Російська агресія проти України має дедалі більші наслідки – політичні, економічні, соціальні, правові та гуманітарні – навіть за межами Східної Європи. У цьому контексті варто повернутися до найпершого і найнагальнішого прохання України про пряму військову підтримку Заходу. Невдовзі після початку повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого 2022 року Київ розпочав міжнародну кампанію для забезпечення безпольотної зони над Україною.
НАТО і його країни-члени швидко і цілковито відхилили прохання Києва як занадто ризикований крок. Навіть його часткове виконання, наприклад, оголошення частини Західної України безпольотною зоною, розглядалося як несумісне з національними інтересами країн Північноатлантичного альянсу. Ця схематична аргументація вже у 2022 році викликала сумніви. У 2023 році воно стало ще більш сумнівним.
Активне військове втручання західних держав (та інших зацікавлених сторін) над західними територіями України з використанням винищувачів та зенітної зброї було б не лише адекватною відповіддю на крик про допомогу Києва. Війна Росії проти української держави, економіки й населення заторкує фундаментальні інтереси багатьох країн за межами Східної Європи. Вони збігаються з національними інтересами України щонайменше в чотирьох аспектах, а тому вимагають прямих дій з боку тих, хто перебуває за межами України.
Глобальний порядок
По-перше, подальша здатність України виробляти та експортувати продовольство, особливо зерно, тісно пов'язана з більш ніж тривожними гуманітарними питаннями. Це також є передумовою глобальної стабільності та порядку. Дефіцит основних продуктів харчування, таких як борошно та хліб, і зростання цін на них матимуть серйозні трансконтинентальні соціальні та політичні наслідки. Це можуть бути нестабільні уряди, збройні заворушення, міграційні потоки, зростання ксенофобії і навіть громадянські або міждержавні війни.
Тому використання військово-повітряних і протиповітряних сил для допомоги Україні в забезпеченні виробництва й експорту продовольства – це не просто питання емпатії чи доброчинності щодо українців. Таке пряме застосування військової сили НАТО (а також країн, що не є членами Альянсу) було б достатньо виправдане необхідністю мінімізувати загальний ризик для міжнародної безпеки. Запобігання голоду та його руйнівному впливу на світовий порядок саме собою є достатньою підставою для розгляду питання про встановлення безпольотних зон над Україною та навколо неї. Такі заходи можна обґрунтувати, навіть не згадуючи про прохання України, апелюючи лише до транснаціональних інтересів.
Безпека радіоактивних матеріалів
По-друге, українські атомні електростанції, включно з непрацюючою Чорнобильською АЕС, неодноразово ставали цілями та інструментами російської військової діяльності з початку широкомасштабного вторгнення. Транскордонні ризики для здоров'я не лише мільйонів українців, але й громадян країн-членів НАТО є очевидними. Коли Київ попросив про безпольотну зону у 2022 році, було дивно, що життєво важливі національні інтереси різних європейських країн щодо безпеки українських радіоактивних матеріалів залишилися поза увагою.
Настав час для НАТО й урядів країн-членів взяти безпосередню участь у захисті своїх громадян від повторення Чорнобильської катастрофи 1986 року. Як і у випадку із забезпеченням стабільного українського виробництва продуктів харчування і транспорту, інтерес власне України до захисту своїх атомних електростанцій може навіть розглядатися як другорядний. Знову ж таки, прохання Києва про створення безпольотної зони не повинно слугувати виправданням для військової присутності НАТО та інших союзників в українському повітряному просторі.
Безпека представників третіх країн
По-третє, зі жовтня 2022 року Київ став улюбленою мішенню для російських ракетних і безпілотних атак (які я неодноразово спостерігав). Навмисно чи ні, але російські ракети неодноразово влучали в об'єкти цивільної інфраструктури і вбивали некомбатантів. Будинки руйнуються, а кияни отримують поранення від осколків підбитих російських ракет і безпілотників, а також від українських зенітних боєприпасів.
У Києві розташовані десятки іноземних посольств і консульств, а також офіси багатьох урядових і неурядових організацій. Дивно, але безпека сотень, якщо не тисяч, громадян країн НАТО (і не членів НАТО) в Києві повністю залежить від українського «залізного купола» над столицею. Багато дипломатів та інших урядовців, які постійно або тимчасово перебувають у місті, представляють країни з передовими військово-повітряними і протиповітряними силами. Однак ці відряджені чиновники, як й інші іноземні платники податків, поки що не можуть розраховувати на захист боєздатних збройних сил своїх країн. І це незважаючи на чітке прохання українського уряду.
Інфраструктурна безпека
Нарешті, в Україні починається кампанія відбудови, модернізації та європеїзації. Вона передбачає залучення щораз більшої кількості іноземних інвестицій по всій країні. Мільярди євро і доларів платників податків будуть витрачені на розмінування, ремонт і відбудову України. Це підвищить національний інтерес багатьох західних і деяких незахідних країн до базової безпеки в Україні.
Якщо російська кампанія терору в Україні з використанням ракет дальнього радіусу дії і безпілотників триватиме, то питання захисту цивільної інфраструктури, що фінансується з міжнародних джерел, від нападів стане все більш важливим. Західні уряди і громадяни можуть задатися запитанням, яка доля чекає на різні проєкти, які вони фінансують. Чи матимуть вони довготривалий ефект, а можливо, рано чи пізно будуть нейтралізовані російськими терористичними атаками?
Незважаючи на складні питання страхування, прямі приватні інвестиції розглядаються багатьма західними урядовцями як основний чинник, що визначає майбутнє економічне відновлення України. Особливо у випадку з великими офісними чи заводськими будівлями, зведеними чи відремонтованими іноземними компаніями або за їхньої допомоги, постане питання про їхній захист від російських авіаударів. Уряди країн, де розташовані компанії, що інвестують в Україну, та їхні страхові компанії, опиняться під тиском, щоб допомогти українському уряду убезпечити ці інвестиції.
Баланс між здобутками та втратами
Багато спостерігачів вважає, що запровадження підтримуваних Заходом безпольотних зон навіть над окремими районами України – це прямий шлях до Третьої світової війни. Однак сумнівно, що така ескалація насправді відбудеться, доки західні війська не будуть задіяні в бойових діях на фронті.
Росія не використовує жодних пілотованих винищувачів для порушення повітряного простору в тилу України. Російські терористичні атаки на міста і менші населені пункти в українській глибинці здійснюються виключно ракетами і безпілотниками. Якби західні винищувачі та зенітні ракети чи ракети влучали в них, вони б не вбивали російських солдатів.
У цьому контексті варто нагадати, що у 2015 році турецькі ВПС збили російський винищувач над Сирією, а пілот загинув. Росія відповіла на цю дію країни-члена НАТО тимчасовими економічними санкціями проти Туреччини. Незабаром Путін відновив повноцінні і досить дружні відносини з Анкарою, ніби нічого не сталося.
Необхідні нові міжнародні дипломатичні, військові, парламентські та публічні медіа-дискусії щодо колишнього запиту України про безпольотну зону. Ці багатосторонні дебати повинні обміркувати витрати, вигоди і ризики, пов'язані з реалізацією тієї чи іншої варіації первісної ідеї Києва. Необхідно визначити українські об'єкти і території, які мають велике значення для країн-членів НАТО або ЄУ, а також для інших країн. Повна і раціональна оцінка нової ситуації у 2023 році має прояснити, які ключові національні інтереси третіх країн стоять на кону і що буде виграно, а що програно зі створенням безпольотних зон. З огляду на це, повинні діяти або такі організації, як ООН, НАТО чи ЄУ, або коаліція добровольців.
Переклад з польської
Текст опубліковано в межах проєкту співпраці між ZAXID.NET і польським часописом Nowa Europa Wschodnia.
Попередні статті проєкту: Україна – ЄС: гарячий фініш переговорів, Україна – втеча від вибору, Східне партнерство після арабських революцій, У кривому дзеркалі, Зневажені, Лукашенко йде на війну з Путіним, Між Москвою й Києвом, Ковбаса є ковбаса, Мій Львів, Путін на галерах, Півострів страху, Україну придумали на Сході, Нове старе відкриття, А мало бути так красиво, Новорічний подарунок для Росії, Чи дискутувати про історію, Мінський глухий кут
Оригінальна назва статті: Ukraina potrzebuje strefy zakazu lotów