Як розпоряджаються цінним ресурсом та що стається з проданою землею після аукціонів у Львові – не лише про це в інтерв’ю з директором департаменту містобудування Тарасом Кубаєм.
За звітами Prozorro. Продажі, мала приватизація, оренда та земля за два роки повномасштабного вторгнення принесли до бюджету Львова понад 209 млн грн. Сума чимала. То під що найчастіше у Львівській громаді продають землю на аукціонах – під промисловість чи таки будівництво житла?
Тарас Кубай. Фото Олександра Мазуренка
За два роки великої війни у Львівській громаді продано всього-на всього 19 земельних ділянок у власність, на 4 ділянки продали право оренди. Загалом це понад 20 гектарів землі. З них 10 ділянок – це землі промисловості. Решта – для громадського призначення: будівництво офісів, адмінбудівель, СТО, торгових центрів. Тобто в подальшому цю землю використовуватимуть для розвитку великого і середнього бізнесу. Це все робочі місця та податки.
Вже зараз на землях, які місто ще раніше продало через аукціони, успішно працюють десятки відомих українських та закордонних брендів. Не зафіксовано жодного проблемного будівництва. Маємо непоодинокі приклади, коли під час аукціонів ціни зростають у кілька десятків разів. За ділянку на Хуторівці зі стартової 330 тис. грн місто вторгувало 6 млн грн за право оренди.
Нагадаю, що Львів один із перших приєднався до електронної процедури продажу землі. Саме Львівська міська рада неодноразово ініціювала проведення електронних земельних торгів через систему публічних закупівель. Написала не одне звернення до профільних міністерств. Бо спочатку через е-торги продавали лише комунальне майно.
Львів справді потрапив у топ-10 міст України із найвищою ефективністю управління активами через онлайн-аукціони. Це відзнака Prozorro. Продажі. Вони відзначили підготовку лотів у промзонах Львова, уміння залучати українських та закордонних інвесторів, найкращі в Україні показники грошових надходжень.
Цьогоріч управління земельних ресурсів департаменту містобудування виставило на електронні торги вже 8 лотів. Ще більш як 20 – плануємо до кінця року. І знову ж таки більшість під промисловість та бізнес.
Спочатку аукціони суттєво профінансували дефіцит бюджету Львова під час пандемії. Нині це також важливий механізм наповнення бюджету. І те, що місту під час великої війни вдається успішно продавати землю під бізнес, – це також про прозорість та довіру.
Ми, зі свого боку, намагаємося так підготувати земельну ділянку, аби після аукціону вона працювала на місто. І такі підходи добре працюють. Це бачимо з розвитку промзон у Львові.
А ще ділянки ми продаємо із готовими містобудівними умовами. Це такий собі запобіжник, щоб місто було впевнене, що тут постане саме те, під що ми продаємо ділянку – що новоспечений власник землі під, скажімо, склади потім не передумає і не почне на цій ділянці будувати житло.
«У найближчий час у Львові розвиватимуть 10 промзон»
Отож, акцент на промислові зони в місті? Вважаєте, для нашого міста це перспективно?
Свого часу Львів був одним із перших в Україні, хто почав активно розвивати промислові зони. В середині ХХ століття наше місто намагалися зробити промисловим центром заходу України. Тож фактично кожну магістральну вулицю та й не лише забудовували заводами та фабриками із супутньою інфраструктурою. Сьогодні частина таких промзон успішно ревіталізована в громадські чи мистецькі простри.
Вся сучасна житлова забудова в районі вулиць Шевченка-Залізничної – це колишні заводи. Щоб занедбані промзони і надалі не перетворювалися лише на житлові квартали, а працювали на розвиток економіки, місто розробило спеціальну ухвалу. Вона забороняє змінювати цільове призначення землі в 10 промислових зонах. Це було не легке, але вкрай важливе для розвитку міста рішення. Допомогло вберегти частину промзон від тотальних забудов і водночас зберегло та створило тисячі нових робочих місць.
Ділянки на вул. Пластовій. Фото ЛМР
У планах – поетапно розвивати кожну з цих 10 промзон. Вже зараз ми напрацювали дорожні карти з розбудови промзони на вулиці Пластова-Бескидська. Спільно з департаментом економічного розвитку зустрілися із підприємцями, які в цьому районі розвивають свій бізнес. Запланували капітально відремонтувати дві вулиці, провести водовідведення та освітлення. Так поступово гектари раніше занедбаної землі зможуть працювати на Львівську громаду.
Ще до 2022 року у Львові розпочали створення двох індустріальних парків у промзоні Сигнівка та Рясне-2.
Індустріальний парк на Сигнівці – це 18 гектарів та до 1500 робочих місць. А в Рясному-2 цього року місто планує продати на торгах ще кілька лотів. Нині там триває велика реконструкція виробничо-логістичної зони та будівництво індустріального парку.
Також триває будівництво першої черги індустріального парку М10 Lviv Industrial Park. Він розташований поряд з трасою міжнародного сполучення М10, за 60 км від кордону з Польщею. Для громади – це понад 3 тис. нових робочих місць.
За нашими спостереженнями, у час військового стану підприємці почали масово оформляти земельні ділянки під промислові потреби. Місто цьому всіляко сприяє. Це все про наповнення бюджету і перспективу розвитку.
Якщо зайшла мова про наповнення. Що більше приносить надходжень у бюджет – продаж землі чи таки оренда?
Візьмемо перший рік повномасштабного вторгнення – 2022. Тоді відбулися 15 земельних аукціонів. Як наслідок бюджет поповнився на понад 194 млн грн. Натомість від орендної плати за землю в бюджет надійшли 418,2 млн грн. А вже у 2023-му від оренди ми отримали ще більше – майже 538 млн грн. Цифри говорять самі за себе.
«Львів продав у сотні разів менше землі, ніж голови сільрад роздали за кілька сесій»
А яка ситуація в доєднаних громадах. Були серйозні побоювання, що місто забудує чи розпродасть менші громади.
За два роки війни ми продали через е-аукціони понад 20 га землі. З цієї кількості менше ніж гектар продали в громадах – Лисиничах, Дублянах та Малих Підлісках. Натомість лише за кілька місяців до створення Львівської МТГ колишні голови сільрад примудрилися безкоштовно віддати понад 300 гектарів. Це трохи менше, ніж Лисиничі та Підбірці разом узяті.
Землі роздавали навіть у заказнику. Використовували поширену схему – створювали кооперативи, які, згідно з чинним законодавством, мають право на безкоштовне отримання землі. Також велику кількість землі безкоштовно було роздано поруч з майбутньою об’їзною дорогою Львова. А це одні з найперспективніших в економічному значенні території.
Роздавали переважно собі ж або «своїм» на нічних сесіях, часто без звітності. До створення територіальної громади політика публічності та відкритості в органах місцевого самоврядування працювала не так, як у Львові. У деяких громадах рішення сесій публікували чомусь вибірково або ж не публікували взагалі. А деякі навіть не мали власного сайту. Через такий тотальний розпродаж поліція відкрила не одне кримінальне провадження, зокрема і щодо голів сільрад.
Деякі земельні ділянки у громадах, які виставляють тепер на аукціон, були відведені під лоти, до речі, ще за колишніх сільрад. Інше питання, що без допомоги міста продана земля і далі пустуватиме. Адже для розбудови того ж самого житлового кварталу, спочатку треба провести всі необхідні комунікації та інфраструктуру. Варто зазначити і те, що кошти отримані від продажу земельних ділянок в доєднаних громадах будуть скеровуватися на розвиток цих громад.
Чи плануєте розвивати промислові зони в доєднаних громадах, як у Львові?
Перша і наразі єдина громада, де заплановано розвивати промислово-виробничу зону, – це Лисиничі. Мова про майже 80 га комунальної землі, яка наразі пустує. Проте згідно з генпланом та містобудівною документацією колишньої селищної ради, ця територія є промзоною.
Схема ділянок на вул. Пластовій та у Лисиничах. Фото ЛМР
Розвивати цю територію, аби вона повноцінно функціонувала, колишній сільраді було не під силу. Адже для цього з нуля треба створювати всю необхідну інфраструктуру. А це водовідведення, газо- та водопостачання, електрифікація і, звичайно ж, дороги. Все те, що, до прикладу, Львів робив у Сигнівці. Таке під силу великому місту. Тож спочатку у цій промзоні треба створити умови, а вже потім виставляти ділянки на аукціон. Що Львів і планує робити у найближчій перспективі.
Ми використовуємо