«Це не та справа, за яку Андрія Івановича можна було рухати»

Будівництво першого в Україні індустріального парку у Львові вже понад чотири роки заморожене через відкрите кримінальне провадження. Цю справу нещодавно почала розслідувати антикорупційна прокуратура, яка звинуватила мера Львова Андрія Садового у продажу землі за заниженою вартістю та розпоряджанням території поза межами Львова.

Рішення про продаж земельної ділянки під індустріальний парк у Рясному-2 мер Львова не приймав одноосібно, це рішення належить до повноважень депутатів міськради. Тому ZAXID.NET зібрав думки депутатів з різних фракцій стосовно гучної «справи Садового».

***

Юрій Кужелюк, голова фракції «Громадянська позиція»:

У нас люди виїжджають на роботу і нам потрібні робочі місця. Нам потрібно виробництво, підприємства, де будуть працювати високооплачувані працівники. При цьому підприємства не тільки складального типу, а там, де була б інтелектуальна праця. Фірма CTP збудувала цілу мережу таких центрів по східній Європі. І хотілося б, щоб такі фірми заходили на територію Львова.

Дуже хотілося б, щоб нарешті наш уряд, який говорить про залучення інвесторів, нарешті втрутився у цю ситуацію. Щоб ми від розмов про залучення інвесторів на рівні декларацій перейшли до реальної справи. Коли остаточні рішення у всіх справах, у тому числі по цінах, і по межах ділянок приймає прокуратура, мабуть, це не зовсім правильно.

Юрій Мельник, голова фракції «Самопоміч»:

Ми маємо презумпцію законності будь-якого рішення доти, поки протилежне не встановлене судом. Оскільки сьогодні немає жодного рішення суду, яке би встановлювало незаконність якихось рішень міської ради чи укладених говорів з компанією CTP, то я вважаю, що немає жодних підстав говорити про якусь незаконність. Прокурори підозрюють – це їхня робота, нехай розбираються та доводять. Я особисто як пересічний юрист не розумію, як можуть відбуватися ці речі, про які йдеться у підозрі САП.

Я сподіваюся, що у подальшому правоохоронні органи у цьому розберуться та буде надана належна оцінка і інвестор зможе реалізувати проект, який він запланував. Бо насправді це дуже класна і потрібна річ як для міста, так і для країни.

Валерій Веремчук, голова фракції «Народний контроль», член конкурсної комісії по визначенню оператора індустріального парку:

У Львові більшість виробничих територій колишніх виробничих підприємств забудовується, нам бракує промислових територій. Тому треба розвивати цей напрямок, як це робиться у світі, за допомогою створення індустріальних парків. Тому мені шкода, що цей проект сьогодні не рухається, і ми маємо далі голе поле.

Щодо оцінки вартості землі, чи це 52 млн грн, чи 142 млн грн – ми насправді не впливаємо на суму, яка там визначена – за це несе відповідальність оцінювач землі. Незрозуміла ситуація була на той момент з межами міста. Нам подавали ухвалу без застережень, хоча люди казали, що це їхні городи. Але ні депутати, ні люди досконало межі Львова і Рясне-Руської не знають. Тому я довіряв в цьому питанні нашим колегам, які готували проекти ухвал і я сподіваюся, що там все теж без порушень.

Проект індустріального парку на вул. Шевченка у Рясному-2

Вікторія Довжик, депутатка від «Самопомочі», голова депутатської бюджетної комісії:

Якщо подивитися об’єктивно, жодних рішень судів на користь Рясне-Руської не було, жодна наша ухвала не була скасована. Сьогодні усі чинні документи, а в першу чергу витяг із державного реєстру нерухомості, свідчать про те, що це є землі міста.

Коли інвестор починав будувати огорожу, найняті певними політичними силами молодики її руйнували. І тодішня влада не реагувала, що у нас в країні ображають інвестора. Наслідком маємо негативний імідж України, коли вище керівництво держави дозволяло такі протизаконні дії щодо інвестора, перешкоджало йому. Коли особисті неприязні стосунки вилились у те, що інші інвестори отримали сигнал, що в Україні не все так просто: якщо ви хочете щось збудувати, але в мера склались не дуже добрі стосунки з політиками, значить ніхто не подивиться на те, що Україні потрібні інвестиції – вам просто можуть непрогнозовано заважати працювати.

Це дуже недобрий сигнал для інвесторів. Хвилююсь, щоб не було ланцюгової реакції та інвестори не вирішили піти замість України у більш спокійну і привітну Польщу, Румунію чи іншу країну.

Петро Адамик, лідер фракції БПП «Солідарність»:

Я вважаю, що це не та справа, за яку Андрія Івановича можна було рухати. Поки не сидять люди, яким можна пред’являти зраду державі, такі справи – це просто фокуси влади. Це як раніше у середньовіччі: фокусник виступав, а кишенькові злодії працювали у глядачів у кишенях. Зараз уряд Гончарука працює в нас в кишенях, а фокусники показують справи.

Хоча у мене є багато своїх претензій до Андрія Садового, але це не та справа, на якій зроблять собі кар’єру і політичний імідж наші силовики та пан Зеленський.

Ігор Телішевський, голова фракції УКРОП:

Наша фракція не голосувала за продаж землі. З інвестором був підписаний договір про оренду, і він не акцентував на продажу. Я вважаю, що якби ми поставили на аукціон земельну ділянку, то ми б могли заробити в рази більше.

Меморандум ми теж не голосували, бо згідно з цим документом, було чітко зрозуміло, що продана земля не належала місту. Наша позиція є чіткою – якщо там справді були порушення, а ми вважаємо, що вони були – значить повинні нести відповідальність чиновники, причетні до цього правопорушення.

Тарас Чолій, голова фракції «Української галицької партії»:

Наша фракція підтримувала рішення щодо створення індустріального парку і створення робочих місць.

Стосовно тих подій, які відбуваються зараз – воно дещо нагадує фарс. Якщо міський голова дійсно буде нести покарання – це буде одна історія і ми зможемо пересвідчитися, чи це був фарс. З іншої сторони, чому саме тепер відкриваються ці провадження? Я бачу тут певну систему таких проваджень, бо воно стосується не тільки Садового, але і Порошенка та інших посадовців, які були останні 5 років при владі. Це говорить про систему переслідування певних політиків, можливо, з метою нав’язати їм певні умови нової політичної реальності, зробити їх відкритими до певних політичних пропозицій. Яка кінцева мета цих проваджень – незрозуміло.

Це все, в принципі, негарно пахне. Це певні ознаки нової влади, і вони викликають тривогу.