Ми розуміємо, що є опорною індустрією

За даними профільного комітету ВРУ, станом на кінець квітня приблизно 23% українських підприємств повністю припинили діяльність через повномасштабне вторгнення Росії в Україну, близько 40% – працюють лише частково і відновлюються поволі. Однією із галузей, що не припиняла роботу і продовжує підтримувати українську економіку, є ІТ.

На прикладі глобальної компанії SoftServe, ZAXID.NET дізнався, як ІТ-бізнес готувався до війни, організовував релокейт тисяч людей із «гарячих» регіонів і продовжує стабільно працювати в новій реальності. Про це розповіла віце-президентка, регіональна менеджерка компанії в Україні Анастасія Фролова.

Анастасія Фролова

Люди, які займаються бізнесом, думають на кілька кроків наперед і мають пару сценаріїв на різні випадки. Як ваша компанія готувалася до війни, на яких напрямках велась робота?

З огляду на політичне напруження, ми розуміли, що розмови можуть перерости у відкритий військовий конфлікт. Тому ми задовго до війни почали готуватися до різного розвитку подій і різних сценаріїв в бізнесі. Ще за часів ковіду у нас сформувалась кризова команда, яка тепер прийняла на себе нові виклики.

У першу чергу, це стосувалось планів релокації працівників із зон, що, як ми допускали, можуть стати небезпечними. Мова про Київ, Харків, Дніпро, Одесу. У всіх наших 7 основних розробницьких центрах в Україні ми сформували локальні кризові команди, які пропрацьовували варіанти релокацій. Кризові команди на заході України – ми їх умовно назвали прийомними хабами – пропрацьовували плани на випадок, якщо до нас приїде велика кількість наших працівників зі сходу.

Окрім цього, ми підготували гарячу лінію психологічної допомоги і лінію для працівників, яким потрібні швидкі відповіді на питання про релокацію. Вся ця інфраструктура була готова наперед. З першого дня повномасштабного вторгнення Росії в Україну ми просто включили ці процеси і вони запрацювали.

Як виглядав процес релокації і скільки людей переїхали на захід України та за кордон?

Нам потрібно було у час, коли ніхто нічого не міг гарантувати, забезпечити регулярне логістичне сполучення. Організовували це і з допомогою волонтерів, і з допомогою приватних перевізників. Навіть тоді, коли з Харкова було дуже складно виїхати, нам вдавалося практично щодня вивозити автобусами наших працівників разом з їхніми сім’ями.

Сім'ї працівників компанії SoftServe виїжджаїли на безпечні території, зокрема і за кордон

На заході України ми пішли двома шляхами. Перший – броні у готелях, на базах відпочинку, де могли на перші дні поселити наших працівників із сім’ями. Це було складно, бо ми не єдина компанія, яка цим займалась. Другий шлях – гуртування людей за часів кризи. Це точно є цінністю нашої компанії, тож багато наших людей зголосились прийняти в себе тимчасових переселенців і деякі досі їх приймають.

Один з наших офісів у Львові ми повністю перетворили у центр прийому. Такі ж зробили у Рівному, Чернівцях, Івано-Франківську. Там була можливість зупинитись, переночувати, поїсти гарячого і прийняти душ, відпочити з дороги, що часом займала три доби.

Загалом перемістились близько 3 тисяч наших працівників, половина з них – у межах України, половина – за її межі. У кожного з них є ще родичі, яким ми пропонували допомогу, тому ці 3 тисячі можна сміливо множити на три. Процес масової релокації тривав близько 2-3 тижнів.

Ми ввели нові види відпусток на час, коли люди не можуть працювати – через повітряну тривогу, відсутність електроенергії тощо. Людина може взяти так звану екстрену, повністю оплачувану, відпустку. Також ми ввели оплачувані відпустки для тих, хто пішов захищати Україну. Таких працівників у нас є більше 100.

Чи планують працівники, які виїхали за кордон, вертатися в Україну?

Ми тримаємо зв'язок з усіма 1500 працівниками, які виїхали за кордон. Важливою є легальність їх перебування там. У Польщі, Болгарії, Румунії, де у нас є розробницькі центри, вони можуть працювати на українських контрактах до шести місяців. Якщо ситуація не буде стабілізуватись, вони стануть працівниками нашх закордоннх офісів.

Більша частина людей розраховує на повернення додому в Україну після перемоги і розраховує на це якнайскоріше. Але горизонт планування у нас дуже обмежений, щоб не сказати відсутній.

Внутрішнє опитування після місяця війни показало, що половина тих, хто виїхав за кордон, планували перебувати там до 3-х місяців, 25% – 3-11 місяців і ще 25% – на термін від 12 місяців. Але три місяці вже практично минули, тож тепер очікуємо на інші цифри.

Ви згадували про лінію психологічної підтримки. Наскільки затребуваною вона була?

Ментальне здоров’я і самопочуття працівників давно є одним з фокусів роботи компанії. Це стало актуальним два роки тому, коли через ковід нам всім довелося перейти на віддаленний режим роботи, до чого ніхто не був готовий. З того часу цей напрямок підсилювався.

За найчастішими запитами на гарячу лінію формуються різні події для всіх працівників компанії. Теми різноманітні – від інформаційної гігієни, особистих фінансів під час війни до тем про те, як концентруватися і працювати під час війни, справлятись з панічними атаками і як в принципі напрацьовувати внутрішній м’яз життя в невизначеній ситуації.

Поза роботою багато працівників SoftServe розвантажують і сортують гуманітарну допомогу

Як війна і пов’язані з нею процеси в компанії вплинули на робочі процеси та ефективність?

Скільки ми говорили з клієнтами і партнерами, аналізували вплив релокацій на успішність і продуктивність, ми не побачили жодного спаду. Всі намагалися працювати, а якщо пропускали, то робота надолужувалась згодом або колеги брали на себе відповідальність і підставляли плече. Просідання на рівні компанії ми не помітили.

Як на велику війну відреагували ваші клієнти і партнери? Раніше було дослідження від львівського ІТ-кластеру, в якому ішлося, що деякі компанії призупинили частину контрактів.

У нас понад 900 партнерів і клієнтів і ще більше проектів. Зі всіма ми активно комунікували від самого початку вторгнення і навіть ще раніше – з точки зору ризиків, з якими вони можуть зіштовхнутися. Ми регулярно звітуємо клієнтам про ситуацію в Україні. Дуже мала кількість вирішилa зупинити співпрацю з нами. Є клієнти, які вирішили диверсифікувати ризики і частину проектів перенести в наші розробницькі центри за кордоном. Та на кількості працівників в Україні це ніяк суттєво не позначилося – у нас не було масових скорочень. Наразі ми тримаємося стабільно і навіть маємо приклади, коли зайшли нові клієнти вже під час війни.

У нас зараз є близько 1250 відкритих вакансій. Раніше більшість з них була в Україні, менше – у європейських центрах. Тепер дещо навпаки. Передусім ми надаємо перевагу нашим працівникам, які з різних причин залишились без проектів. Але також є вакансії, на які ми готові наймати із зовнішнього ринку.

Ми як компанія на найближчий час маємо місію заводити в Україну якнайбільше бізнесу, щоб створювати якомога більше робочих місць тут. Ми розуміємо, що ІТ – це чи не єдина індустрія, що може приносити валютну виручку в економіку.

Є певні сподівання, що ІТ-галузь буде «тягнути» економіку України – заводити сюди валюту, платити податки, давати робочі місця. Наскільки ці сподівання виправдані?

Що стосується податків, то з початку війни наша індустрія підтримує економіку України і багато платить наперед. Компанія SoftServe заплатила в бюджет за два місяці десь 50 млн грн.

Щодо економіки як такої, то ІТ має можливість стати рятівною індустрією для неї під час війни і в післявоєнний час. Але якщо війна затягнеться, то складно спрогнозувати, як це відіб’ється на нашому бізнесі і як довго клієнти будуть лояльними за нестабільної ситутації.

Зараз клієнти не страждають – це важливо. Але бізнес живе за своїми правилами і мусить менеджити ризики. Йому потрібна стабільність.

Коли війна закінчиться, то, я впевнена, все швидко налагодиться – і в ІТ, і в економіці країни. Наразі ми розуміємо, що є опорною індустрією, і намагаємося ставитися до цього максимально відповідально.

Який був ваш найбільший виклик за цей час і який урок з нього винесли?

І найбільшим викликом, і найбільшим здобутком став перший день війни, коли нам потрібно було запустити всі попередньо напрацьовані алгоритми, щоб наші плани на продовження бізнесу запрацювали. Найбільший урок – те, що до таких речей, якими б малоймовірними вони не здавались, потрібно завжди бути готовими. Ми втішені, що 24 лютого всі розуміли, кому і що треба робити, і все було максимально злагоджено.