Станіслав на Дніпрі: мис Іполая, козацькі хрести та дачі художників

Станіслав за 23 км на захід від Херсона на березі Дніпровського лиману до війни був одним з найпривабливіших туристичних місць регіону завдяки гарній природі, архітектурній спадщині та древній історії, яку підтверджують археологічні знахідки. Село розташоване на широкому мисі, який врізається у Дніпровський лиман. Цю місцевість у степовій зоні називали херсонськими горами чи Гранд Каньйоном. А після кліпу гурту «Скрябін» – «місцем щасливих людей».

Зараз південні регіони України небезпечні для відвідин. Ініціатива HeMo, яка моніторить стан пам’яток після обстрілів росіян, розповіла про село Станіслав, яке на початку війни було окуповане, а зараз часто обстрілюється.

У давнину цей мис називали мисом Іпполая, у часи розквіту античної Ольвії на ньому був храм Деметри, розповідає місцевий краєзнавець Сергій Дяченко. Зараз це місце на північно-західному краю села є пам’яткою археології «Станіславське городище», воно існувало у кілька періодів.

Дорога до лиману між балкою (фото ZAXID.NET)

«У XII–XI ст. до н.е. – поселення доби пізньої бронзи білозерської культури, наприкінці VI ст. до н.е. –III-IV ст. н.е. – поселення черняхівської культури. Городище розташоване на найвищому місці пагорбі з усього узбережжя лиману й височить над рівнем води на 30 м, приваблює туристів природним ландшафтом», – пояснює Сергій Дяченко.

На південно-східній околиці села розташована ще одна археологічна пам’ятка – «Садиба Литвиненка». Це античне поселення, що датується IV–III ст. до н. е. Археологи знайшли також матеріал з перших століть нашої ери та періоду Великого князівства Литовського.

Роком заснування села вважається 1697, поселення виникло за часів козаччини для забезпечення переправи на Кінбурнський півострів, де з давніх часів добували сіль з озер. У середині XVIII ст. в селі Станіслав були зимівники запорожців, де козаки займалися рибним промислом, добували сіль у Прогноях, вирощували зернові культури. Село Станіслав належало до Перевізької паланки.

Панорама мису Станіслава з Дніпровського лиману (фото ZAXID.NET)

У самому селі є кілька архітектурних пам’яток та цінних споруд. Ці об’єкти розташовані на центральній площі та навколо неї. Серед таких восьми споруд найціннішим є будинок сільської ради, зведений у 1908 році у комплексі з господарськими корпусами та брамою. Він має багате архітектурно-художнє декорування, збережені елементи. У травні 2023 року третину споруди та господарський флігель зруйнували.

Станіслав зберіг автентичний історичний центр, однак обидва православні храми були зруйновані. Станіславський собор відігравав роль не лише містобудівної ландшафтної осі, але й був маяком для моряків і певним символом кінцевої точки Дніпра, орієнтиром для лівого берега. На честь Станіслава назвали також маяк на протилежному березі біля села Рибальче – Станіславський або Малий Аджигольський.

Споруда церковно-парафіяльної школи на центральній площі Станіслава, біля якої нещодавно прибудували каплицю, та сільрада входять у реєстр пам’яток архітектури місцевого значення.

Комплекс старої лікарні складається з п’яти різностильових корпусів кінця XIX – початку ХХ ст. До цінних елементів комплексу входить огорожа з металевими ґратами та воротами.

Бібліотека – зразок провінційної місцевої архітектури середини XIX ст., має чотириколонний кам’яний портик і трикутний дерев’яний фронтон.

Поряд з лікарнею є старий цвинтар, найдавніші поховання на якому – з другої третини XVIII ст. Надгробки на ньому маю кам’яне різьблення місцевих майстрів кінця XIX – початку ХХ ст. Серед них є традиційні козацькі хрести.

Козацький хрест на старому кладовищі у Станіславі (фото Ілони Голінько)

«Є надгробки людей, які загинули під час загибелі пасажирського пароплаву “Меркурій” у 1916 році – він підірвався на німецькій міні між Очаковом та Одесою. Загинуло близько 300 пасажирів. Це одна з наймасштабніших трагедій, яка сталася на Чорному морі й була добре відомою у минулому столітті. Сьогодні ці надгробки є цінними пам’ятками історії», – розповідає краєзнавець.

Наприкінці XIX ст. Станіслав мав статус містечка, тут мешкало більше 5 тис. людей. У Станіславі є ще чимало цікавих житлових садиб, так звані творчі дачі. У них жили і відпочивали художники з Херсона та інших міст, вони любили зображати на полотнах краєвиди Станіслава та береги лиману.

«Потрібно поповнити реєстри пам’яток архітектури щонайменше зазначеними об’єктами. У післявоєнному відновленні враховувати не лише цінну історичну забудову та збереження автентики, але й загальні традиції, планувальну схему. Важливим буде відродження балок та заборона їх забудови та засмічення, створення пішохідних мостів через них, взяття під охорону кладовища – зрештою воно є однією з найцінніших пам’яток історії для села», – зазначають фахівці HeMo.

Станіславський заказник, як і все село, дуже поруйнований (фото ZAXID.NET)

Про інші туристичні місцевості Херсонщини ZAXID.NET розповідав тут.