Держава інвестує сотні мільйонів гривень в індустріалізацію, розраховуючи на нові заводи та робочі місця. Однак в реальності значна частина таких майданчиків досі не має жодного виробництва. Із 17 індустріальних парків, зареєстрованих у Львові та області, активно розвиваються лише вісім, а реально відповідає статусу «індустріальний» – один. Решта – або логістичні хаби, або проєкти «на папері». ZAXID.NET розповідає, як так сталося і що з цим робити.
«Це просто юридична оболонка»: як влаштована система
Щоб зрозуміти причини такої ситуації, варто передусім розібратись у тому, як узагалі в Україні працює система індустріальних парків. Як пояснив ZAXID.NET Дмитро Кисилевський, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань економіки, причина прихована у самій моделі індустріальних парків.
«У контексті законодавства індустріальний парк – це ділянка землі промислового призначення від 10 га. На цій території законом визначені певні податкові та митні стимули, але вони діють тільки для промислових виробників, які з’являться всередині цієї території. Сам парк не є отримувачем будь-якої форми підтримки. Це просто юридична оболонка», – зазначив Дмитро Кисилевський.
Реєстрацію парку він порівнює з відкриттям ФОПу: «Аналогія проста: ви зареєстрували підприємство і сидите на дивані, але щось ніхто вам не платить. Відтак, реєстрація відображає лише ваше бажання зайнятися підприємництвом, а не те, що у вас вийде вести бізнес».
Якщо хочете читати головні новини дня оперативно Додайте ZAXID.NET у вибрані в Google ДодатиТобто, за словами Кисилевського, реєстрація індустріального парку – це майже нічого. Але не зовсім «нічого», бо за реєстрацією може прийти державне фінансування. Держава готова покрити до 50% вартості промислової інфраструктури – дороги, газ, вода, електрика (не більше 150 млн грн на один парк). Решту має вкласти керуюча компанія. В обмін вона зобов’язується впродовж трьох років збудувати щонайменше 5000 м² промислової нерухомості та залучити двох учасників-виробників.
«На одну гривню державних грошей заявник бере зобов’язань на 5–6 гривень приватних інвестицій», — каже Кисилевський.
Проте на практиці так виходить не завжди. Начальник відділу інвестиційної політики Львівської ОВА Назар Міндзяк уточнив ZAXID.NET, що у межах Львова зареєстровано три парки, у межах Львівської області – 14.
Лише важливі новини – підписуйся на наш WhatsApp-канал
«Якщо говорити про ті, що реально розвиваються, – це близько восьми. Йдеться не лише про вже збудовані об’єкти, а й про ті, де почали створювати інфраструктуру: дороги, комунікації, приміщення», – зазначив він.
Але ключова проблема – підміна понять. У парках є два типи резидентів:
- учасники – виробники з податковими пільгами;
- суб’єкти – склади і логістика без преференцій.
Тобто, логістичний комплекс у межах парку – це ще не індустріалізація.
«Якщо це складські приміщення – вони не є виробництвом і не мають пільгових стимулів. Індустріальний парк – це передусім про виробництво», – каже Міндзяк та погоджується, що на практиці індустріальні парки часто перетворюються на логістичні хаби.
Чому Львівщина – магніт для логістики?
Логістика – очевидна та природна перевага регіону. Через Львів проходять ключові транспортні коридори, а близькість до ЄС робить регіон зручним для складів і дистрибуції. Це створює парадокс – площі затребувані, але не завжди під виробництво.
Водночас як ми уже визначили, сам факт реєстрації індустріального парку не гарантує, що він одразу запрацює. Виникає логічне питання: що робити з тими парками, які уже залучили інвестиції на розбудову інфраструктури, але при цьому простоюють?
«Здебільшого ті парки, які не працюють, просто нічого не збудували», – каже Назар Міндзяк. За його словами, якщо є готові приміщення, їх у будь-якому разі хтось орендує – хоча б як склад, адже площі у Львові та області мають попит. Щоправда, для економіки регіону пріоритет інший: серед бажаних напрямів – промислове виробництво.
«Наприклад, ми б хотіли, щоб до нас зайшло велике виробництво скла. Якщо ви спробуєте назвати хоча б два склозаводи в Україні, які працюють, – це буде складно. Нам потрібні промислові об’єми, розвиток цієї галузі був би актуальним. Нове виробництво – це нові робочі місця, а нові робочі місця – це податки», – зазначив Назар Міндзяк.
Робочі місця – це справді вагомий аргумент. У концепціях усіх 17 парків закладено понад 28 тис. робочих місць. Та знову ж таки – це потенціал, а не поточна реальність. Фактичні дані про їх створення, за словами Назара Міндзяка ще уточнюється: «звітність за 2025 рік подана, але не опрацьована». Водночас мультиплікативний ефект очевидний – одне робоче місце на виробництві створює ще 2–3 в суміжних галузях – сервісах, торгівлі, логістиці.
Лише важливі новини – підписуйся на наш WhatsApp-канал
Парки охоче беруть «суб’єктів», адже ті платять оренду вже зараз: чекати, поки на територію парку зайдуть виробники, – довго, подекуди ризиковано, а тому – економічно невигідно. Дмитро Кисилевський пояснює причину просто: Україна купує за кордоном майже вдвічі більше, ніж продає.
«У нас імпорт майже вдвічі перевищує експорт. Бізнесмени вважають, що вигідніше збудувати розподільчий центр для імпортних товарів, ніж їх виробляти. Для країни це тупиковий шлях. Так Україна не виживе», – переконаний експерт.
Саме тому закон вимагає наявності промислового виробництва в індустріальних парках. Якщо воно не з’являється впродовж трьох років – парк стає кандидатом на виключення з реєстру. Але важливий момент: державі гроші не повертаються, інфраструктура залишається, парк лише втрачає статус.
Скільки грошей держава вклала в індустріальні парки?
У 2025 році державна підтримка індустріальних парків по Україні склала 900,7 млн грн. Серед отримувачів були і два львівські проєкти, які розподілили між собою майже 99 млн гривень.
| Парк | Сума | Напрямок фінансування |
|---|---|---|
| Сигнівка («Формація») | 35,07 млн грн | Кабельні мережі, водопровід, тепломережі |
| Долина Стрий | 63,88 млн грн | Електро- та водопостачання, під'їзна дорога |
| Загалом по Україні у 2025 році: | 900,7 млн грн | |
Для порівняння, у 2024 році парк «Формація» отримала 114 млн грн. Тобто загалом тільки «Сигнівка» за два роки залучила майже 150 млн грн держпідтримки і фактично вичерпала максимально дозволений ліміт на один парк.
Окремо у 2026 році передбачено до 200 млн грн на відновлення парків, які постраждали від війни. Держава покриватиме до 80% витрат на їхнє відновлення (але не більше 200 млн грн на один об’єкт). Такі заявки розглядатимуть в пріоритетному порядку.
Зауважимо, що у Львові на таку підтримку може розраховувати Sparrow, який було пошкоджено під час атаки росіян 5 жовтня 2025 року. Тоді унаслідок обстрілу згоріли склади польського гіганта одягу LPP SA – власника брендів Cropp, Sinsay, House, Mohito, Reserved.
Як перетворити логістичні хаби на виробництва?
Ключове питання – не як створити індустріальний парк, а як зробити так, щоб у нього зайшов саме виробник, а не складський бізнес. Формально стимул уже є: податкові пільги для учасників. Йдеться про звільнення від податку на прибуток до 10 років (за умови реінвестування), пільги на імпорт обладнання, а також знижені ставки на землю і нерухомість, які можуть встановлювати місцеві громади. Але, як показує практика, цього недостатньо.
Заступник голови парламентського комітету з економіки Дмитро Кисилевський пояснив, що проблема не у відсутності стимулів, а у швидкості й ризиках. Логістичний бізнес дає дохід одразу, тоді як виробництво – це довший цикл, більші інвестиції і більше невизначеності.
Саме тому один із ключових інструментів – інфраструктура на старті. Якщо на території вже є підведені комунікації, дороги і готові приміщення, поріг входу для виробника суттєво знижується. І навпаки – «порожні» парки без базової інфраструктури практично не мають шансів залучити серйозного інвестора.
Другий фактор – супровід інвестора. При Львівській ОВА діє офіс, який допомагає бізнесу проходити бюрократичні процедури – від вибору ділянки до запуску виробництва. Для іноземних компаній це часто критично, адже вони не орієнтуються у місцевому регулюванні.
Третій момент – роль керуючої компанії. Саме вона інвестує у базову інфраструктуру – дороги, комунікації, підстанції, – без яких жоден виробник не зайде.
За словами керівника відділу інвестиційної політики Львівської ОВА Назара Міндзяка, найближчі один-два роки стануть показовими – стане зрозуміло, чи зможе Львівщина перетворити логістичний потенціал на повноцінний виробничий кластер. Поки що інфраструктура з’являється швидше, ніж заводи. Але без першої – не буде і других.
Дмитро Кисилевський теж радить не поспішати із оцінками та перелічив фактори, які наразі сприяють індустріалізації. Це і нові американські мита, які роблять Україну привабливішою для виробництва, і той фактор, що Євросоюз шукає альтернативу китайському імпорту. За його словами, в Україні є і сировина – деревина, соя, ріпак. І є кваліфіковані кадри. Але головна перешкода – війна. І поки вона триває, більшість серйозних інвесторів зважують ризики двічі.
Індустріальні парки Львівщини: детально про усі 17
За даними гайду Міністерства економіки «Індустріальні парки України» у Львівській області зареєстровано 17 індустріальних парків. Три майданчики уже втратили реєстрацію: «Яворівський», «Сігма Парк Яричів» та «Новороздільський індустріальний парк», який вилучили з реєстру останнім. Причиною виключення усіх трьох стала відсутність учасників.
Відповідно до Закону України «Про індустріальні парки» (стаття 16), компанія повинна зареєструвати принаймні одного учасника упродовж 3 років. Водночас виключення майданчика з реєстру не є підставою для його ліквідації. Такий промисловий парк може продовжити свою роботу, але без отримання пільг та стимулів від держави.
Які парки реально працюють?
М10 Industrial Park Lviv – прибутковий склад зі статусом «індустріальний парк».
М10 розташований у промисловій зоні Рясне-2. Це найстаріший активний парк регіону – зареєстрований ще у 2014 році. Керує ним Dragon Capital через ТОВ «Індустріальний Парк М10». Площа – 23,49 га, земля приватна. Збудовано 14 400 м² приміщень. Загальний обсяг інвестицій у проєкт – 24,5 млн доларів. Реалізується спільно з ЄБРР та Ukraine Investment Fund під управлінням Norfund, які володіють 35% і 30% відповідно.
Бенефіціарним власником юрособи є кіпрська компанія «УІПХ Юкрейніан Індастріал Проперті Холдинг Лімітед», а за нею – президент Dragon Capital Томаш Фіала з родиною та керуючий директор Іво Сухі. До проєктів Dragon Capital і Фіали у Львові належать також ТРЦ Victoria Gardens, будівельна група Viking Development, виробник мінеральної води «Трускавецька».
Реальний стан: перша черга повністю здана та заповнена. Але весь складський об’єм орендує мережа «Аврора» – як суб'єкт парку, тобто без виробничих пільг і без виробництва. Фактично це великий склад. Успішний комерційний склад – але не індустріальний парк у розумінні закону.
30 березня 2026 року стартувало будівництво другої черги. ZAXID.NET намагався з’ясувати, чи вдасться залучити до нових площ саме виробничих резидентів, а не лише складських орендарів. CEO індустріальних парків Dragon Capital Андрій Бринзило розповів, що наразі тривають активні переговори з кількома компаніями: «Ми бачимо зацікавленість як з боку великих українських гравців, так і міжнародних компаній, зокрема тих, що вже працюють в інших регіонах України та прагнуть розширюватися».
Хто саме стане виробничим резидентом – не розкривають ні в Dragon Capital, ні у Львівській ОВА. Вартість побудованих комунікацій – лише 20,41 млн грн, одна з найнижчих серед активних парків. Це можна пояснити тим, що частина інфраструктури зводилась ще до стрибка цін після 2022 року.
Андрій Бринзило також підтвердив ZAXID.NET, що роль Львова як логістично-виробничого хабу посилюється. За його словами, це відбувається завдяки релокації виробництв із прифронтових областей і близькості до кордону з ЄС. Він також відзначив участь ЄБРР та Norfund і наявність страхових гарантій від військових ризиків від MIGA (структура Світового банку): «Це дає нам довгострокову конкурентоспроможність як у складних умовах війни, так і в період майбутнього відновлення України».
Водночас Кисилевський обережно прокоментував ситуацію з М10: «Я не впевнений, що їм вдасться залучити виробників. Можливо, вони просто визнають, що вони логісти, і займатимуться своїм бізнесом. Якщо вийде – слава Богу. Якщо не вийде – ми розуміємо, що в них виходить інше. Вони мають на це повне право. Але статус індустріального парку тоді не для них».
«Сигнівка» («Формація.Львів») – єдиний парк з виробництвом.
Муніципальний парк, створений у партнерстві Львівської міської ради, KSE, Мінекономіки та девелоперської компанії Alterra Group. «Сигнівка» розташована на 5 комунальних земельних ділянках загальною площею 30 га на вулиці Північній у Львові. Проєктна площа приміщень – 148 350 м², розрахована на до 50 компаній. Загальна сума інвестицій – 5 млрд грн, завершення всіх черг заплановане до кінця 2028 року.
Вартість побудованих комунікацій – 193 млн грн, найбільша серед усіх парків у реєстрі. Держава покрила близько 77% цієї суми двома траншами: 114 млн грн у 2024-му та 35 млн грн у 2025-му. Alterra Group – девелопер, відомий також масштабним логістичним центром Port під Львовом. Компанія належить Дмитру Ковальчуку з Дніпра, він виступає і директором «Формація Сигнівка».
Реальний стан: перша черга (7 200 м²) введена в експлуатацію восени 2025 року. Перший резидент – USP Panels (виробництво сендвіч-панелей). У 2025-му зайшли «Пожмашина», «Лакма», Family Gold Masters, Dodo Socks та ще близько двох десятків малих і середніх виробників. 30 січня 2025 року підписано угоду про будівництво заводу «Пожмашини» – воно триватиме близько двох років.
Дмитро Кисилевський називає «Формацію» найкращим прикладом роботи керуючої компанії в масштабах країни: «Вони допомагають шукати персонал, залучати грантове й кредитне фінансування, встановлювати зв’язки з органами влади, шукати експортні можливості. Це те, як керуюча компанія має працювати».
Sparrow Park Lviv – логістика під виглядом індустріалізації.
Один із перших індустріальних парків Львова, розташований теж у промзоні «Сигнівка». Будівництво першої черги стартувало у 2021 році та завершилось у 2023-му. Загальна площа приміщень – 113 тис. м². Ініціатором проєкту є Sparrow Capital (власник – Максим Чухен). Вартість комплексу – 1,9 млрд грн, вартість побудованих комунікацій – 50 млн грн.
Реальний стан: до російської атаки парк був повністю заповнений орендарями. Але Sparrow – за своєю суттю логістично-складський комплекс, а не виробничий. Наразі тривають відновлювальні роботи після російського обстрілу, команда планує подати заявку на нову програму держпідтримки (до 80% витрат на відновлення, але не більше 200 млн грн).
Парки на папері або на етапі будівництва
«Долина Стрий» – активне будівництво за державні гроші.
Парк розташований на західній околиці міста Стрий у Стрийському районі Львівської області. Керуюча компанія – ТОВ «Грінера Стрий» з групи «ГрінЕра Україна» (бенефіціари – львівські підприємці Богдан Михалусь та Роман Іванців). Ініціатор проєкту – Стрийська міська рада. Парк зареєстровано у травні 2023 року.
У 2025-му отримав найбільше держфінансування серед парків Львівщини – майже 64 млн грн на дороги, електромережі та водопостачання. Міська рада виділила додаткові ділянки – 15 і 35 га, що дозволить розширити парк до 63 га.
Реальний стан: активне будівництво інфраструктури за державні кошти, але жодного виробника. Проте парк ще має час на їх залучення, оскільки зареєстрований у 2023 році.
«Захід Ресурс» – парк, у якого може все вийти.
Зареєстровано у вересні 2018 року в Городку. Керуюча компанія – ТОВ «Індастріал Парк Глобал Девелопмент». Площа – 20,77 га, земля приватна.
За даними ГО «Індустріальні парки», майданчику вдалось залучити 12 млн доларів інвестицій від компанії «Євро-Інвест-Холдінг». Наразі уже зведено фундамент і металоконструкції виробничого приміщення, розведено комунікації, побудовано підʼїзну дорогу, завершується водовідведення. Держава профінансувала 50% мереж водовідведення – 15,09 млн грн. Введення в експлуатацію заплановане на червень 2026 року.
«Євро-Інвест-Холдінг» є й ініціатором створення індустріального парку «Захід Ресурс». За даними YouControl, засновником та власником ТОВ «Євро-Інвест-Холдінг» є Сергій Бадяк.
Реальний стан: один із парків, де триває активне будівництво. У розмові з ZAXID.NET Дмитро Кисилевський окремо виділив «Захід Ресурс»: «Слідкуйте за ними – у них вийде».
«Мостиський Сухий Порт» – логістика замість виробництва.
Парк розташований у Яворівському районі, його зареєстрували у серпні 2021 року з амбітною концепцією – великий хаб для перевезення товарів між Україною та ЄС залізницею. Керуюча компанія – ТОВ «Мостиський ХАБ», містобудівні умови та обмеження видані в березні 2025 року. Площа – 34,51 га, земля комунальна. Вартість побудованих комунікацій – 33,73 млн грн.
Реальний стан: два суб'єкти-орендарі є, виробників – немає. Парк функціонує як транзитно-логістичний майданчик. За словами директора Павла Подоляна, повний запуск сухого порту можливий не раніше кінця 2027 року. Основні інвестиції – від польсько-українського фонду United Heritage (засновник – Роман Нікітов) та бенефіціарів рибних консервів «Аквамарин».
«Бізнес Прайм» – парк «однієї людини».
Майданчик зареєстровано у червні 2019 року у Бориславі. Ініціатором і директором є Костянтин Маловський. Це єдиний парк, де ініціатором будівництва є фізична особа. Площа – 17,5 га, земля приватна. У реєстрі відсутня керуюча компанія. Водночас за даними GEIPP, ініціатором є ТзОВ «Рубікон Трейд» (власник – Гнатів Ігор), керуюча компанія – ТОВ «СІТІ ТРЕЙД ДЕВЕЛОПЕРС».
Реальний стан: жодних наявних комунікацій, жодних учасників – ознаки «парку на папері». Є ризик виключення з реєстру.
Екосмарт індустріальний парк «ГАЛІТ» – «зелений» парк у зародку.
Зареєстровано у листопаді 2022 року. Парк розташований у місті Дрогобич. Керуюча компанія – ТОВ «ЄТІ-ПРО». Площа – 19 га, земля комунальна. Назва «екосмарт» натякає на зелену концепцію з вітрогенераторами та сонячними панелями – принаймні так це виглядає на рендерах. Вартості побудованих комунікацій у гайді Мінекономіки не зазначено. Бенефіціарними власниками за даними Youcontrol є Курпіта Остап Ярославович (70% власності) та Іськів Іван Зіновійович (30%).
Реальний стан: задекларовано лише 101,3 м² площ, учасників немає. Парк зареєстровано у 2022 році, але станом на квітень 2026 року – він все ще у зародковому стані. Зауважимо, що і на офіційних сторінках парку у соцмережах останні повідомлення публікувались ще у квітні 2023 року – три роки тому. Тож, імовірно, парк невдовзі виключать із реєстру.
«Ядро Індастрі» – готовий, але не працює.
Парк зареєстрували у грудні 2023 року у Дрогобичі. Керуюча компанія – ТОВ «Дрогобичміськбуд». Площа – 10,0036 га, земля комунальна. Площа приміщень – 35 256 м². Ініціатором проєкту є ТОВ «Фасад-Захід», зареєстроване в Дрогобичі. Ним керує Тетяна Чигрин, а засновником є її чоловік Юрій Чигрин. Згідно з концепцією індустріального парку, на майданчику планувалось виробництво металопластикових вікон.
Реальний стан: один учасник і значні наявні потужності. Фактично парк готовий до роботи, але не функціонує як повноцінне виробництво.
«Фенікс Долина Інновацій» – парк, який почався з суду.
Парк зареєстрували 29 жовтня 2025 року, фактично останнім серед усіх 17 парків. Промисловий кластер розташований у місті Дрогобич Львівської області. Проєкт займає територію площею 11,12 га. Загальний обсяг інвестицій у розвиток промислового майданчика оцінили у 474,3 млн грн, з яких 200 млн грн – кредитні гроші, 155 млн грн – вклад потенційних учасників, 60 млн грн – державне стимулювання, а 59,3 млн грн профінансує ініціатор створення парку – ТОВ «Фенікс – Долина інновацій», власником якої є дніпровський бізнесмен Олександр Редька – керівник групи компаній Phoenix. Бізнесмену належать також котеджне містечко Phoenix Relax Park у Буковелі та комплекс Phoenix Medical resort у Східниці.
Індустріальний парк за кілька місяців після внесення до держреєстру вже встиг опинитись у центрі судового скандалу. Причиною став конфлікт між замовником і підрядником будівництва. Київське ТзОВ «Проектно-будівельні рішення» заявило про борг у близько 9,5 млн грн за виконані роботи та ініціювало справу про банкрутство «Фенікс-Долина Інновацій».
Натомість компанія-власник парку заперечує заборгованість, стверджуючи, що частина робіт не була виконана або була виконана з порушеннями, а також заявляє про можливе фальшування документів. У відповідь вона подала зустрічний позов і звернулася до правоохоронців.
«ІнПарк Борислав» – кандидат на реальне виробництво.
«ІнПарк Борислав» зареєстрували 15 березня 2024 року у місті Борислав. Керуюча компанія – ТОВ «ХАБ Меблевих Технологій», директором якої є Андрій Білий – колишній заступник директора департаменту ЖКГ міськради Львова, який відповідав за транспортні та інфраструктурні проєкти.
Площа – 20 га, земля комунальна. На території парку уже розпочали будівництво меблевого заводу. Зауважимо, що це єдиний вузькоспеціалізований парк серед усіх у переліку. Інвестором проєкту є компанія AMF, яка вже має подібний завод у Дніпрі. Кінцевим власником вказаний Леонід Бєляєв, який у 2010 році був обраний депутатом Дніпровської міськради від тепер забороненої «Партії регіонів».
Загальний обсяг інвестицій у проєкт – близько 10 млн доларів. Зауважимо, що парк отримав 100% пільгу на земельний податок на 3 роки. Далі передбачено поступове збільшення орендної ставки: 2024–2026 роки – 0,25%, 2027–2028 роки – 0,5%, 2029–2030 роки – 0,75%, 2031–2033 роки – 1,0%. Вартість побудованих комунікацій – не зазначена.
Реальний стан: триває будівництво першої черги заводу площею 10 тис. м². На об’єкті вже підведено інженерні мережі, монтують дах, сендвіч-панелі, встановлюють вікна та заливають підлогу. Завершити будівельні роботи планують влітку 2026 року, а після повного запуску підприємство зможе забезпечити роботою близько 800 людей. Паралельно в парку готують запуск ще одного виробничо-складського комплексу площею 12 тис. м² для малого та середнього бізнесу, переговори з потенційними резидентами вже тривають.
Дмитро Кисилевський вважає, що «Борислав» – показовий кейс: «Це підприємство з Дніпра. Вони могли збудувати другу фабрику за кордоном, але знайшли хороший майданчик і хороші умови й будують у Львівській області. Одна з функцій індустріальних парків – не дати нашим виробникам піти за кордон».
«Червоноград» – 3 млрд грн інвестицій і жодного учасника.
Індустріальний парк зареєстровано 2 квітня 2024 року. Він розташований у межах Шептицького (Червоноградського) району Львівської області, на території присілка Дженджерівка. Керуючою компанією є ТзОВ «Скіфський Степ», зареєстроване у Запорізькій області. Фірма належить Борису Шестопалову. До слова, він також заснував індустріальний парк Volia Agri-Food Park у Вінниці. Шестопалов є відомим у Запоріжжі підприємцем, зокрема, засновником GFS Group, що має договори на постачання продуктів ЗСУ та постачає продукти міжнародним організаціям, які працюють в Україні, – World Central Kitchen та World Food Programme.
Площа – 63,05 га, тобто це найбільший парк у Львівській області за площею. Земля комунальна. Будівництво веде сама керуюча компанія. Ініціатором будівництва проєкту є Шептицька міська рада.
Вартість побудованих комунікацій – 3 млрд грн – найвища сума серед усіх парків у гайді, і одна з найбільших в Україні. Це пояснюється і масштабом, і тим, що тут, ймовірно, враховано вартість реконструкції старої промислової інфраструктури колишнього вугільного міста. Парк створено в межах реалізації проєкту GIZ «Справедлива трансформація вугільних регіонів та зелене відновлення енергетичного сектору України».
Реальний стан: амбітний проєкт, але поки без єдиного учасника. За концепцією передбачено, що проєкт забезпечить близько 3 250 робочих місць у переробній промисловості. Обсяг отриманих донорських коштів складає понад 10 млн грн. Загальні інвестиції, які передбачені для розвитку ІП «Червоноград», мають скласти понад 1,5 млрд грн.
13-14. «Добросин» і «Добросин Інвест Парк» – два парки в одному селі.
Нашу увагу привернули два парки в одному селі – Добросин, зареєстровані з різницею в місяць – липень і серпень 2024 року. Це схоже на поділ суміжних земельних ділянок між різними ініціаторами – можливо, щоб отримати подвійний доступ до держпрограм.
- «Добросин» (27,38 га): керуюча компанія – ТОВ «Європарк Добросин» (власники – Борис Пробко та Михайло Заболоцький). Заявлено 42 300 м² приміщень. Учасників немає.
- «Добросин Інвест Парк» (14,62 га): керуюча компанія – ТОВ «Паркіт Добросин» (власник – Назарій Ковальчук). Заявлено ті самі 42 300 м² приміщень. Учасників немає.
І ось що цікаво, вже у лютому 2025 року – через пів року після реєстрації – «Добросин Інвест Парк» виставили на продаж. Ціна, яку хотів отримати Ковальчук, – 750 тисяч доларів. Щоправда, наразі на інвестиційному порталі InVenture парк позиціонується як такий, що шукає інвестора, а не покупця.
«Технологій та бізнесу» – комунікації збудовані, учасників – немає.
Хаб розташований у Новояворівській громаді Яворівського району. Дата реєстрації парку – 20 серпня 2024 року. Керуючою компанією є ТОВ «ІП Технологій і бізнес», власником якого вказаний Тарас Данилович. Площа об’єкта – 17,41 га, земля комунальна. При цьому, площа приміщень – 52 230 м². Учасників немає. Вартість побудованих комунікацій у гайді – 33,16 млн грн. Ініціатором проєкту є Новояворівська міська рада.
На розвиток парку планували залучити 210,5 млн грн інвестицій за рахунок учасників-інвесторів, а на облаштування парку – 1,4 млн грн з місцевого бюджету. На території парку планують виробляти товари з високою доданою вартістю, зокрема компʼютери, електронну та оптичну продукцію, електричне устаткування.
Реальний стан: вже наявні потужності є позитивною характеристикою парку, однак відсутність учасників ставить під загрозу існування парку.
«ЕКОЦЕНТР» – офісний центр з конференцзалом замість заводу.
Парк зареєстровано у Сокільницькій громаді у жовтні 2024 року. Керуюча компанія – ТзОВ «Компанія Логіст-Львів-Транс». Його площа – 27,69 га, земля приватна. Засновниками ТОВ «Індустріальний парк «Екоцентр» є ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл», якому належить 50% компанії, а також група львівських бізнесменів – Олег Шуптар, Володимир Губицький і Андрій Харачко, які є давніми бізнес-партнерами. Їм належить по 16,6% нового індустріального парку.
Фірма «Онур Конструкціон Інтернешнл» займається будівництвом доріг і автострад. Її власники – громадяни Туреччини Онур та Іхcан Ченінджевізи й львів'янин Олег Фаріон.
Реальний стан: назва керуючої компанії натякає на логістичне спрямування, а не на виробниче. У соцмережах парку останні дописи датовані червнем 2025 року. У них ідеться про те, що загальна площа забудови сягає 160 тисяч м², із яких 60% займають будівлі, а решта – відкриті простори.
Центром «Екоцентру», за тими дописами, має стати багатофункціональний бізнес-центр із лаунж-просторами, кафе, шоурумами, конференц-залом на 300 людей, офісами та коворкінгом. Втім, це радше опис офісного комплексу, а не індустріального парку.
Новороздільський індустріальний парк – дев'ять років і нуль результату.
Зареєстрований у травні 2017 року на території Новороздільської громади. Один із найстаріших в реєстрі. Площа – 46,4 га, одна з найбільших. У 2024 році керуючою компанією став Консорціум «Центр інвестиційно-промислового комплексу» (керівник — Сергій Матвєєв).
Реальний стан: за дев’ять років – нуль учасників, нуль виробництва, нуль видимих ознак роботи. 22 січня 2026 року уряд виключив парк із реєстру.
Тож, що не так із парками?
Якщо аналізувати критично, реально діючих індустріальних парків на Львівщині – два: М10 і «Сигнівка». При цьому М10 – фактично склад у режимі очікування виробника. Повноцінне виробництво ведеться тільки в «Сигнівці». Sparrow – умовно діючий парк, адже перебуває на етапі на відновленні після російської атаки. Ще три майданчики перебувають у реальному будівництві з конкретними інвесторами: «Долина Стрий», «Захід Ресурс» та «ІнПарк Борислав». Решта, як бачимо, – або логістичні хаби, або проєкти суто на папері.
Цифра «вісім», яку озвучив Назар Міндзяк, охоплює будь-яку наявну активність – включно з будівництвом доріг і складською орендою. Водночас до реальної індустріалізації ця цифра має доволі умовний стосунок. Бо дорога, підведений газ чи навіть заповнений склад – це ще не завод і не нові економічні можливості.
Важливо не підміняти поняття індустріальний розвиток зручнішою логістикою. І так, склади можуть давати швидкий дохід, можуть швидко заповнювати збудовані площі і не потребують складних інвестицій у виробництво, але вони не створюють тієї доданої вартості, яка формує економіку регіону.
Зареєструвати парк – досить легко і безкоштовно, отримати держгроші на інфраструктуру – реально, залучити виробника – складно. А ще можна спробувати виставити парк із державною реєстрацією на продаж.
Цікаво й те, що закон передбачає виключення з реєстру, якщо впродовж трьох років немає учасника-виробника, але це не означає повернення державі грошей. Тобто збудована інфраструктура за гроші інвесторів чи держави залишається, як і уже налагоджений бізнес.
Тобто найгірше, що може статися з «поганим» парком, – він стане звичайною земельною ділянкою. Не погано для власника, який, можливо, саме цього й хотів від початку.