За львівським муром: історія вулиці Валової та її будинків у фото

Вулиця Валова з’явилася на мапі Львова у кінці XVIII – на початку XIX століття після того, як за наказом австрійської влади почали активно розбирати міські укріплення. На місці південної частини муру утворили вулицю Нову (нині – Братів Рогатинців), а за кількадесят років паралельно до неї проклали Валову, яка з того часу своєї назви не змінювала.

«Фотографії старого Львова» знайомлять з історією цієї вулиці та її будинків.

На місці колишнього будинку «Укрсоцбанку» на площі Міцкевича, 10 до кінця 1990-х був будинок, південний бік якого мав адресу вул. Валова, 1. У ньому діяв кінотеатр, який упродовж ХІХ століття неодноразово змінював власників та назву: «Ванда», «Байка», «Геліос», «Фатаморгана», «Міраж», «Кінотеатр хроніки», «Централь», «Кінотеатр ім. І. Франка».

Вигляд з площі Міцкевича на колишній Кінотеатр. Поштівка XX ст. («Фотографії старого Львова»)

У 1944 році в кінотеатрі в середньому відбувалися два сеанси на день, у приміщенні було майже 300 місць для глядачів. У 1987 році в будинку сталася пожежа, пізніше його демонтували. Вихід з кінотеатру виводив на вулицю Кравецьку, яка до 1871 року мала назву Валова бічна. Ця вуличка фактично зникла після будівництва приміщення банку, адже тепер там розташовані банківські гаражі.

Колишня вулиця Кравецька (фото «Фотографій старого Львова»)

Будинок навпроти, на вулиці Валовій, 2, збудували на початку ХІХ століття в стилі історизму, неодноразово реконструювався. До 1990-х років у ньому розташовувалося машинно-обчислювальне бюро Обласного управління торгівлі, на перших поверхах – магазини.

Будинок №2 на Валовій (фото «Фотографій старого Львова»)

У будинку №3 у середині ХІХ століття свою майстерню відомий кравець Томаш Кульчицький, який у 1840-1849 роках видавав «Денник мод паризьких» про моду та літературу. На його сторінках друкувались також повісті, драматичні твори та поезії. Пізніше через борги Кульчицький з майстернею мусив переїхати в біднішу частину міста, проте лишив по собі назву вулички поруч – Кравецька.

«Денник мод паризьких», лютий-березень 1847 року (фото «Фотографій старого Львова»)

Кам’яницю Бауровича на вул. Валовій, 4 збудували у ХІХ столітті в стилі історизму. У 1878-1884 році тут існувало Політехнічне товариство, а згодом розташовувалася народна школа.

Кам’яниця Бауровича на вул. Валовій, 4 (фото «Фотографій старого Львова»)

Будинок №5 на розі вулиць Валової та Галицької збудували на початку ХІХ століття на місці трьох будинків, які, у свою чергу, збудували на місці Галицької брами. За польських часів тут була гуртівня польського купецтва, ресторан Фростіґа, перукарня Сіпчинської, пізніше – магазин та кафе.

Будинок №5 на Валовій (фото «Фотографій старого Львова»)

Будинок №7 датується 1910 роком, збудований на місці двох менших житлових кам’яниць за проектом архітекторів Альфреда Захарієвича і Юзефа Сосновського у стилі модерну, а Зигмунт Курчинський виконав для нього вісім барельєфів. Замовником виступав відомий львівський лікар-окуліст Теодор Балабан, тож будинок відомий також як кам’яниця Балабанівська. За польських часів тут була Міська ощадна каса та інші установи.

Будинки №7 та №9 за проектами Альфреда Захарієвича і Юзефа Сосновського (фото «Фотографій старого Львова»)

Кам’яниця №9 збудована у 1911 року за проектом Альфреда Захарієвича та Юзефа Сосновського у стилі модерн для банку «Львівського». Фасад також оздобив Зигмунт Курчинський барельєфами, які символізують мистецтво, промисловість, ремесло та економіку.

Барельєфи, які символізують мистецтво, промисловість, ремесло та економіку, на будинку №9 (фото «Фотографій старого Львова»)

Будинок №11 спорудили роком раніше за проектом архітектора Артура Шлеєна для Сабіни Фрідлер. Його фасад прикрашають фігури середньовічних лицарів, які тримають щити з гербовими елементами земель Західної та Східної Галичини. Автором скульптур є Тадеуш Блотніцький. Колись тут розташовувався автомобільний салон, за радянських часів – перукарня, потім комісійний магазин і ательє.

Фасад будинку №11 (фото «Фотографій старого Львова»)

Кам’яниці №7, 9, 11 на Валовій (фото «Фотографій старого Львова»)

У 1911-1912 роках збудували будинок №13 за проектом архітекторів Владислава Дердацького та Вітольда Мінкевича на замовлення Адольфа Левіна. Фасад прикрашають роботи Зигмунта Курчинського. Використовувався як прибутковий будинок.

Будинок №13 на Валовій (фото Wikimapia)

Вигляд на вулицю Валову з площі Галицької, поштівка 1916 року (фото «Фотографій старого Львова»)

Кам’яницю на вул. Валовій, 14 (інша адреса – площа Галицька, 6) звели в модерному стилі у 1888 році за проектом Вінцентія Кузневича для москвофільського Товариства ім. М. Качковського. Згодом тут працював Центральний комітет організації «Сельроб» та редакція її газети. У міжвоєнний період тут розташовувалася адвокатська контора Мар’яна Глушкевича.

Будинок №14 на Валовій (фото «Вікіпедії»)

Під номером 15 розташований будинок, спроектований у 2002 році архітектором Олександром Базюком. На цьому місці стояла кам’яниця у стилі австрійського класицизму, що датувалась 1788-1789 роками. Вона завалилася у 1995 році, у 1997 році її розібрали. Зведення нового будинку супроводжувалося конфліктами через руйнування архітектурного середовища.

Будинок №15 на Валовій (фото Wikimapia)

Будинок №16 споруджений у 1840-х роках. Тут розміщувалось австрійське військо, а перед Першою світовою війною перебувало командування 11 піхотної дивізії.

У житловому будинку №17 від 50-х років минулого століття містився комісійний магазин.

Фото Wikimapia

Під №18 розташовується приміщення колишнього Бернардинського монастиря. До 1939 року тут була гімназія з польською мовою викладання, від радянських часів – Музично-педагогічне училище ім. Ф. Колесси. У 2008 році будинок внесли до переліку пам’яток, які не підлягають приватизації. Під номером 18а розташовується Музей ідей, заснований в 1992 року художником Олесем Дзиндрою.

Приміщення колишнього Бернардинського монастиря на вулиці Валовій, 18 (фото «Фотографій старого Львова»)

Будинок №19 збудований у 1894 році за проектом Анджея Голомба у стилі історизму. Є характерним прикладом львівської житлової архітектури кінця ХІХ ст.

У будинку №20, де зараз розташоване міське управління охорони історичного середовища, до 1970-х років ще були житлові приміщення.

Житловий будинок №20 на вулиці Валовій і фрагмент оборонного муру (фото «Вікіпедії»)

Будинок №21 на початку XX століття належав єврейському політикові Адольфові Штанду.

У будинку №23 за польських часів була фабрика кузовів «Титан». Тут мешкав і у 1946 році помер вчений-дерматолог Роман Лещинський.

Фото «Фотографій старого Львова»

Під №25 за польських часів був магазин канцелярського приладдя Крістофа. Збудований у стилі пізнього класицизму у 1843 році.

У будинку №27 за часів Польщі був обмінний кантор Руді, також в кам’яниці розташовані житлові помешкання.

Житловий будинок №29 збудований 1848 року у стилі пізнього класицизму. Перебудований за проектом Володимира Підгородецького у 1906 році, у першій половині XX століття тут провели додатково окремі реконструкції. За польських часів у будинку розташовувався торгівельний дім паперової і графічної промисловості Гольцеля.

Будинок №29 на вулиці Валовій (фото «Фотографій старого Львова»)

Будинок № 31 (інша адреса – Підвальна, 3) – колишній будинок Шпрехерів, збудований у 1910-1912 роках за проектом архітектора Карела Боубліка у стилі історизму. У 1919-1939 роках тут містилась редакція єврейської газети, влітку 1941 року діяла організація «Жіноча служба Україні», яка допомагала колишнім полоненим, бездомним дітям, а також безробітним жінкам.