«Чотири місяці працювали собі у збиток»

24 лютого Львів, як і інші українські міста, буквально завмер. Тишу порушувала лише перша справжня сирена та гул автівок, які збиралися у велетенські черги за пальним.

У цей час ні на годину не припинила своєї діяльності компанія «ГрінЕра Україна», яка займається вивозом сміття. Екіпажі розвантажували баки, офісні працівники прибули на роботу. Усе – аби не спричинити колапсу у Львові ще й у комунальній сфері

ZAXID.NET поспілкувався із засновником підприємства Богданом Михалусем про виклики воєнного часу, перші дні війни та іноземних партнерів.

***

«В нас не було жодного дня, щоб ми не працювали. Ми знали, що є напад, але все одно випустили екіпажі, а самі були в офісах і бралися за роботу», – пригадує перший день повномасштабної війни Богдан Михалусь.

Він додає: перший виклик – населення міста значно зросло, одні переїхали сюди жити, інші проїжджали Львів транзитом, прямуючи до кордону.

«Це збільшило кількість відходів у місті. Але також зросла і кількість автівок, звісно ж – і всі вони були припарковані хаотично, тож важко було проїхати нашим великим машинам, доступ до контейнерів був ускладнений», – розповідає засновник компанії «ГрінЕра Україна».

З цим давали собі раду, а от другий аспект роботи суттєво вплинув на діяльність і прибутки компанії.

«Сильно зросли ціни на пальне, а це одна із найбільших наших витрат. І від влади не було реакції одразу. Тільки 27 червня з’явилося рішення про коригування тарифу, щоб через подорожчання пальне компанії не працювали собі у величезний збиток. Тобто 4 місяці, до цього рішення ми працювали з колосальними втратами. Ми тоді навіть думали про те, щоби перестати працювати на певний час. Іноді не було пального взагалі, тож доводилося його довго шукати», – пояснює Богдан Михалусь.

Велику частину запчастин та інших технічних потреб компанія замовляла з-за кордону. Наприклад, підземні контейнери для сміття у Львові, які встановлює ГрінЕра, надійшли від італійського виробника Nord Engineering. Тож спершу були побоювання, що процеси, пов’язані з основною технікою, затягуватимуться або ж обірвуться.

«Вони поставилися до нас з розумінням. Наприклад, зараз ми не можемо у валюті виплачувати кошти за певні товари, ми трохи змінили формат нашої оплати. Змінили ланцюжки постачання, щоби все до нас швидше доходило, бо ми купуємо запчастини, баки і не тільки. До того ж, італійські, німецькі та американські партнери повсякчас переживали за нас. Писали, цікавилися ситуацією. Я навіть зараз отримую повідомлення: як справи, чи все спокійно у Львові», – підсумовує Богдан Михалусь.

Компанія отримала натомість тимчасові перебої з сортуванням, додає засновник компанії: «Ми висилали сировину на схід і до центральної частини України, а там велися активні бойові дії. Плюс, ціни на вторсировину дуже впали - наприклад, якщо чорний метал коштував 6-7 гривень за кілограм, то зараз це 2 – 2,5 грн. Це теж через війну. Ціни були низькими, або ж товар взагалі не приймали, тож було важко реалізувати вторсировину».

Сфера сортування є дуже важливою не лише для Львова, а й для України загалом: це - частина євроінтеграційного процесу країни. Тож рішення шукають і на державному рівні. Наприклад, Верховна Рада цього літа підтримала реформу управління відходами, необхідну для євроінтеграції. В документі узгодили базові принципи роботи розширеної відповідальності виробника та залучення до процесу місцевої влади.

«Зараз триває процес адаптації, компанії вже готуються до великих змін і нових вимог», – пояснює Богдан Михалусь.

***

Зараз компанія продовжує свою роботу на щодень. Один із викликів – десяток працівників вирушили на війну, їм допомогли з амуніцією, тримають зв’язок, але вчаться працювати без цієї частини команди.

Богдан Михалусь підсумовує: адаптація до воєнної реальності, пошук нових рішень замість сталих, що діяли до 24 лютого. Працівники компанії активно долучаються до волонтерства і вірять у Збройні Сили України. А ще – чекають на повернення колег, які зараз борються за українську перемогу на фронті.