Зараз колонія №48 не працює. Після бунту в 2018 році її закрили. А нещодавно територію зони викупила ІТ компанія SoftServe. Там, де раніше була тюрма, тепер сидітимуть ІТ працівники. Скоро ще одну сторінку історії міста буде перегорнуто. А я опишу та збережу для історії те, що є станом на зараз.

Мешканці міста зазвичай бачать лише стіни з колючим дротом та блок-пости на кутах. Це зовнішній периметр охорони. А от як жили люди за цією огорожею, їм не видно. По периметру колонії розташовані величезні халабуди з дірками замість вікон – це виробничі цехи. Тут працювали вдень, а вночі – спали у цілком комфортабельних гуртожитках посередині колонії.

Я добре пам'ятаю студентський гуртожиток НУ «ЛП». При поселенні нам запропонували кімнату без шиб, побілки та замка на дверях. Все це ми мусили зробити собі самі. Душ був в підвалі, туалет – в кінці по коридору. В 2005 році так жили майбутні випускники. Зеки в колонії 48 мали кращі умови.

На території є кілька триповерхових і один п'ятиповерховий гуртожиток. Зараз ними гуляє вітер та гніздяться голуби. Наче Чорнобильська зона відчуження: порожні кімнати та коридори, всюди валяються матраци, тумбочки та особисті речі ув'язнених. Як і в Чорнобилі, відсутній зрізаний метал сходів та інших конструкцій, що можна продати, розкидано багато медичного приладдя.

Дивними видаються розбиті склоблоки та склопакети у вікнах гуртожитків. Стороннім потрапити на територію колонії важко, а охорона навряд буде так розважатися. Тож, припускаю, все це наслідки масштабного бунту, після якого колонію і покинули.

Втрапляє в очі засилля християнської літератури – вона тут всюди. На кожному поверсі – образи та розп’яття, на підлозі валяються стоси Євангелій, а Біблії лежать навіть в туалеті. Окрім релігії, ув’язнені ще цікавилися машинами та голими жінками. Ці три теми – релігія, еротика та машини – домінують в оздобленні інтер’єру кімнат.

Що нас ще вразило? Ножі на кухні прив’язані до столів, колючий дріт є навіть на внутрішніх балконах гуртожитків, бачили ми ізолятор та небо в клітинку. З позитивного: тут була доволі розвинута внутрішня лікарня з рентен-кабінетом та клуб. Він великий, оснащений апаратурою та з українським прапором над сценою. Декомунізацію тюрма пройшла на відмінно – жодних залишків совка ми не помітили.

З негативу – особові карточки ув'язнених що валялися то тут, то там. У цих документах міститься особиста інформація людей, тож їх потрібно було належним чином утилізувати.

Із території колонії відкривається вид на високі яскраві будинки, в яких вирує життя: люди визирають у вікна, ходять балконами, бавляться з дітьми. Звідусіль линуть запахи та лунають звуки. Мабуть, оце споглядання нормального життя «через скло», усвідомлення, що ж ти, мудак, втратив, перевиховує навіть більше, ніж повчання та настанови.

Зазначу, що територія колонії і далі огороджена двома рядами паркану з колючим дротом та охороняється. Є камери, що працюють навіть вночі, та підсвітка периметру. Краще туди не потрапляти взагалі.

Оригінал