Загроза російського вторгнення сягнула максимального рівня. Як діятиме у цій ситуації Львівщина, поговоримо сьогодні з головою Львівської обласної державної адміністрації Максимом Козицьким. Вітаю вас.
Доброго дня.
Знаю, що у вас дуже напружений графік – дякую за ці 20 хвилин, що ви нам вділили, постараємося бути лаконічними. Деякі західні ЗМІ, посилаючись на дані західних розвідок, прямо називали датою вторгнення 16 лютого. Ще не кінець дня, але як ви оцінюєте такі прогнози і наскільки загроза ця реальна?
Дякую за запитання. Напевно, в інформаційному просторі дуже багато різних повідомлень, але президент України й уряд України тримає чітку позицію – не панікувати. Наше завдання – роз’яснити людям, що справді ситуація непроста, але загрози вторгнення, повноцінного вторгнення, немає на даний момент.
Ви це стверджуєте як достатньо поінформована особа? Я так розумію, відбувається якась комунікація з боку президента, з боку уряду?
Звичайно, ми постійно перебуваємо на комунікації, нас постійно вводять у курс справ щодо зміни ситуації. Але, з другої сторони, дуже приємно сьогодні святкувати День єднання, який був вчора [оголошений] указом президента. Це дає можливість для людей відчути, що ми разом – разом у нашому спільному єднанні і в розумінні ситуації. Якщо ми разом, то ми непереможні.
Цей День єднання теж був оголошений власне указом президента спеціально на 16 лютого. Це така контрпропаганда? Що це, з вашої точки зору?
Я думаю, що це ще один інформаційний привід показати людям, що «не переживайте, насправді ситуація контрольована, не панікуйте, все буде добре, і якщо ми разом, то ми непереможні». Я думаю, що це такий посил на противагу іншим посилам, які є в пресі.
До речі, а як оцінюєте звернення трьох президентів? В України з’явилися вже такі патріархи політичні – і вони разом виступили.
Уточніть, будь ласка, питання – я справді не бачив цього.
Ви не бачили?
Ні.
Троє президентів – Кравчук, Кучма і Ющенко – звернулися до країн-підписантів Будапештського меморандуму, які гарантували територіальну цілісність і безпеку України, фактично з вимогою дотриматись умов цього меморандуму.
Я думаю, це правильна річ. З другої сторони, я розумію, що ніхто замість України на території не буде воювати – будуть воювати самі українці за свою державу. Але посилання до Будапештського меморандуму я вважаю дуже правильним. Тому що треба згадати, звідки береться наш без’ядерний статус, – той, який гарантії і надавав. І коли сиділи за столом переговорів, були одні позиції.
З другої сторони, дуже приємно, що є досі країни такі, як Сполучені Штати чи Велика Британія, які чітко розуміють, що не тільки словом, але й озброєнням помагати Україні – це правильна справа. Тому що якщо нас озброїти краще – то ми і воювати будемо ще краще і натхненніше.
Яка ситуація зараз в області? Тобто ми, якщо дивитися з точки зору карти України, ми – глибокий тил. Але все одно ми – частина України. Як готується область?
Україна з 2014 року у війні. Ми, може, якщо дивитися на карту, і тил, але кількість людей – добровольців, волонтерів, які брали участь у війні і беруть участь у війні, військові підрозділи з 2014 року, які дислоковані на Львівщині, точно показали, що ми – не тил. Що ми духом і серцем одні з передових. І це і продовжується.
Якщо брати зараз можливість повноцінного вторгнення (чого немає, але все-таки все може бути), то Львівщина – одна з найбільш мілітаризованих областей. Та кількість військових частин, які тут розташовані, – вони одні з найбільш бойових. Тому я думаю, що все буде нормально.
Я маю на увазі, що ці частини бойові можуть бути відправлені на передову. А що залишиться тут?
Звичайно, якщо буде гаряча фаза війни – то, звичайно, частини будуть на передовій. Але для цього і створюється новий рід військ такий, як територіальна оборона. Це дає можливість розгортання швидко людей, які тут знаходяться, які підготовані до супротиву проти організованого ворога.
Створення територіальної оборони триває вже майже два місяці, активна така фаза. Можете назвати якісь цифри, скільки людей записалося в територіальну оборону?
Закон про національний супротив вступив в дію з 1 січня цього року. На даний момент сформований командний склад бригади, формуються командні склади батальйонів територіальної оборони, яких буде сім, бригада одна. В разі потреби на території Львівської територіальної громади буде розгорнута друга бригада територіальної оборони.
На даний момент створені сервісні центри – наприклад, у місті Львові на вулиці Пекарській допомагає з проходженням комісії, є можливість записатися в добровольці або в територіальну оборону.
Я розумію, є ця можливість записатися. Але цифри назвати не можете?
На даний момент… Це ж динамічна ситуація – треба дивитися, які в них штаби територіальної оборони. Валерій Курко – це більше його діяльність.
Зрозуміло. Зрештою, якщо торкнутися територіальної оборони, ви вчора ініціювали скликання позачергової сесії обласної ради, вона саме зараз відбувається – я так розумію, зараз перерва. Чому саме ви мусили ініціювати? Чому це не депутати, не голова облради?
На жаль, не було чіткої позиції і розуміння у всіх фракціях обласної ради і самого керівництва обласної ради щодо необхідності і своєчасності такого рішення. Я як голова адміністрації маю право на позачергове скликання обласної ради, і вона має зібратися не пізніше п’яти днів. І я, розуміючи таку потребу…
Але зібралися через день.
Наступного дня, так. Але дуже добре співпало – це сьогодні День єдності, і дуже приємно, що депутати саме 16 лютого, в День єдності, показують єдність і готові працювати на територіальну оборону. Це символічно. Територіальна оборона – це рід військ Міністерства оборони. Це ж не питання самого фінансування. Основне фінансування йде через Міністерство оборони.
Тим більше, треба виділити достатньо незначну суму – планувалося 5 млн грн?
Звичайно. Це першочергове фінансування для того, щоби можна було розгортати бригади територіальної оборони, допомогти їм з приміщенням. Наприклад, зараз одна з проблематик – це приміщення в Яворівському районі. Ми знайшли приміщення, які є на балансі 24-ки, наприклад, але воно в такому стані, що треба місяці два чи три робити ремонт. Є майно обласної ради, і ми зверталися до обласної ради ще минулого місяця щодо можливості виділення в смт Немирів санаторію, одного з корпусів.
Наступна сесія мала бути 22 лютого, потім 1 березня… Розуміючи, що вона може відкладатися і надалі – прийняли рішення, що, напевно, треба все-таки мобілізувати актив. Але депутати дуже радо відкликнулись – ви бачите сьогодні повний зал. І ми прослухали і багатьох з керівників центральних органів виконавчої влади, і силові структури.
Тому що основний елемент – це інформування. Люди мають чути, що робиться. Тому що ті домисли і та інформаційна ситуація, яка часом є, вона не відповідає дійсності. Тому завдання було провести сесію, дати посил не тільки депутатам, а й мешканцям Львівщини, що обласна рада єдина в рішенні підтримки Збройних Сил.
Жодного іншого і не очікувалося – від Львова, принаймні. Правда ж?
Я теж вважаю… Я, наприклад, не очікував, що може відтягуватися сесія.
Все-таки причина – нерозуміння чи якісь політичні інтриги? Що це таке?
Ми бачили вчора інформацію щодо можливого блокування одною з політичних сил великої фракції. Але це все – українська ситуація, на жаль. Такий посил. Наскільки він правдивий – не можу стверджувати, але я в пресі це бачив.
Дивіться, у пресі вчора ваш перший заступник Годик публікував власне за ZAXID.NET блог свій, колонку, де прямо звинувачував, що «Європейська солідарність» блокує виділення грошей для тероборони.
На жаль, вони хотіли переносити сесію, проводити її пізніше. З другої сторони…
Я маю на увазі, Годик же ж погоджував з вами цю позицію?
Звичайно. Ні, Андрій має свою позицію, але ми працюємо в одній команді. І звичайно, коли ми пишемо проекти рішення і засилаємо в обласну раду, а їхній секретаріат протягує, не реєструє… Це вже неодноразово було. А вчора це стосувалося територіальної оборони… Мене бере жаль за такі дії.
Ясно. Чи знаєте якісь випадки – принаймні СБУ повідомляло, що є ризик того, що до Львова проникають розмаїті провокатори. І вони навіть звернулися з офіційним листом до готельєрів, до ОСББ, щоб звертати увагу на людей російськомовних спортивної зовнішності, які зараз намагаються десь поселитися з невідомою метою – але СБУ вважає, що для провокацій. Відомо вам щось про це?
У Львівській області на постійній основі працює антитерористичний центр розвідки СБУ, вони відслідковують можливості от таких проникнень. Що СБУ, що підрозділи поліції приведені в підвищену готовність, але пильність громадян має бути. Тому СБУ і зверталося з таким закликом: проявити пильність. Пильність для того, щоби можна було мобілізувати населення до можливих таких провокацій. Одні з тих самих провокацій, якщо брати, – це постійне замінування шкіл чи навіть вулиць.
Ну так, сьогодні знову було.
Знов те саме. Тому це – от ті моменти, які треба відслідковувати. На жаль, з тими кіберзлочинами боротися досить тяжко, тому що інформація проходить через сервери інших держав. На це йде дуже багато часу – на з’ясування, звідки саме надходить.
Ми всі розуміємо, навіщо це робиться – для розхитування ситуації, щоби батьки тих дітей починали нарікати на чинну владу. Це зрозуміло. Але у Львові це вже шостий раз, здається, з початку року повідомляють, що ніби всі школи заміновані. Можна якось змінити (і чи це взагалі можливо) протоколи безпеки, коли не переривається навчання?
Не можна. Я думаю, що безпека – на першому місці. І навіть якщо десять разів це будуть псевдомінування, а на наступний раз, не дай Боже, щось може статися – це буде відповідальність правоохоронних органів і влади. Тому алгоритми міняти не можна, це має бути чіткий алгоритм дій, єдиний і всім зрозумілий.
Можливо, тоді це використовувати принаймні з метою навчання? От зараз Україна побоюється ракетних ударів, наприклад, і є бомбосховища чи сховища – у випадку от таких вимушених звільнень дітей з уроків, принаймні, вчителі могли б показувати їм шлях чи якось потренуватися, як ми ховаємося, якщо справді ракетні удари.
Ви знаєте, такі навчання проводяться постійно, і не тільки в час замінувань. Ми постійно намагаємося. Державна служба з надзвичайних ситуацій у Львівській області проводить навчання.
Я розумію, але діти – вони не знають, як іти… Умовно, моя донька – вже шість разів їх відпускали, їх відпускають просто додому, до батьків. Я маю на увазі, щоби сумістити це – хоча б раз чи два показати їм, де ці бомбосховища.
Просто на вашу школу не припадало навчання. Але насправді є певні школи, в яких навчання проводиться. Просто у вашій школі ще, напевно, такі навчання не проводилися. Але вони проводяться по графіку, і навчання йдуть постійні.
Чи готова Львівщина до ймовірної проблеми біженців?
Ви знаєте, у 2020 році ми стикнулися з ситуацією, коли думали про ізоляцію великої кількості людей, хворих на ковід. Ці моменти ми пропрацьовували з керівниками територіальних громад – можливі місця дислокації хворих.
Ізолювання, маєте на увазі?
Ізолювання, так. Тому чи справиться Львівщина з біженцями? Ми раді їх будемо бачити в разі потреби. Як раді були бачити, коли вони були туристами, так раді будем бачити їх у разі потреби і надати їм прихисток.
Це співпраця між областями, і ми, голови ОДА, між собою комунікуємо. З іншої сторони, я знаю, що керівники територіальних громад, мери міст спілкуються між собою. Є розуміння, як розмішати – так само по відомчих санаторіях, по мережах. Цей варіант опрацьовується.
Зрозуміло. Хотів би запитати вас про ваші (можливо, не дуже таке доречне питання) стосунки з головою облради Іриною Гримак. Спостерігаючи ззовні, вони такі достатньо дивні. Наприклад, остання ситуація з відкриттям дитячої онкоклініки, коли Ірина Гримак запізнилася, я так розумію, на кілька хвилин – ви сказали: «Ну, не будемо чекати».
Ситуація була трошки іншою. До відкриття були залучені діти, до перерізання стрічки. Я сказав, що це неетично, якщо маленькі діти онкохворі будуть очікувати, що чиновники будуть разом із ними перерізати стрічки. Я кажу: «Хай діти перерізають самостійно». Тому що ми працюємо не для чиновників, ми працюємо саме для дітей – для них, для їхнього здоров’я.
Це правда.
І оті відкриття – вони зовсім не про можливість попіаритися.
Але все ж це було заплановано.
Заплановано було, що діти перерізають у присутності чиновників. І не хотіли, щоби діти це робили без одного з них. Я сказав, що це неправильно – хай діти перерізають взагалі без чиновників. Позиція була такою, що не варто дітям очікувати, щоби хтось з великих людей, умовно великих людей, чиновників прийшов, і в їхній присутності це робити. Вони мають жити своїм життям, вони мають розуміти, що це для них робиться, що це робиться від душі.
І коли ми говоримо про відкриття Центру пересадки кісткового мозку – це лише другий в Україні. Це важкохворі діти, ми їм маємо дарувати надію. А надію ми можемо дарувати, коли вони бачать, що ми до них щиро і відверто ставимося, що ми робимо для них, що це не про ремонт і не про стіни. А це екосистема, середовище, де їм допоможуть – допоможуть і не заставлять їх очікувати.
Я розумію, але такі моменти міжособистісні дуже часто впливають і на взаємодію між різними органами – між ОДА і облрадою. Це якось відчувається? Бо ваші особисті стосунки нехай будуть вашими особистими стосунками – от як співпраця між ОДА і облрадою?
Я завжди вважаю, що на першому місці треба залишатися людиною – все решта похідне. Якщо ти є людиною, то знайдеш комунікацію будь з ким. Я от на такому і будую свої стосунки.
Зрозуміло, дякую за цю розмову. Нагадаю, що сьогодні ми були не в студії, а в кабінеті голови Львівської ОДА Максима Козицького. Мене звати Олег Онисько, дякую, що читаєте і дивитеся ZAXID.NET.