Психологічні практики, які допоможуть заспокоїти дітей

В умовах війни вчителі шкіл іноді мусять виконати роль імпровізованого психолога, щоб заспокоїти дитину чи розрядити обстановку. Якщо вчителі знатимуть, як діяти в стресових ситуаціях, що виникають на уроці або під час перерви, це робитиме їх спокійнішими і допоможе оперативно вирішити спонтанну проблему. НУШ розповіла про прості психологічні практики з програми «Психосоціальна підтримка для освітян».

Прості вправи для відновлення ресурсу учнів

«Сила стійких». Спершу варто переглянути коротку відеоісторію про життя відомих людей, які мали певні труднощі, але успішно їх здолали. Далі необхідно скласти перелік викликів героя чи героїні, а також список ресурсів, які допомогли йому/їй. Наостанок потрібно скласти карту стійкості, де описати, як кожен може себе підтримувати, шукати власні ресурси. Цій техніці можна присвятити окреме заняття з учнями, педагогами або батьками.

«Коло підтримки» – ця техніка спрямована на заспокоєння, перемикання уваги та розуміння своєї важливості. Дитина визначає для себе:

• людей, які можуть її підтримати;
• тих, хто може пояснити їй щось незрозуміле;
• хто може допомогти зробити те, на що не має сил чи вміння;
• з ким можна мовчати;
• хто може насмішити.

Усі ці люди утворюють для дитини коло підтримки, до яких вона може звернутися по допомогу. Якщо дитина почувається самотньою або перебуває в стані стресу, вона може забути про таку можливість.

Техніка «Дай п’ять!» до вподоби учням молодшого віку. Дитина має визначити свої п’ять суперсил, бажань та мрій або назвати п’ять улюблених книжок, героїв чи спогадів про успіх. Це даватиме їй відчуття сили.

Ресурсна техніка «Долонька» найліпше підходить учням початкової школи. Дитина має розкрити долоньки, поставити вказівний палець правої руки на запʼястя лівої руки, а далі зробити вдих носом і провести пальцем правої руки вгору до кінчика мізинця лівої та затриматися на кінчику мізинця. Після цього треба повільно видихнути ротом, проводячи пальцем по мізинцю вниз, наче обмальовуючи пальчики. Виконавши ці кроки, варто зробити паузу, а потім почати так само дихати й «обмальовувати» пальчики на лівій руці. Згодом те саме треба повторити з правою рукою. Наостанок варто розтерти долоньки та потрусити ними, наче струсити краплі води.

Техніки для заспокоєння та розв’язання проблем

Техніка «Стій – Думай – Дій» передбачає три етапи:

• стій – треба попросити людину зупинитися, поговорити, перевести подих. Можна разом повільно подихати. Нехай людина перелічить проблеми, які її хвилюють, та обере одну, яку може розв’язати;
• думай – варто запропонувати співрозмовнику придумати два-три варіанти, як розв’язати проблему;
• дій – варто обрати один із варіантів рішень, який має бути безпечним для людини та інших.

Техніка заземлення «5–4–3–2–1» допомагає зберігати контроль, повертає зі стану хвилювання в стан спокою. Наприклад, знайти п’ять зелених речей навколо себе. Далі – показати чи назвати чотири речі, до яких вони можуть доторкнутися, визначити три звуки, які можна почути в класі, два запахи, які вони можуть відчути. Наостанок – згадати улюблену страву та її смак. Це допомагає заспокоїтися тій дитині, яка з різних причин розхвилювалася.

П’ятикрокова модель допомоги

Обізнаність педагогів із простими техніками самодопомоги та підтримки учнів у непростих ситуаціях дуже важлива. Один з інструментів – це п’ятикрокова модель допомоги.

1. Розпізнати. Помітити сигнали в поведінці дитини, які можуть свідчити про хвилювання або кризові ситуації.

2. Валідизувати. Зрозуміти, що з дитиною щось відбувається, є певні зміни або потреби, про які вона хоче повідомити своєю поведінкою. Можна почати з питання на зразок «Мене непокоїть те, що з тобою відбувається, чи можеш поділитися зі мною?». Коли вчитель/ка отримав/ла інформацію про те, що хвилює дитину, можна запитати: «Що я можу зробити, щоб тебе підтримати?».

3. Підтримати. Показати, що дорослі помічають, що з дитиною щось не так. Можна запропонувати випити разом чаю, прогулятися або просто посидіти поруч із дитиною.

4. Скерувати. Запропонувати дитині звернутися по допомогу до шкільного або іншого психолога.

5. Переконатися. Пересвідчитися, що дитина почувається краще.