1 серпня 2023 року амбасадор США в Будапешті оголосив про зміни в американській програмі безвізового режиму. Як наслідок, дозвіл на поїздку через Атлантику для угорців діятиме один рік (замість двох років), і його потрібно буде отримувати щоразу заново. Американці пояснюють це рішення порушеннями у видачі угорських паспортів угорській діаспорі в період від 2011-го до 2020 року, переважно в Україні та Сербії. На думку американської сторони, їхні власники становлять загрозу для безпеки США.
Це останній крок у систематичному погіршенні відносин, яке триває вже багато років. В актуальному наративі угорського уряду команда Джо Байдена звинувачує Угорщину в тому, що вона не підтримує американський підхід до війни в Україні, бо прагне не миру, а ескалації. Як це можливо, що в той час, коли Вашингтон є гарантом безпеки для Центральної та Східної Європи, а європейці вітають слова Байдена про захист «кожного дюйма» території НАТО, сприйняття США в Будапешті неухильно погіршується?
Ти винен у моїй долі
Тамаш Мадяріч, дослідник американсько-угорських відносин в університеті ELTE, зазначив на економічному порталі G7.hu, що «Сполучені Штати завжди були для Угорщини другорядним або третьорядним партнером». Як він зауважив, «відносини між двома країнами визначалися їхніми відносинами зі стратегічними супротивниками Вашингтона у ХХ і ХХІ століттях». Тому зазирнемо в історію, адже саме в ній можна знайти один з ключів до розуміння підходу Угорщини до США.
Президент Томас Вудро Вільсон сформулював свої знамениті чотирнадцять пунктів у січні 1918 року. Фундаментальним для поляків був пункт 13, у якому він закликав до створення незалежної польської держави. Угорців стосувалися пункти 10 і 11, які поклали край гегемонії Австро-Угорщини. Це було пов'язано з тим, що Вільсон закликав до «можливостей автономного розвитку для народів Австро-Угорщини», і в такий спосіб підтримував національно-визвольні прагнення словаків і румунів, які проживали в межах Великої Угорщини. З іншого боку, він закликав Румунію, Сербію і Чорногорію повернути території, втрачені під час війни.
Лише через два роки, 4 червня 1920 року, американці стали стороною Тріанонського договору, внаслідок якого Угорщина втратила третину своєї території і такий самий відсоток населення. Але на цьому історія не закінчилася. Американці стояли по різні боки з Угорщиною в обох світових війнах. У 1947 році Паризький мирний договір (відомий як «Малий Тріанон») підтвердив мирні домовленості між Угорщиною та союзниками, згідно з якими Угорщина була позбавлена земель, які були приєднані до неї внаслідок її співпраці з Гітлером. Більше того, в Угорщині й досі шкодують про те, що 1956 року, під час угорського повстання, Захід (а отже і Вашингтон) не допоміг. Прем'єр-міністр Орбан у липневій промові в літньому університеті в Румунії, в містечку Бейле Тушнад (угор. Tusnádfürdő), говорив про те, що протягом післявоєнних 80 років перші 45 років припали на період, коли «англосакси здали нас радянським комуністам».
Тісніші політичні відносини були встановлені лише 11–13 липня 1989 року, коли президент США Джордж Буш відвідав Угорщину. Під час своїх промов він зазначив, що поділ Європи незабаром закінчиться і що демократичний перехід можливий. Візит Буша відбувся майже через місяць після поховання героїв 1956 року – події, яку стали вважати початком присутності Віктора Орбана у великій політиці.
Поворотним моментом у відносинах стало надання угорцями аеропорту в розпорядження американців для проведення операції Joint Endeavour на Балканах. У Ташарі була створена логістична база для сил IFOR. Там було розміщено 1500 американських військовослужбовців, а 13 січня 1996 року її відвідав Білл Клінтон. Угорсько-американські відносини за часів його президентства були, до речі, найкращими. У 1998 і 1999 роках візити до Білого дому здійснили президент Арпад Ґьонц і прем'єр-міністр Віктор Орбан. Останньому довелося чекати до травня 2019 року, коли його запросив Дональд Трамп, щоб знову з'явитися у Вашингтоні для двосторонніх офіційних перемовин. З 1999 року президента Угорщини в Білому домі не приймали.
Ми не дамо втягнути себе у війну!
Хто в угорському урядовому наративі є винуватцем ескалації конфлікту в Україні? Про те, що це робить Росія, яка щодня обстрілює Україну, чути дуже мало. Це тому, що вся відповідальність лежить на Америці та її союзниках. «США – наш друг і наш важливий союзник, але ми не дозволимо їм втягнути Угорщину у війну», – заявив Віктор Орбан 14 квітня 2023 року в інтерв'ю державному радіо Kossuth. Тема втягування у війну стала наскрізною в публічних дебатах від самого початку повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року. «Насправді важливо те, чого хочуть американці. (...) Якщо вони вирішать, що хочуть миру, тоді буде мир», – ці слова, вперше сказані в гучному інтерв'ю німецькому виданню Bild, проявилися на літньому університеті в Румунії в липні 2023 року. Про те, що США можуть закінчити війну, коли захочуть, Орбан говорив і в нещодавньому інтерв'ю з колишнім журналістом Fox News Такером Карлсоном. Станом на 8 вересня програму переглянули понад 127 млн разів.
ЗМІ, які симпатизують уряду в Будапешті, стверджують, що Вашингтон збагачується на цій війні з озброєння або на енергетичних контрактах із Центральною та Східною Європою, зокрема на прибутках від торгівлі дорожчим, ніж російський, скрапленим природним газом (СПГ). Політики Fidesz вважають, що США ведуть проксі-війни у світі, намагаючись пояснити їх необхідністю захисту демократії. Що буде далі, ми побачили в Афганістані. Орбан у Румунії говорив про те, що американці використовують «цінності» для боротьби з країнами, які їх не поділяють, а отже і з Угорщиною.
Опитування GLOBSEC Trends 2023 показує, що 33% угорців погоджуються з твердженням, що «США втягують мою країну у війну з Росією, тому що їм це вигідно». Опитування також показує, що хоча угорці не підтримують війну і не хочуть допомагати Україні з поставками зброї, вони не настільки проросійські, як можна було б подумати з дій їхнього уряду. Збіг між ставленням до Вашингтона і ставленням населення до «старшого брата» можна побачити в опитуванні Pew Research Center, результати якого були опубліковані наприкінці червня. Найбільш проамериканською нацією є поляки (93% респондентів задекларували позитивне ставлення до США), тоді як на іншому кінці шкали – Угорщина (44%). Розбіжність ще більша, коли йдеться про довіру до президента Джо Байдена. У Польщі йому довіряють 83%, тоді як в Угорщині – 19%. Більше того, якби опитування обмежилося лише групою виборців правлячої коаліції «Fidesz-ХДНП», дані були б ще гіршими.
Лише 15% угорців (порівняно з 67% поляків) вважають, що США у своїй політиці керуються інтересами інших країн, і лише кожен третій респондент з Угорщини вважає, що американці беруть участь у забезпеченні миру і стабільності у світі. У Польщі цей відсоток становить 85%. Проурядовий інститут Nézőpont провів у квітні опитування, яке показало, що 40% угорців виступають за тісніші відносини між Угорщиною та США, 16% – проти, а 26% вважають, що не потрібно нічого змінювати. Як це можна пояснити? Значною мірою пропагандою, яка витікає з прихильних до влади ЗМІ, а вони становлять до 80% ринку. Владі дуже добре вдається творити реальність.
Непопулярний амбасадор
Символом того, що в Америці є найгіршим, з точки зору Будапешта, є Девід Прессман, який з літа 2022 року працює амбасадором США в Угорщині. Якщо нападки на президента Байдена нікого не вражають (вони, до речі, залишаються без відповіді з американського боку), то справжні сварки з Прессманом стали частиною ландшафту угорсько-американських відносин. Незважаючи на нетривалий час перебування на посаді, він уже встиг заробити собі більше, ніж кілька образливих відгуків у симпатизуючих уряду ЗМІ. Сам прем'єр-міністр називає його «Пресембер» (Présember), що є грою слів, утвореною від прізвища амбасадора, яка буквально окреслює його як «медійну людину». Амбасадор веде активну діяльність у соціальних мережах, гостро реагуючи переважно на антиамериканську та антизахідну пропаганду. Сам він приїхав до Угорщини з дітьми та чоловіком, тому, природно, зацікавлений у захисті прав ЛГБТ+ людей. Організований ним в середині липня Family Pride Picnic зазнав різкої критики з боку угорської влади.
Минулого року Прессман вирішив не лише підтримувати «веселкові середовища», а й боротися з антиамериканською та проросійською пропагандою. У квітні на вулицях Будапешта з'явилися гасла «Росіяни йдіть додому», що відсилають до угорського антирадянського повстання 1956 року. Прессман уже двічі їздив до Брюсселя з питань, що стосуються Угорщини, а також до Вашингтона для консультацій. Там він зустрівся, зокрема, з держсекретарем США Ентоні Блінкеном. Девід Прессман відреагував на ентузіазм угорських політиків щодо соціологічних успіхів Трампа, рекомендуючи не втручатися у вибори в іншій країні, оскільки угорці теж не бажали б подібних дій над Дунаєм.
Наступним анти-Прессманівським випадом стали слова Такера Карлсона, який під час своєї програми заявив, що адміністрація Байдена витрачає гроші американських платників податків на переслідування Угорщини. Карлсон також був гостем фестивалю в угорському університеті (Коледж Матіаса Корвіна); під час свого виступу він вибачився за американського амбасадора, назвавши його поведінку «огидною і невибачальною». Він також заявив, що амбасадор «нічого не знає про Угорщину, тому що не розмовляє угорською». Критичні слова журналіста на адресу амбасадора США в Угорщині були неодноразово процитовані в проурядовій пресі.
Бізнес не кланяється перед політикою
Хоча політичний вимір американсько-угорських відносин є жахливим, економічний розвивається якнайкраще. Вищезгаданий Тамаш Мадяріч вважає, що в американсько-угорських відносинах «бізнес завжди мав (і надалі має) перевагу над офіційною риторикою США». Що це означає? Лише те, що, незважаючи на ситуативні розбіжності, економічні відносини між країнами, як мінімум, коректні. Про це свідчать висновки журналістів порталу розслідувань Direkt36. Кілька років тому він розкрив зміст депеш угорського посла у Вашингтоні Ласло Сабо, надісланих до штаб-квартири Міністерства закордонних справ і торгівлі в Будапешті. Вони стосувалися розмови, яка відбулася 2018 року між заступником голови угорської дипломатії Левенте Мадяром та Вессом Мітчеллом, помічником держсекретаря США з питань Європи та Євразії у 2017-2019 роках.
З розповіді Сабо випливає, що американська сторона переглянула сфери, в яких вона критикувала Будапешт. І це було вже, що прикметно, за часів дружньої до Орбана адміністрації Дональда Трампа. Це було менше пов'язано з ударом по свободі ЗМІ чи науці (в той час був ухвалений закон, який, серед іншого, скасовував діяльність Американського центральноєвропейського університету в Угорщині). Посол Сабо стверджував, що пріоритетами для американців є два елементи співпраці: військовий та енергетичний. Парадоксально, але з обох мало що виходить. У рамках своєї програми модернізації збройних сил угорці поїхали на закупи не за океан, а до Німеччини. Вони також не придбають систему HIMARS, оскільки її продаж був заблокований на стадії комітету в Сенаті США. Міністерство національної оборони Угорщини повідомило у зв'язку із цим, що взагалі не має наміру їх купувати.
Втім, бізнес-спільнота в Угорщині почувається надзвичайно добре. Згідно з інформацією, наданою на нещодавньому форумі Угорсько-американської торгової палати, США залишаються другим найбільшим інвестором в Угорщині (перше місце посідає Німеччина). Понад 1700 американських компаній працевлаштовують близько 107 тис. працівників. За останні вісім років угорський уряд підтримав 103 американські інвестиції на суму 2 млрд доларів. У 2022 році товарообіг між країнами досяг рекордного рівня, збільшившись на 16%. Згадане вище опитування Pew Research Center показує, що між 2019-м і 2023 роками відсоток угорців, які вважають, що США відіграють домінантну економічну роль у світі, зріс до 52% (у Польщі цей показник сягає 55%).
Дбаючи про свої інтереси, американці не терплять в Угорщині двох речей – залежності від Росії та прокитайської орієнтації влади. Вже у квітні американці наклали санкції на Російський міжнародний інвестиційний банк, який працює в Будапешті. Лише санкції змусили Угорщину порвати із цією установою. Раніше це зробили Румунія, Болгарія, Чехія та Словаччина. Однак банківська справа не любить порожнечі, її заповнив Китайський будівельний банк. У липні 2023 року міністр закордонних справ і торгівлі Петер Сійярто та міністр економічного розвитку Мартон Надь незалежно один від одного здійснили візити до Китаю і провели низку зустрічей. Наслідком цих зустрічей стало не тільки поглиблення співпраці з Huawei, але й залучення ще більшого китайського капіталу до Угорщини. Наразі Пекін найбільше інвестує в Угорщині у виробництво елементів для акумуляторів, що використовуються в електромобілях. Новим осередком такої активності є територія навколо другого за величиною міста Угорщини – Дебрецена.
Перспективи
Форма майбутніх американсько-угорських відносин буде визначена вже після президентських виборів у США. Якщо Байден знову переможе, Будапешт буде змушений або до подальшого обструкціонізму, або до угоди з Вашингтоном. Якщо, з іншого боку, переможе Трамп, на Дунаї злітатимуть корки від шампанського. Це, до речі, абсурд, адже, крім візиту до Вашингтона і телефонних дзвінків, Трамп нічого не дав Угорщині. Єдиною відчутною вигодою для Орбана стало те, що коли Барак Обама, вже йдучи з посади, надав підтримку незалежним угорським ЗМІ на суму в кілька сотень тисяч доларів, саме Дональд Трамп ліквідував цей фонд.
Сьогодні політичні позиції Угорщини зазнали серйозної шкоди не тільки внаслідок підходу Будапешта до війни, а й через демонстративне затягування голосування щодо законопроєкту, який дозволяє спочатку Фінляндії, а потім Швеції вступити до НАТО. Ніхто в структурах Альянсу чи у Вашингтоні не ставиться до Угорщини з розумінням у цьому питанні. Жест, який отримав гучний відгомін під час саміту НАТО у Вільнюсі. Віктор Орбан був єдиним політиком, якому президент Байден потиснув руку, готуючись до спільного фото. Керівник політичного офісу прем'єр-міністра Балаж Орбан (який не є родичем глави уряду) сказав, що Байден впізнав його, оскільки угорський прем'єр часто з'являється на обкладинках американських періодичних видань.
Переклад з польської
Текст опубліковано в межах проєкту співпраці між ZAXID.NET і польським часописом Nowa Europa Wschodnia.
Попередні статті проєкту: Україна – ЄС: гарячий фініш переговорів, Україна – втеча від вибору, Східне партнерство після арабських революцій, У кривому дзеркалі, Зневажені, Лукашенко йде на війну з Путіним, Між Москвою й Києвом, Ковбаса є ковбаса, Мій Львів, Путін на галерах, Півострів страху, Україну придумали на Сході, Нове старе відкриття, А мало бути так красиво, Новорічний подарунок для Росії, Чи дискутувати про історію, Мінський глухий кут
Оригінальна назва статті: USA "nie wciągną" Węgier do wojny w Ukrainie