До теми
10 жовтня Росія вперше масовано обстріляла об’єкти енергетичної інфраструктури України. Це спричинило аварійні та планові відключення електрики у всіх регіонах. За останніми даними Міністерства енергетики, росіяни пошкодили всі теплові та гідроелектростанції, а в Офісі президента заявляють, що внаслідок російських обстрілів постраждала половина енергосистеми України.
Попри регулярні обстріли, працівникам енергетичної галузі вдається в доволі стислі терміни подавати світло хоча б за графіками та оперативно перемикати абонентів із пошкоджених ліній на інші мережі.
ZAXID.NET розповідає історії співробітників однієї з ТЕС «ДТЕК Енерго», що двічі піддавалась російським обстрілам, які ліквідували наслідки аварії. З міркувань безпеки ми не називаємо їхнє місце роботи та прізвища.
***
«Спочатку було страшно, потім настає фаталізм»
Сергій працює електромонтером із обслуговування електроустаткування станцій на відкритому розподільчому пристрої (ВРП). На початку повномасштабного вторгнення, каже, персонал був впевнений, що ворог битиме по енергетичних об’єктах, тож ще тоді намагались готуватись до таких ударів.
Сергій належить до оперативного персоналу, який упродовж дня має постійно перебувати на робочому місці, аби в разі чого – відреагувати на аварійну чи позаштатну ситуацію, тож в укриття під час тривоги до першого ракетного удару по станції ані він, ані його колеги не ходили.
«На початку великої війни ми думали, що Росія, насамперед, завдаватиме ударів по підстанціях, куди, власне, й надходить і звідки перенаправляється вироблена на ТЕС енергія. Тобто їм варто вдарити по підстанціях, аби паралізувати роботу енергосистеми цілої країни. Тому ми не ходили в укриття й не покидали робоче місце, аби в разі чого швидко ліквідувати наслідки», – розповідає Сергій.
У день першої атаки 10 жовтня Сергій і його колеги залишалися на ВРП.
«Нам навіть у голові не вкладалося, що ми можемо кудись вийти. Ми повинні були бути на місці, бо забезпечення безперервності живлення споживача – це наше основне завдання», – пояснює він.
Під час першої ракетної атаки Сергій разом із іншими працівниками залишався на ВРП
Вийшовши на роботу того дня він та інші співробітники ВРП намагалися спрогнозувати, куди, в разі чого, можна буде таки сховатися неподалік. За 20 метрів від ВРП знайшли дві споруди, біля яких можна було сховатися і звідки добре було видно, що відбувається. Там Сергій і троє його колег і вирішили перечікувати тривогу.
«Ми постійно моніторили соцмережі, потім дізналися про роботу ППО у нашому регіоні й про ураження підстанцій. Повернулися на робоче місце, щоб передати цю інформацію на центральний щит. Перший приліт застукав нас якраз на щиті, коли ми знімали чергові сигнали. Ми не могли все кинути і піти, нас вчили, що ми повинні зробити все, що від нас залежить», – пригадує Сергій.
Після удару співробітники ВРП намагалися запустити систему пожежогасіння та перепідключити лінії, аби зберегти якомога більше ліній у роботі. В цей час їм зателефонувало керівництво й попередило, що ракети летять знову.
Працівники ТЕС ремонтують пошкоджене обладнання на ТЕС
«Після четвертої ракети таке відчуття, що вже все одно. Це не означає, що ти не боїшся, ти робиш все, що можеш зробити для системи і при цьому залишитися цілим, але настає фаталізм. Після закінчення тривоги ми прибули на місце, дивилися, що можемо врятувати, що можна повернути в роботу, що можна перекинути на інші лінії», – каже Сергій і додає, що за 23 роки роботи в енергетичній галузі, попри аварійні та позаштатні ситуації, які звичайно ж траплялися, ракетні обстріли не можна порівняти ні з чим.
Він каже, що йому пощастило зі співробітниками, які разом кинулися ліквідувати наслідки удару. Сергій також пригадує ще один випадок, коли, як він вважає, йому просто пощастило вижити.
«Після другого обстрілу ми вийшли на зміну і намагалися відновити те, що було зруйновано. Буквально за три-чотири хвилини до того, як я мав управляти певним обладнанням, воно упало і згоріло. Якби я в той час був під ним, то також би згорів. Після таких випадків ти розумієш, що все буде так, як має бути».
«Думки про власну безпеку не було»
Керівник зміни відділення електротехнічного устаткування та засобів вимірювань Дмитро у день обстрілів також був на робочому місці. Він усвідомлював, що ТЕС як об’єкт критичної інфраструктури можуть обстрілювати у першу чергу, однак під час тривоги він перебував на роботі.
«Ми фактично керуємо станцією, ми можемо відійти десь у сторону, але не можемо покинути свої робочі місця. Якихось особливих переживань немає, ми мусимо бути і все. Думки про власну безпеку, чесно кажучи, в той момент не було, потрібно було робити максимум, щоб локалізувати аварію», – розповідає Дмитро.
Після першого «прильоту», за словами Дмитра, ситуація була складна, але не критична, станція перейшла в аварійний режим роботи, а працівникам за кілька хвилин удалось заживити її потреби. Після другої атаки, пригадує він, ситуація була близька до повної посадки ТЕС «на нуль», тобто до повної зупинки роботи станції.
Керівник зміни відділення електротехнічного устаткування та засобів вимірювань Дмитро керував персоналом, що відновлював роботу станції після другої ракетної атаки
У ніч, коли стався наступний обстріл ТЕС, Дмитро саме заступив на чергування. Порівняно з першою атакою, вибухова хвиля від другого обстрілу пошкодила обладнання підприємства значно серйозніше. У той момент на декілька секунд згасло світло в тисяч споживачів. Потім саме Дмитро керував персоналом, який спершу заживив власні потреби станції, що дало можливість ліквідувати аварійну ситуацію та відновити генерацію енергії.
«Такого взагалі раніше не бачив і не чув»
Андрій, який працює фахівцем служби діагностики та контролю ремонтів, також пригадує, що ракетний удар по підстанціях не можна порівняти з жодною штатною чи позаштатною ситуацією, що траплялась до цього. Він та його колеги від початку повномасштабного вторгнення спускалися в укриття, звідки й почули спершу свист ракет, потім – потужні вибухи.
«Того дня ми були в бомбосховищі, чули свист, далі буквально секунда-дві і вибух. Страшно, такі речі не трапляються з людиною щодня, я такого взагалі раніше не бачив і не чув», – пригадує він.
У момент ракетної атаки Андрій разом із колегами був у бомбосховищі, де почув спочатку свист ракет, а потім потужні удари
Після обстрілу 10 жовтня Андрій буквально жив на ВРП, де мав задефектувати обладнання, щоб можна було оперативно шукати і купувати необхідні запчастини.
«Після першого випадку працювали всі, хто тільки міг, навіть сусідні підрозділи допомагали задурно, без грошей. Всі розуміли масштаби ситуації. Працівники не мали фіксованих графіків, всі залишалися на роботі стільки, скільки потрібно», – розповідає Андрій.
Процесом ліквідації наслідків ракетного удару по ТЕС керував начальник служби систем захисту, автоматики та зв’язку Сергій. Саме від нього працівники ВРП отримували вказівки про оперативні перемикання під час обстрілів.
Начальник служби систем захисту, автоматики та зв’язку Сергій керував усіма процесами ліквідації наслідків удару по обладнанню ТЕС
«Відновлювали роботу обладнання десь упродовж п’яти годин, однак станція зазнала таких пошкоджень, що ми взагалі не знаємо, коли зможемо вийти на той рівень надійності, якого вимагає експлуатація таких підприємств», – розповідає Сергій.
«Ми не герої, бо ми не на війні»
«Страху як такого немає, енергетики – це взагалі небезпечна робота, але люди розуміють, де працюють і всі небезпеки пов’язані з цією роботою», – каже начальник служби систем захисту, автоматики та зв’язку Сергій.
На його думку, українська диспетчерська служба, яка першою приймає на себе удар від ракетних обстрілів, є однією з найкращих у світі, хоча самі енергетики себе героями не вважають.
«Ми не солдати, ми просто виконуємо свою роботу. Я себе героєм не вважаю. Війна – це є війна, а у нас, все таки, робота, ми можемо приходити додому, спати у ліжку. Ми не військові», – каже Дмитро.
Старший електромонтер Сергій додає, що після ракетних ударів енергетики в останню чергу думають про героїзм, бо насамперед займаються відновленням зруйнованого обладнання й називають це «просто роботою».
«Найбільша проблема – обладнання»
Енергетики порівнюють всю енергосистему України з великою заплутаною павутиною й саме завдяки цій павутині сьогодні вдається перемикати споживачів із пошкоджених ліній на резервні. Однак електроенергію неможливо виробити про запас – вся вироблена на ТЕС енергія надходить до розподільчих пристроїв, де розподіляється по лініях і подається до споживачів.
Через пошкодження станції не можуть виробляти всю необхідну кількість енергії, власне, тому по всій Україні запроваджені графіки планових та аварійних відключень, за якими електрика подається спершу одній частині споживачів, потім іншій.
Енергетики кажуть, що найбільшою проблемою для ліквідації наслідків удару є відсутність обладнання, частину якого потрібно виготовляти на замовлення
«Наша система була спроектована з п’яти-шестикратним запасом резервних ліній, а схеми по мережах продумані таким чином, щоб можна було перезаживляти з будь-якого місця і по різних класах напруги. Бо, наприклад, у США декілька штатів можуть бути на одній електролінії, у нас же є резервні лінії, завдяки яким ми зараз і виживаємо», – розповідає фахівець служби діагностики та контролю ремонтів Андрій.
Навесні Україна приєдналася до європейської електромережі, тож тепер ми можемо обмінюватися електроенергією з іншими країнами Європи. Однак українська електромережа була спроектована за часів Радянського Союзу, тож більшість необхідного обладнання для ремонту пошкодженого устаткування зараз або вже немає, або його треба виготовляти на замовлення, оскільки воно відмінне від європейського.
«Є обладнання, яке відновити просто неможливо, є обладнання, якого нема, це, наприклад, трансформатори. Саме по них бʼють росіяни. Вони великі і дорогі і вони відрізняються від тих, що є у Європі, тому їх необхідно виготовляти на замовлення», – пояснює електромонтер із обслуговування електроустаткування станцій на ВРП Сергій.
Енергетики мають роботи з відновлення пошкодженого обладнання щонайменше на найближчі півроку
Начальник служби систем захисту, автоматики та зв’язку Сергій сподівається, що до повного блекауту не дійде, адже система вже 10 місяців вистоює.
«Є надія, що завдяки насиченню нашої ППО і зменшенню потужностей ворога обстріли енергосистеми такими масованими вже не будуть. Я вірю в те, що занурити в темряву всю країну не вдасться», – додає Сергій.
Однак енергетики готуються до різних сценаріїв, адже окупанти й далі битимуть по критичній інфраструктурі. Зараз втримувати систему вдається завдяки плановим відключенням та грамотному розподілу енергії. Тривалість цих відключень, кажуть фахівці, спрогнозувати складно, все залежить від поставок обладнання та подальших можливих уражень інфраструктури. Зараз енергетики мають роботи для відновлення мінімум на півроку.
«Загалом систему дуже сильно побили, такого не було в жодній країні. Це і є тероризм», – підсумовує Андрій.
Матеріал створено в рамках проєкту «Життя війни» за підтримки Лабораторії журналістики суспільного інтересу та Інституту гуманітарних наук (Institut für die Wissenschaften vom Menschen).
Ми використовуємо