Минулого тижня львівські депутати нарешті обрали секретаря міськради – фактично другу людину у місті, яка у разі недієздатності чи дострокової відставки мера очолюватиме Львів. Проте і без таких надзвичайних випадків повноваження секретаря Львівської міськради суттєво зросли. Наприклад, тепер він може самостійно скликати засідання міськради, навіть всупереч бажанню мера. Сьогодні Маркіян Лопачак – гість студії ZAXID.NET LIVE.
Насамперед хотів би привітати вас із обранням.
Дякую.
І давайте почнемо з того, як так сталося, що представник найменшої фракції – «Свободи», яка має лише шість депутатів – спромігся отримати цю найбажанішу, напевно, посаду для депутатів?
Не знаю, чи найбажанішу посаду серед депутатів…
Ну, найпрестижнішу.
У нас уже були прецеденти у випадку міської ради – це була каденція 2006–2010 року, коли секретарем міської ради обрали Володимира Квурта, тоді фракція «Пори» теж не була найчисельнішою в міській раді. Ми маємо приклад минулої каденції, коли представник «Громадянської позиції» Анатолій Забарило теж був висунутий міським головою і підтриманий сесійною залою.
Так, але це все ж не найменша. Тут найцікавіше, що все-таки п’ять фракцій – як мінімум чотири більші.
Я не знаю, чи тут слід рахувати до одного голосу, тому що є ряд фракцій, які мають зараз різницю один-два голоси. І я думаю, що це було наслідком перемовин, коли дуже довго цей процес відбувався, і більшість – три фракції фактично – висунули мою кандидатуру, підтримали.
Міський голова теж декілька днів продумував усі варіанти, у мене була зустріч з міським головою напередодні власне цієї сесії. У нас була досить довга конструктивна розмова, і власне на наступний день міський голова висунув мою кандидатуру на секретаря міської ради.
Бо спочатку складалося таке враження (принаймні зі заяв Садового), що він, м’яко кажучи, був здивований, що ЄС, найбільша фракція, власне пропонувала вашу кандидатуру – політика з іншої партії. Бо право таке ніби належить найбільшій фракції – він, принаймні, на цьому акцентував.
Ну, насправді права такого не має ні найбільша фракція, ні найменша фракція. Будь-яка фракція може запропонувати свою кандидатуру. І по закону є чітко регламентовано, що міський голова під час першого голосування подає цю кандидатуру. Якщо ця кандидатура не набирає більшості в сесійній залі, тоді вже висуває кандидатуру на посаду секретаря власне більшість у Львівській міській раді.
І власне в процесі всіх цих перемовин міський голова підтримав пропозицію, яку йому запропонували декілька фракцій – це є «Варта», «Свобода», ЄС. Для мене приємно, що крім цих трьох фракцій, підтримали також депутати з «Голосу» і «Самопомочі». Не можна стверджувати, хто саме – але голосів, які підтримали мою кандидатуру, є більше, ніж ця умовна коаліція. Тому абсолютно нормально.
Але все ж, може, привідкриєте нашим глядачам, читачам завісу того, що відбувалося перед тим? Бо насправді ми ж усі розуміємо що політики просто так не віддають таку посаду. І для того, щоб ЄС, яка справді перемогла (чи набрала найбільшу кількість голосів у Львові) віддала цю посаду вам… Вони ж теж хочуть контролювати міськраду. Що взамін? Лояльність «Свободи»?
Ну дивіться, насправді я би все ж утікав від якихось таких прямих «контролювати міську раду». Це дуже страшно звучить.
Ну, це нормальне бажання для відповідальних політиків.
Воно звучить не досить коректно через те, що посада секретаря – це власне посада, яка має знаходити оцей баланс у міській раді. Тому що секретар міської ради не може бути в будь-якій фракції. І основними функціями секретаря міської ради є власне обслуговувати всі фракції у Львівській міській раді в плані підготовки до пленарних засідань, в плані забезпечення кожного депутата однаковими можливостями в роботі комісії. Щоби кожна фракція мала однакові умови для своєї діяльності.
Тобто секретар міської ради – це є така, швидше, консолідуюча фігура серед депутатського корпусу. Якщо привідкрити завісу, як ці всі процеси відбувалися, – на жаль, не привідкрию, тому що в момент, коли ці всі процеси відбувалися, я був хворий, я мав ковід.
Ага, тобто без вас домовлялися?
Фактично старт усіх отих дискусій, розмов і так далі відбувався без мене.
Але для вас це було очікувано? І, власне, мене цікавить, чи саме вашу кандидатуру запропонували? Чому, наприклад, не Кошулинського, який був віце-спікером Верховної Ради?
Тут трошки некоректно, кого пропонували. Наскільки мені відомо (знову ж таки, зі слів інших учасників процесу) були проговорені не одна, не дві, навіть не п’ять кандидатур. Тому що міський голова пропонував і фракції ЄС, міський голова пропонував, наскільки я орієнтуюся, і фракції «Варти», міський голова зустрічався і з фракцією «Свободи» також. Тобто шукався якийсь такий найбільш вдалий компроміс.
Добре. Зараз теж було складне засідання, коли прийняли нарешті цей регламент. І перед тим було дуже багато теж переговорів – були, наскільки я розумію, спроби змінити регламент на користь депутатів чи на користь секретаря більших повноважень. І я так розумію, що єдину річ на вашу користь таки ухвалили: що ви тепер зможете самостійно скликати засідання міськради, навіть якщо мер проти.
Трошки неправильно. Тому що насправді регламент міської ради – це є документ, за яким буде жити ця рада. Регламент міської ради не можна написати «бо я так хочу», тобто написати щось таке, бо «я так хочу» чи «ми так хочемо».
Він має відповідати закону, але…
Однозначно. Відповідно, регламент міської ради мусить відповідати і не може суперечити Закону «Про місцеве самоврядування». Також у нас в новій каденції був прийнятий дуже важливий документ – це Статут територіальної громади міста Львова. І цей регламент також мусить відповідати абсолютно цьому статуту.
Відповідно, якщо подивитися на оцю редакцію регламенту, який був прийнятий минулого тижня, – це є абсолютно робочий документ. Було дуже багато коментарів, але насправді ці люди, які деколи давали коментарі… Просто перед тим треба уважно прочитати Закон «Про місцеве самоврядування», а також прочитати Статут територіальної громади – там усе чітко написано. Тобто в регламенті, який був прийнятий минулого тижня, ці всі речі є максимально чітко відображені в регламенті Львівської міської ради. було декілька (буквально чотири-п’ять) суперечливих моментів.
Власне по тих суперечливих моментах відбувалися дискусії, відбувалися юридичні дебати – і по цих всіх моментах були знайдені компроміси. І регламент міської ради був прийнятий, якщо я не помиляюся, 60 «за» з 64-х. По-моєму, всі одноголосно в сесійній залі підтримали цю нову редакцію регламенту, і міський голова зразу на пленарному засіданні його підписав.
Так, але в первісному проекті, представленому цією умовною коаліцією, було, зокрема, що колегія ради могла би впливати на кількісний персональний склад виконкому.
Це не відповідає дійсності.
Не відповідає, так?
Ні.
Але навіщо тоді внесли цю зміну про право скликати засідання, якої раніше не було?
Ви розумієте, вона, можливо, не була прописана в регламенті – але в Законі «Про місцеве самоврядування» і в Статуті територіальної громади вона чітко прописана. Тобто воно так і було, воно так і працювало, просто цього не було в регламенті.
Минулої каденції було декілька таких суперечливих моментів: коли депутатський корпус збирав підписи, щоби провести пленарне засідання, була деколи дивна реакція з боку міського голови. Відповідно, відбувалися оці незрозумілі протистояння серед депутатського корпусу і міського голови. Зараз воно все максимально вирівняне до букви закону, і насправді це абсолютно нормальні речі.
То, що стосується отих суперечливих речей, що Колегія міської ради може щось там рекомендувати… Ну, є банальна, умовно, ситуація: міський голова має виключне право пропонувати кількісний і якісний склад виконкому. От він пропонує, він не приймається – що далі? Хтось повинен взяти на себе функцію і знайти якийсь баланс. Тобто було запропоновано власне, якщо ці моменти не знаходять якоїсь консолідованої думки, щоби колегія міської ради могла брати участь в цих проговореннях. І це насправді є абсолютно нормальний демократичний європейський процес, я теж в цьому не бачу якихось…
Але ця поправка чи ця зміна не пройшла – правильно?
Ну, не пройшла. Дивіться, насправді тих поправок було дуже багато.
Тобто це, очевидно, було для когось принципово, щоби не пройшло – а для когось важливо, щоб пройшло.
Ще, якщо я не помиляюся, 3 грудня була створена тимчасова комісія (тому що не могла бути створена регламентна комісія, бо ще не було секретаря міської ради, який би мав очолити цю комісію), була створена тимчасова робоча група з представниками всіх фракцій, які між собою збиралися й обговорювали ці всі моменти.
Ви маєте на увазі цю президію – чи групу, яка працює над регламентом?
Це група, яка працює над регламентом до моменту, коли був обраний секретар міської ради і на сесії було створено регламентну комісію, з 3 грудня працювала тимчасова комісія – її так назвали. Ввійшли представники всіх фракцій – відповідно, всі фракції дали в секретаріат свої побажання, правки, які би вони власне хотіли, щоби були в новому регламенті. І кожну правку за правкою практично три тижні часу проговорювали.
Тобто та, що відбувалася минулого тижня, – це вже була така фіналізація цих усіх процесів, тому що там було дуже багато правок. Були правки, які були прийняті одноголосно. Були правки, до яких було дуже багато питань, коли між собою сперечалися юристи і все ж таки знаходили якесь розуміння, як правильно трактувати закон.
Тому абсолютно нормально завершився цей регламентний процес. І таке накручування, що там були якісь перетискання з боку депутатського корпусу чи міського голови – я би так не говорив.
Принаймні такі заяви…
Щоби давати такі заяви, людям спочатку просто треба прочитати Статут територіальної громади, Закон «Про місцеве самоврядування», побачити, як там написано – і знайти в цьому регламенті будь-які розбіжності. Їх там немає.
Але це фахові депутати.
Знову ж таки, на все є якісь логічні пояснення. Минулої каденції найбільшою фракцією була фракція «Самопомочі».
Але вона все ж менша, ніж тепер ЄС.
Так, але якщо подивитися, коли оці всі документи приймалися в минулій каденції – вони приймалися, можна це все ж назвати, більшістю, яка була на той момент у міській раді. І цей регламент, ці всі інші документи приймалися з точки зору теперішніх депутатів трошки викривлено і перетягнуто в іншу сторону.
Але це ж теж не сама «Самопоміч» приймала.
Абсолютно.
Це ж, в тому числі, і за участі вашої фракції.
Наша фракція тоді не голосувала, не підтримувала ці речі. Але все, що стосується регламенту, все, що стосується документів, які приймає Львівська міська рада, сесія Львівської міської ради – це мають бути максимально збалансовані документи, які мають просто робити баланс у прийнятті будь-яких рішень. Щоби будь-які рішення, які приймаються в стінах Львівської міської ради, були максимально продискутовані, максимально виважені.
Тобто ви вважаєте, що цей баланс досягнуто?
Так, так.
Хотів запитати вас про вибори голів комісій депутатських. Як, на вашу думку, добрий вибір зробили депутати, не дуже, посередній?
По-перше, зараз 12 комісій – а не 10, як було в минулій каденції. Я вважаю, що всі голови комісій, яких зараз обрали, – це є фахові люди. Зрештою, ми їхню роботу побачимо організаційну найближчим часом, коли будуть засідати комісії, коли вони будуть працювати.
Завжди в таких моментах, можливо, хтось є незадоволений, завжди всі опираються на якісь принципи. Але коли звучать заяви, що має бути десь щось більше, десь щось менше – треба просто аналізувати, як було раніше, чи були раніше ті всі принципи дотримані. Станом на зараз всі фракції, які є представлені в Львівській міській раді, вони всі мають своїх представників у керівництві комісій.
Але це теж було якесь квотування, я так розумію? Тому що ваша фракція – окей, вона найменша, але вона не отримала жодного голови комісій, натомість отримала секретаря. Це якось погоджувалося?
Наша фракція отримала представництво в декількох комісіях у керівному складі.
Голови, я маю на увазі.
Голова комісії – це не є основна фігура, тобто це є керівництво комісії. Кожен, хто входить у керівництво комісії чи в будь-яку комісію, у першу чергу повинен фахово виконувати свої обов’язки. Якщо це є фаховий секретар чи фаховий заступник – він буде якісно робити свою роботу. Ви не заперечите, що фракція Всеукраїнського об’єднання «Свобода» в минулій каденції була якоюсь пасивною чи вона не приймала…
Ні, точно не заперечую.
У минулій каденції фракція Всеукраїнського об’єднання «Свобода» не мала жодного представника в керівництві будь-якої комісії – ні голови, ні заступника, ні секретаря. Тим не менше, ті депутати, які були в минулій каденції, вони фахово виконували свої обов’язки як рядові члени комісії – приходили, дебатували, дискутували.
Хотів уточнити: ви згадали, що всі голови комісій – це достатньо фахові люди. Мене здивував вибір на комісію з охорони здоров’я, де обрали Веремчука. А перед тим, я знаю, був лист головних лікарів, які пропонували хірурга Герича на цю комісію. От чому на медичну комісію – Веремчука? За освітою – географ, за діяльністю – дрібний підприємець. Що він до цього має?
Дивіться, було дуже, знову ж таки, багато… Можна про будь-кого, про будь-якого теперішнього голову комісії, заступника, чи секретаря ставити питання: «Чому він, а не хтось інакший?». Завжди…
Ні, ну тут не очевидно.
Як не очевидно?
Якщо людина нічого до медицини не має, то як вона може очолювати?
Насправді контрольні функції депутатської комісії – це не є, що ти маєш бути найфаховішим медиком. Депутатська комісія власне має шукати цей баланс поміж всіма лікарнями. Це не має бути заангажована людина, на мою думку, з якогось певного медичного середовища – тому що ми зразу можемо отримати конфлікт з іншим медичним середовищем.
А Герич, маєте на увазі, з якогось певного медичного середовища?
Я не говорю зараз за Герича безпосередньо. Взагалі говорю про умовність – чому той чи інший власне займає цю посаду. З іншого боку, Веремчук, коли були ці дискусії, протягом останніх кількох років як голова організації «Народна самооборона» теж немало зробив власне для розвитку медицини. І постійно ті всі волонтерські передачі, які здійснювалися…
Таке рішення, в кінцевому результаті, в будь-якому разі – як це все відбувається? Збираються керівники фракцій, сідає міський голова – всі знаходять баланс в тих речах.
І розписують «шахматку».
Логічно, так.
Ясно. Оця коаліція з ЄС і «Вартою», на вашу думку…
На мою думку, це не коаліція.
Ну, є певна… Ви підписали спільний меморандум про співпрацю.
Так.
Багато експертів і медіа трактують це як певну коаліцію.
Трактувати можна… У цьому підписаному документі я не знайду жодного пункту, під яким би не могла підписатися чи фракція «Самопомочі», чи фракція «Голосу».
Я це розумію.
Чому вони не підписалися – для мене дивно. Тому що цей меморандум – це є така, знаєте, векторна направленість міської ради: визначені пріоритети тих питань, які потребують пріоритетного і першочергового розгляду.
Я розумію. Може, трошки інакше тоді переформулюю. Бо, наприклад, у Львівській облраді теж немає коаліції, але є якісь неформальні такі групи депутатські, і там «Свобода» якраз є в опозиції до ЄС, тому що її нікуди не взяли. Там якраз дивна опозиція, там опинилися «Самопоміч» і «Свобода» так ніби за бортом. У франківській облраді – ніби навпаки: ЄС опинилася за бортом, а «Свобода» має оцю панівну коаліцію разом із партнерами.
Дуже важко…
Я через те і питаю. Це ідеологічна чи персональна співпраця?
Я можу сказати тільки про Львівську міську раду про ті процеси. Ще раз скажу – ідеологічної якоїсь… Навіть якщо взяти меморандум – мені дивно, чому його не підписали «Самопоміч» і «Голос». Тому що якщо уважно прочитати ті всі пункти меморандуму – вони є абсолютно для всіх зрозумілі.
Це за все хороше, «ми за все хороше, проти всього поганого». Це зрозуміло. Але політики так не працюють, ви ж розумієте.
А як працюють?
Ну, ви конкурували на цих місцевих виборах дуже агресивно, дуже сильно конкурували. Хоча, до речі, у вас же був свій кандидат і в ЄС був свій кандидат. Але якось так…
Тобто якщо ми знаходимо в меморандумі якісь спільні точки дотику, якщо ми бачимо спільно розвиток міста на найближчі п’ять років і всі об’єднуємося, щоби ті програми, ті цілі, які виставляла кожна політична сила, щоб об’єднати і зробити ці всі речі протягом п’яти років – це що, погано? Це навпаки добре.
Буквально хвилина лишається. Я хотів запитати про ключові питання для міста, які на виборах критикували чи обговорювали з різних боків. От, наприклад, будівництво заводу на Пластовій.
Так.
Яка ваша позиція як секретаря міськради – і в цієї умовної більшості? Будемо будувати?
Дивіться, я можу сказати зараз не за умовну більшість і не за фракцію – я можу сказати за себе. В мене особисто до будівництва заводу на Пластовій дуже багато запитань, які в першу чергу стосуються того, що є позиція все ж людей, які там живуть поруч. І які за попередні декілька років, на мою думку, просто не були почуті. Тому що говорити, що «ми погодили все з людьми» – і через два дні виходить на пікет міської ради декілька сотень людей, які говорять, що «це все неправда, з нами ніхто не говорив»…
Я розумію, але вже зроблена якась певна робота з тими людьми.
Зроблена певна робота. Ще раз скажу то, що я говорив і чотири роки тому, і три роки тому, що стосується будівництва сміттєпереробного заводу. Якщо процеси всі, які стосуються будівництва нового сміттєпереробного заводу (чи він буде на вулиці Пластовій, чи він буде на будь-якому іншому місці), будуть відбуватися максимально прозоро…
Пане Маркіяне, це загальні слова, всі політики так кажуть.
Я розумію, загальні слова. Але коли на сесію міської ради виноситься питання: «ми погодили все з людьми, ми людей вивезли в сусіднє польське місто, показали, як це буде робитися» – і на другий день приходять…
Інші люди.
Та не інші – приходить декілька сотень людей і питається: «А кого ви вивозили?»
А хто приходить – ви питаєте? Чи то такі мешканці з іншого краю міста?
Ну, не з іншого краю міста. Тому що я можу вас запросити – ми можемо прийти і зробити зустріч з медіа й депутатським корпусом.
Я так розумію, ви поки що не визначилися, так?
Можу зробити зустріч з медіа і депутатським корпусом безпосередньо на Пластовій. І коли ми прийдемо, ви побачите тих людей, які там живуть поруч – побачите, що це не є люди з інших мікрорайонів. І ті люди мають дуже багато запитань. Згодьтеся, що якщо біля вас планується будуватися сміттєпереробний завод, і ніхто конкретно вам не може чітко сказати, що він буде такий, такий і такий. І коли ви бачите постійно різні посили з медіа…
Добре, запитаю вас. Ви тепер секретар міськради, ви представник влади, ви друга людина в місті – ви готові пояснити цим людям доцільність побудови заводу?
Я готовий безпосередньо брати участь у всіх громадських обговореннях щодо дражливих питань, які будуть в нашому місті. В тому числі і сміттєпереробного заводу. Тому що і секретар міської ради, і будь-хто з депутатів з будь-якої фракції – це є в першу чергу людина, яка є мостиком між цією громадою і виконавчими гілками Львівської міської ради. От наше завдання – почути громаду і відстояти інтереси в першу чергу громади в стінах Львівської міської ради.
У громади не є спільні інтереси.
То треба шукати баланс. Але треба почути всіх.
На кожну сотню людей прийде інша сотня людей з взаємовиключними вимогами.
Треба шукати баланс, але треба спілкуватися зі всіма і шукати. Ну, в тому і є складність влади.
Я з тим абсолютно згодний.
Це ж не можна сказати – ми будемо робити чітко так чи будемо чути тільки когось.
Але хотілося б розуміти пріоритети діяльності, а не як вітер подує.
Пріоритети діяльності – це, в першу чергу, прозорість діяльності та представляти інтереси громади міста і шукати баланс у тому, щоби відстояти все ж таки інтереси громади.
Зрозуміло. Дякую, це вичерпна відповідь, я сподіваюся, для наших глядачів. Нагадаю, що сьогодні у студії ZAXID.NET LIVE був Маркіян Лопачак – секретар Львівської міськради. Мене звати Олег Онисько. Дякую, що читаєте і дивитеся ZAXID.NET.