«Реабілітаційних центрів забагато не буде»

Місяць тому через скандал у Львівському національному медуніверситеті ім. Данила Галицького Мінстерство охорони здоров'я звільнило ректора Бориса Зіменковського і призначило в.о. ректора 40-річного Ореста Чемериса, який до цього був директором департаменту охорони здоров’я ЛОВА. МОЗ поставило перед новим керівником навчального закладу кілька невідкладних завдань: розробка концепції розвитку університетської лікарні, яка з нового року має контрактувати з НСЗУ, координація будівництва нового реабілітаційного центру з реконструктивної хірургії, проведення вступної кампанії тощо.

Чи вдалося за цей короткий час новому керівнику вникнути в роботу медуніверситету? З якими викликами стикнувся на новій посаді? Що хотів би змінити у першу чергу? Коли запрацює університетська клініка? Яким бачить подальший розвиток ЗВО?

ZAXID.NET навідався до в. о. ректора Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького Ореста Чемериса, аби отримати відповіді на ці та інші запитання.

***

Минув місяць, як ви на посаді в.о. ректора. Чи вдалося за цей короткий час вникнути в роботу вишу? Що вдається найважче?

Медичний університет – це великий комплекс, великий колектив, практично 3 тис. працівників, велика і господарська частина, тому місяця мало, аби всюди вникнути. Окрім того, липень – це період вступної кампанії, тому вкрай важливим у цей період були організація цього процесу і підготовка до початку навчального року, зокрема, підготовка укриттів, аби студенти під час повітряних тривог перебували у безпечному місці.

А до цього у навчальному закладі не було укриттів?

В університеті до цього літа було три укриття, сьогодні відповідні служби підписали акти про введення в дію ще трьох, продовжуємо працювати над тим, щоб їх було більше. У кожному корпусі, залежно від можливостей, має бути укриття на 150-300 місць. Вже можемо говорити про готовність укриттів прийняти майже 1500 людей в навчальних корпусах, ще десь близько 400 – у гуртожитках та фаховому медичному коледжі. Зараз проводимо санітарні ремонти, розглядаємо можливість створення додаткових укриттів, бо маємо великі сподівання, що з 1 вересня студенти будуть вчитися в очному режимі.

З якою найбільшою проблемою ви зіткнулися на новій посаді за цей час?

Нині найбільша проблема – налагодження роботи клінічних кафедр у закладах охорони здоров’я. І це проблема не лише львівського медуніверситету, а усіх медичних університетів України. З 2020 року, відколи медзаклади стали автономними, почали працювати з НСЗУ, виникла проблема з розташування клінічних баз у них, забезпечення навчального процесу через оплату оренди приміщень, якими користується медуніверситет. Університет є закладом державної форми власності і не має можливості сплачувати оренду за ринковими цінами, а перед лікарнями стоїть завдання заробляти гроші. Тому зараз активно комунікуємо з медзакладами, шукаємо можливість розмістити у них клінічні кафедри на пільгових умовах, щоб з початком навчального року забезпечити студентам навчальний процес і можливість здобувати практичні навички.

Що хотіли б змінити в медуніверситеті? Яке ваше бачення подальшого його розвитку?

Зараз активно працюємо над введенням нових спеціальностей, які продиктовані війною, – «Терапія та реабілітація», «Медична психологія» та «Менеджмент». Досі ми не готували студентів за такими спеціальностями. Нині наказом по університету створена робоча група, яка опрацьовує освітні програми, бакалаврський і магістерський рівні, щоб у наступному році абітурієнти вже вступали на ці спеціальності.

Далі – створення багатопрофільної університетської лікарні, на базі якої будуть клінічні кафедри. Це буде наша власна база для навчання студентів. Наш університет дуже зацікавлений у створенні такої клініки, бо неможливо підготувати хорошого лікаря без практики, без доступу до пацієнтів.

Ще один пріоритет – будівництво нового реабілітаційного центру. Цей проект реалізується у межах угоди між урядами України та Австрії.

Коли ви говорите про університетську клініку, то маєте на увазі, що вона буде на базі лікарні Львівської залізниці? Колектив лікарні проти такого переходу. Вдалося вам з ним порозумітися?

Зараз відбуваються певні процедури щодо передачі лікарні Львівської залізниці МОЗ. Щодо медпрацівників, то можу запевнити: на момент розпорядження Кабінету міністрів про передачу лікарні медуніверситету всім працівникам лікарні буде автоматично запропоновано роботу в університетській клініці. І лікарському, і медсестринському, і молодшому персоналу. Ми зацікавлені у збереженні медичного медперсоналу, бо університетська клініка має працювати за програмою медичних гарантій, вона повинна укладати угоду з НСЗУ. Однією з вимог, аби контрактувати з НСЗУ, є наявність кадрового потенціалу.

Коли лікарню офіційно передадуть медуніверситету, будемо спільно з колективом і університету, і лікарні напрацьовувати стратегію розвитку закладу. Розмови про те, що як тільки лікарня стане університетською, завідувачами відділень будуть лише працівники університету, безпідставні. Нині нема жодного нормативного документа, в якому прописано, що в університетській клініці завідувач кафедри має бути завідувачем відділення. Ми це будемо відпрацьовувати з колективом. Клініка має забезпечити і лікувальний, і освітній процес.

Щодо будівництва реабілітаційного центру. У нас є два потужні реабілітаційні центри: «Незламні» і Superhumans. Йдеться про будівництво третього?

Так. Реабілітаційних центрів забагато точно не буде. Через війну дуже багато людей ще багато років потребуватимуть реабілітації. Вже зараз озвучуються цифри – 50 тисяч людей, які втратили кінцівки і змушені кілька тижнів, а то й місяців очікувати на протезування та реабілітацію. Та в наших планах ще й послуги з реконструктивної хірургії, реабілітації дітей тощо. Йдеться про будівництво реабілітаційного центру медуніверситету, де будуть надавати допомогу з реабілітації, але він водночас буде освітнім, науковим і організаційно-методичним центром. До центру, враховуючи близькість розташування до кордону з європейськими країнами, приїжджатимуть провідні фахівці Європи і світу, які обмінюватимуться досвідом, передовими технологіями тощо.

А за які кошти будуть зводити новий реабілітаційний центр?

Будівництво цього центру буде проводитися відповідно до угоди між урядами України та Австрії. У МОЗ нині створена робоча група, яка працює над усіма технічними моментами. Нашому медуніверситету доручено напрацювати медичні завдання по цьому центру, потім буде проектування і будівництво. Де саме буде будуватися центр, поки що не можу сказати. Додам лише, що відповідно до угоди на будівництво скерують 75 млн євро.

Повернімося ще до вступної кампанії. Багато молодих людей цього року виявило бажання вчитися у вашому виші?

Загалом було подано 4278 заяв. Це на одну тисячу заяв менше, ніж торік, оскільки цього року повернули вимогу допуску до конкурсного відбору лише тих, хто набрав не менше 150 балів з визначених дисциплін на НМТ чи ЗНО. Торік ця норма була скасована. За кількістю поданих заяв ЛНМУ поступається лише Національному медичному університету ім. О.Богомольця та Вінницькому медичному, але там більше бюджетних місць та більше спеціальностей.

На які спеціальності подали найбільше заяв?

На спеціальність медицина (лікувальна справа) традиційно подають найбільше заяв, цього року подали 2251 заяву, педіатрія – 252, стоматологія – 1084, фармація – 493, заочна фармація – 114.

На державну форму навчання медуніверситет має 495 місць: 400 місць на медицину, 40 – педіатрію, 5 – стоматологію і 50 – фармацію. 10 серпня ми зможемо сказати кількість вступників, які зараховані на державну форму навчання.

Уже відомо, коли оголосять конкурс на заміщення вакантної посади ректора?

Проведення конкурсу є у компетентності МОЗ. Як тільки буде прийнято рішення про оголошення конкурсу, адміністрація медуніверситету зробить все необхідне для його прозорого якісного проведення.

Ви братимете участь у цьому конкурсі?

Так, спробую.