НАТО розширюється за рахунок Фінляндії і Швеції. Це найбільша подія за останні роки не лише в басейні Балтійського моря, але й в архітектурі Європи. Доктор Войцех Лідер, засновник Інституту нордистики, розповідає про реальне значення цього факту в інтерв'ю Ярославу Коцішевському. Передусім це означає включення незліченної кількості балтійських островів до НАТО.
- Безсумнівно, це відповідь на російську агресію в Україні. Спрямована проти самої Росії або на зменшення російської загрози. Наскільки це розширення може реально зменшити таку загрозу?
- Дійсно, членство Фінляндії, а незабаром і Швеції, є прямим результатом відкритого конфлікту, який Росія розпочала в Україні. До 2014 чи 2015 року я б говорив про традиційну стриманість і небажання скандинавських країн ідентифікувати і називати конкретну загрозу національній безпеці всіх країн Північної Європи, якою, звісно, є Росія. Щоправда, Данія, Норвегія та Ісландія раніше зробили вибір на користь членства, але Швеція та Фінляндія, з історичних чи геополітичних причин, висловлювалися більш спокійним, стриманим, нейтральним тоном і уникали чіткого визначення потенційної небезпеки зі Сходу, як шведи та фіни звикли її називати.
Починаючи з 2014 і пізніше 2015 року, тобто з початку російської агресії, анексії Криму та окупації так званих «ДНР» і «ЛНР», з подальшим наслідком повномасштабного нападу на Україну, розуміння цієї загрози у Швеції та Фінляндії почало змінюватися. Як наслідок, політичні еліти цих країн, відомі своєю стриманою мовою і розмовами про «загрозу зі Сходу», тепер почали чітко заявляти, що це – Росія. Сьогодні у Швеції та Фінляндії вже ніхто не має ілюзій щодо зміни ситуації та еволюції стратегії національної безпеки, розробленої після Другої світової війни, яка має бути спрямована на протидію загрозі з боку спільного сусіда зі Сходу.
При цьому варто пам'ятати, що, окрім повномасштабного нападу, Російська Федерація також використовує погрози – як частину своєї зброї. Тому погрози також були описані в Стратегії тотальної оборони Швеції. Громадськість була поінформована про те, що дезінформація також є формою наступальної зброї з боку Російської Федерації. Спостерігаючи за діями шведської чи фінської політичної еліти, можу додати, що вони перебувають у центрі уваги і в перших рядах країн, які найбільше наполягають на санкціях проти Росії, вони є доволі сильною інтелектуальною базою для прихильників санкцій, адже шведи і фіни дуже добре знають, що для того, щоб змінити менталітет росіян, дії повинні бути спрямовані туди в довгостроковій перспективі, разом з інформаційним чинником, орієнтованим на молодих росіян, яким треба показати, що світ відкритий для них.
- Але наскільки великим є реальне значення вступу цих двох країн до НАТО? Що ще вони приносять Північноатлантичному альянсу, окрім, звичайно, самої території і можливості контролювати ще значну частину кордонів з Росією?
- Питання, пов'язані зі вступом Швеції та Фінляндії до НАТО, часто розглядаються з точки зору ілюстративних, але також дуже простих порівнянь, тобто, наприклад, територіальних питань або питань населення. Дійсно, тут Росія має величезну перевагу. Територіально вона є найбільшою країною світу, з населенням понад 146 мільйонів осіб. Фінляндія і Швеція незрівнянно менші і мають сукупне населення близько 16 мільйонів осіб, у десять разів менше.
Але я вказую насамперед на економічний потенціал. Звичайно, НАТО – це військовий альянс, але, як ми знаємо і бачимо з наслідків конфлікту в Україні, якщо за армією не стоїть сильна, інноваційна економіка, ми маємо ситуацію, коли, наприклад, російські солдати крадуть туалетну кераміку. Сильна армія повинна мати потужну економічну базу, і це та перевага, яку отримує НАТО. Справа навіть не лише в показнику ВВП, хоча він теж цікавий. Якщо скласти ВВП усіх п'яти скандинавських країн, то зразу ж помітно, що ця сума вища, ніж у Росії, яка є територіально найбільшою країною світу з населенням 146 мільйонів, в той час як населення усіх скандинавських країн становить близько 28 мільйонів.
Іншою важливою детермінантою сильної армії є технологічний потенціал та інноваційність економіки. Рейтинг найдорожчих компаній світу Forbes Global 2000 показує, що сумарна вартість найбільших компаній у 10-мільйонній Швеції більша, ніж у 146-мільйонній Росії. Більше того, це компанії, які є синонімами інновацій, що означає постійний розвиток дуже сильної економіки, на відміну від Росії, бізнес якої оснований переважно на видобутку, переробці та продажу природних ресурсів.
- Я розумію, що економічний потенціал, інновації мають велике значення, адже вони також формують потенціал збройних сил, оборонний потенціал держави, але чи готові фіни і шведи використовувати цей потенціал в рамках Північноатлантичного пакту? Мати потенціал – це одне, а от готовність, воля і здатність використовувати його в бою – зовсім інше.
- Я б сказав, що, безумовно, так. Шведи і фіни мають перевагу в тому, що вони будують свою тотальну оборонну стратегію на тому, що шведський і фінський народи самі дуже готові захищати територію своїх країн. Окрім того, що Фінляндія має дуже довгий кордон з Росією, і зараз це кордон, який відділяє НАТО від Росії на півночі, але це також кордон, який відділяє дуже-дуже глибоку прірву між суспільством, я б навіть сказав цивілізацією, європейською, нордичною цивілізацією, і Росією. Я говорю про велику кількість елементів ментальності, яка є діаметрально протилежною по східний і західний бік цього кордону. Можливо, це буде сміливо, але я б сказав, що Скандинавський регіон є найбільш процвітаючим і найбільш справедливим регіоном у світі з точки зору процвітання. Ми бачимо, що країни Перської затоки мають більший економічний потенціал, але коли ми подивимося на індекс розшарування суспільства за доходами, то саме в Скандинавському регіоні він найбільш сприятливий. Отже, це чудовий приклад того, що важлива не кількість, а якість.
- Тобто шведи, фіни, як ви стверджуєте, мають не лише потенціал, але й волю до опору. А тепер наступне, здавалося б, логічне запитання – що саме їх переконало? Чи не дії російських підводних човнів, які заходили в балтійські фіорди, показали шведам, що росіяни – це не віддалена загроза, а вони вже тут?
- Без сумніву. Перетин кордонів підводними човнами, надводними кораблями або літаками давав зрозуміти, що росіяни перевіряли насамперед реакцію шведів і фінів, а також іспанців або португальців, тому що і там росіяни дозволяли собі перетинати кордони. Це показало, що шведська чи фінська армія та протиповітряна оборона мають свої недоліки. Наприклад, у 2013 році, коли російський бомбардувальник перетнув шведський кордон, жоден винищувач Gripen не піднявся в повітря, оскільки всі пілоти були у відпустці через великодні свята. Крім того, ці дії росіян стали фактором, який змусив шведів і скандинавські країни загалом підписати документ, який чітко визначив Росію як потенційну загрозу й агресора. Це свідчило про те, що у Швеції та Фінляндії відбудуться зміни. Вже тоді можна було побачити прагнення відновити дебати про стратегію тотальної оборони та необхідність перепідготовки громадян.
Це спонукало шведів і фінів модернізувати вже наявну техніку. Війна в Україні ще раз показала, що важлива не кількість, а якість військового обладнання, яке надходить зі Швеції. Воно володіє майже хірургічною точністю, прикладом чого є самохідна гаубиця Archer шведсько-британського виробництва. Тобто йдеться не про завдання масштабних втрат, а про використання високоточної зброї для ліквідації навіть поодиноких об’єктів.
- Ви згадали про стратегію тотальної оборони. Що це означає? З чого вона складається?
- Тотальна оборона, у контексті стратегії, яку реалізують шведи, де-факто означає залучення кожного громадянина до захисту країни. Ця оборона часто підкреслює, що шведи ніколи не здадуться і будуть використовувати всі засоби, як дипломатичні, так і військові, щоб захистити національну територію. Є також важливий розділ про те, як поводитися під час повномасштабного конфлікту і як вести партизанську війну, коли ворог, ну тут уже можна чітко говорити, коли росіяни з'являються у великій кількості на шведській території.
- Ми говорили про «внутрішнє озеро НАТО», яким стало Балтійське море, але тут не можна забувати про Кенігсберг, Калінінградську область, яка, знову ж таки, є островом у цьому озері.
- Коли говорять про Калінінградську область і потенційну загрозу для країн-членів НАТО, то передусім мають на увазі Сувальський коридор. Карта Балтійського моря показує, що це гаряча точка, яка, якщо дві російські армії зустрінуться на білоруській території, фактично відрізає Литву, Латвію та Естонію від постачання. Однак це місце перестає бути таким чутливим, якщо ми подивимося трохи далі на північ, у той час, коли Фінляндія вже є країною-членом, а Швеція збирається долучитися до НАТО.
Цей регіон часто демонізують як одне з найнебезпечніших або найзапальніших місць у світі. Але коли Балтика стане внутрішнім озером НАТО, там, безсумнівно, домінуватиме НАТО завдяки силам і ресурсам, які воно тут має. Це, звичайно, означатиме блокаду Калінінградської області з одночасною партизанською війною на території Литви, Латвії та Естонії. Тому це міцний горішок не тільки для Альянсу, як часто наголошують ЗМІ, а насамперед для самої Росії.
Ми бачимо це вже сьогодні зі закриттям повітряного простору для пасажирських перевезень авіакомпаній, які зареєстровані в Росії. У разі відкритого конфлікту ситуація для Росії тут буде вкрай складною.
- Чи мають росіяни потенціал на даний момент, чи російський Північний флот володіє потенціалом для того, щоб реально загрожувати домінуванню НАТО на Балтиці?
- Це дискусійне питання, тому що з точки зору чисельності Росія має певну перевагу над підрозділами НАТО. Балтійське море саме по собі є досить мілководною водоймою, тому великі кораблі, які послідовно затоплюються в Чорному морі, не зовсім підходять для Балтики. Це страшилка, яку любить використовувати Росія, але, з іншого боку, говорять про точність зброї, яка є у скандинавів і яка найкраще адаптована до умов Балтійського моря. Наприклад, корвети класу Visby – швидкі, легкі ракетні катери з ракетами RBS15. Є також підводні човни шведського виробництва, які дають, принаймні на папері, перевагу країнам НАТО в Балтійському морі. До цього додається технологічна перевага, яка дозволяє атакувати російські підрозділи і саботувати лінії постачання з хірургічною точністю.
- Це військово-морські операції, тимчасом як повітряні операції також є ключовим елементом. Яке значення мають фінські і шведські військово-повітряні сили в цьому пазлі?
- ВПС Фінляндії базуються на багатоцільових винищувачах американського виробництва, але тут варто зосередитись на Швеції, яка має багатоцільовий винищувач власного виробництва. Це ще раз підкреслює певний контраст між чисельністю населення і технологічними можливостями. Це країна з населенням 10 мільйонів осіб, яка у співпраці з британцями створила власний багатоцільовий винищувач Saab JAS Gripen.
Цікавий факт, що на початку цього століття Польща вирішувала, який багатоцільовий винищувач купити. Ми обрали F-16, але номером два у списку був Gripen, який навіть обігнав французький Mirage. Це технологічно просунута машина, хоча, можливо, не така просунута, як американська, але це також величезний плюс для Швеції, яка незабаром вступить до НАТО. Це величезна перевага, тому що це трохи інша технологія, ніж у США, і росіянам доведеться взяти це до уваги і проаналізувати. Gripen має певні особливості, які надають йому перевагу над російськими літаками.
Матеріал був створений за підтримки Департаменту громадської дипломатії НАТО.
Переклад з польської
Текст опубліковано в межах проєкту співпраці між ZAXID.NET і польським часописом Nowa Europa Wschodnia.
Попередні статті проєкту: Україна – ЄС: гарячий фініш переговорів, Україна – втеча від вибору, Східне партнерство після арабських революцій, У кривому дзеркалі, Зневажені, Лукашенко йде на війну з Путіним, Між Москвою й Києвом, Ковбаса є ковбаса, Мій Львів, Путін на галерах, Півострів страху, Україну придумали на Сході, Нове старе відкриття, А мало бути так красиво, Новорічний подарунок для Росії, Чи дискутувати про історію, Мінський глухий кут
Оригінальна назва статті: Rosyjskie działania uprzedza nordycka precyzja