Застереження Папи, ШІ-рабство і «пауза Енгельса»

У понеділок, 25 травня, у Ватикані сталася подія, яку багато політичних оглядачів уже встигли охрестити «історичною». Папа Римський Лев XIV попросив вибачення за роль Католицької церкви в легітимізації рабства і за те, що протягом століть Святий Престол не зважився засудити цього ганебного явища. І це дійсно сталося вперше в історії Церкви. Бо попередні очільники Церкви, якщо й перепрошували, то лише за участь християн у трансатлантичній работоргівлі. При цьому жоден попередник Лева XIV ніколи публічно не визнавав і тим більше не просив вибачення за роль, яку зіграв саме Ватикан у наданні європейським монархам благословення поневолювати й підкоряти собі «невірних».

Можна пригадати, наприклад, як 1452 року Папа Миколай V видав папську буллу Dum Diversas, яка надавала португальському королю і його наступникам право «вторгатися, завойовувати, воювати і поневолювати», а також захоплювати володіння, включно зі землями «сарацинів, язичників, інших невірних і ворогів імені Христового». Булла також дозволяла португальцям «прирікати їх («невірних») на вічне рабство». Згодом Микола V випустив так звану «Доктрину відкриття», яка легітимізувала захоплення земель в Африці й Америці в колоніальну епоху. Надалі її положення підтверджували Папа Каллікст III у 1456 році, Папа Сікст IV у 1481 році та Папа Лев X у 1514 році.

Вибачення чинного Папи Римського за легітимізацію рабства пролунали під час презентації його першої енцикліки Magnifica Humanitas («Величне людство»). У своєму виступі він назвав ту ганебну сторінку в історії Ватикану «раною в християнській пам'яті, від якої не можна усунутись».

Причому до рабства реального понтифік перейшов від рабства цифрового, тобто, за його словами, «нових форм рабства й колоніалізму, які підживлює цифрова революція», а передовсім штучний інтелект. Папа застеріг, що ШІ породжує нові форми рабства, такі як «травмовані, понівечені, зношені тіла» тих, хто працює на видобутку рідкісноземельних металів, необхідних для інформаційних технологій. Тож Папа Римський закликав більше уваги приділяти етичним питанням у сфері ШІ. Для цього, на його думку, необхідні «незалежний нагляд, інформування користувачів та політична система, яка готова брати на себе відповідальність».

Застереження глави Католицької церкви виникли не на пустому місці. Його віряни, віряни інших конфесій і зовсім невіряни нині об’єднані спільною тривогою за своє майбутнє на тлі тріумфального маршу штучного інтелекту. Як засвідчують свіжі опитування громадської думки, уже давно люди не були так песимістично налаштовані щодо своїх довгострокових екзистенційних перспектив. Передовсім ідеться про загрозу зайнятості, тобто втрати роботи через ШІ.

Наприклад, згідно зі свіжими соціологічними дослідженнями, проведеними в Сполучених Штатах, середньостатистичний американець вважає, що ймовірність втратити протягом наступних п'яти років становить 22%. А це навіть вищий показник, ніж під час світової фінансової кризи 2007–2009 років. А майже кожен п'ятий американський працівник вважає, що «ймовірно» або «дуже ймовірно» штучний інтелект чи автоматизація відберуть у нього робоче місце.

І ці тривоги аж ніяк не є чимось ірраціональним. Бо такі ж думки висловлюють успішні й багаті керівники провідних ІТ-компаній. Приміром, Даріо Амодей – співзасновник і генеральний директор компанії Anthropic – попередив, що штучний інтелект може збільшити безробіття до 10-20%. Співзасновник Microsoft Білл Ґейтс заявив, що у світі ШІ люди не будуть потрібні для «більшості речей». Керівник OpenAI Сем Альтман застеріг про «руйнування звичного соціального укладу, допоки реалізується значний перехід до нових робочих місць».

Нині ми вже можемо майже напевно стверджувати, що раніше чи пізніше ШІ дійсно залишить мільйони людей без роботи. Так, уже не вперше нові технології позбавляли людей місць праці. Згадати хоча б винаходи Джеймса Ватта в період між 1760 і 1780 роками, які зробили парові машини достатньо ефективними, щоб приводити в рух цілі фабрики. Тоді ж почали масово впроваджуватися у виробництво ткацькі верстати й інша техніка. Це, з одного боку, призвело до періоду бурхливого економічного зростання, з іншого – до масових звільнень працівників, що спричинило серйозні соціальні потрясіння.

Так, нині ми не любимо Фрідріха Енгельса, його ім’я ми давно постирали з назв вулиць, міст і публічних закладів, проте мусимо віддати йому належне: саме він найретельніше описав ці соціально-економічні явища в знаменитій праці «Становище робітничого класу в Англії». Саме через нього в економічній теорії з’явився термін «пауза Енгельса». Його запропонував видатний економічний історик Роберт Аллен для позначення періоду тривалої стагнації реальної заробітної плати робітників у Великій Британії під час Промислової революції.

Чому я нині згадав про ті давні й майже забуті часи? Передовсім тому, що згадав це не я, а такі світочі світової економічної думки, як Ерік Бріньолфсон і Дарон Аджемоглу. Саме вони порівнюють нинішню епоху штучного інтелекту з Промисловою революцією. І стверджують, що «пауза Енгельса» повторюється зараз, у цифрову епоху.

Зрештою, не тільки вони. Сьогодні цей термін часто використовують економісти й аналітики під час обговорення впливу штучного інтелекту й автоматизації на ринок праці. Головний постулат полягає в тому, що технологічний поступ ще не скоро приведе до зростання добробуту пересічних працівників. Спершу їхня соціально-економічна ситуація неминуче погіршиться. Автоматизація, вдосконалене програмне забезпечення та ШІ значно підвищують ефективність бізнесу. Проте, незважаючи на зростання продуктивності праці, медіанна заробітна плата середнього класу в багатьох розвинених країнах відчутно понизиться. Оце і є «пауза Енгельса», у яку людство вже почало входити.

Причому це буде безпрецедентним випадком в історії людства. Бо ніколи раніше нові технології не поширювалися настільки швидко, щоб залишити велику кількість людей без роботи на тривалий час. Водночас треба пам’ятати, що нинішнє суспільство є значно захищенішим від соціальних потрясінь, ніж 200 років тому. Тож можна сподіватися, що потрясіння не будуть такими фатальними, як тоді.

І тут знову хотілося б повернутися до Папи Лева XIV, який несподівано заграв в унісон з безбожником Енгельсом. У його енцикліці Magnifica Humanitas міститься не лише застереження щодо штучного інтелекту, а й надії на нього. Святіший Отець закликає звільнити ШІ від «логіки, яка перетворює його на інструмент домінування, виключення чи смерті», а змусити їх служити загальному благу.

«Сьогодні ми стоїмо перед перетвореннями такого ж масштабу, які, можливо, матимуть ще більші наслідки. Штучний інтелект уже проникає в багато сфер нашого життя і впливає на рішення, що визначають співіснування людей», – сказав Папа, додаючи, що відчуває обовʼязок «поглянути очима віри» на ці перетворення, з «відкритістю на таїнство і маючи в серці голосіння вбогих і землі».

«Я слухав вчених та інженерів, які зі щирим ентузіазмом працюють над технологіями, здатними полегшити величезні страждання; політичних лідерів та чиновників, які наполегливо прагнуть встановити справедливі правила; батьків та вчителів, які глибоко переймаються майбутнім молодих поколінь», – сказав понтифік. Водночас він поділився своїми переживаннями, бо до його вух також долинали «тривожні голоси про дедалі більш автономні системи озброєння», тривожні розповіді про алгоритми, які можуть блокувати доступ до медичної допомоги, зайнятості та безпеки на основі даних, спотворених упередженнями. Як зазначив Папа, аналізуючи всі ці тези, він сформував для себе переконання, висловлене в енцикліці, що «штучний інтелект потрібно роззброїти».

Але, як наголосив він, самого роззброєння недостатньо: «Ми повинні будувати». І при цьому «жодна людина не може бути залишена на узбіччі цифрової трансформації». «Людина носить у собі свободу, внутрішній світ і покликання до любові та богопочитання, які жодна машина не може замінити чи заблокувати», – підкреслив Лев XIV. Лише завдяки такому підходу «штучний інтелект можна спрямувати на досягнення загального блага». Об’єднавши зусилля розробників і тих, на кого вони впливають, можливо «побудувати майбутнє не для привілейованої меншості, а для всього людства».

Отже, історія дає людству чергове випробування. Так, найближчим часом нам не уникнути відчутних соціально-економічних потрясінь. Але, як ми вже знаємо з історії, такі пертурбації сприяють прогресу, вони, зокрема, очищують економіку від непродуктивних елементів. Компанії повинні здійснити радикальні зміни, щоб вижити; слабкі фірми збанкрутують, капітал і робоча сила переходитимуть до більш продуктивних. Це відбувається вже не вперше і, можна бути впевненим, не востаннє. Тому не варто боятися майбутніх змін.