Сім українських фільмів про російсько-українську війну

Російсько-українська війна починаючи з 2014 року є центральною темою в українському кіно. Такі фільми як, наприклад. «Кіборги», «Відблиск», «Погані дороги» побували на фестивалях, у списках кінопремій та у прокаті. Цього року велика увага кіносвіту була зосереджена на картині «20 днів у Маріуполі», що потрапив у два шорт-листи «Оскара». Хочемо нагадати ще про декілька українських картин про війну, які побачили світ у 2023 році. Звичайно, наш список не містить усіх фільмів.

Залізні метелики

Режисер Роман Любій

«Залізні метелики» Романа Любого («Зошит війни») розповідає про збиття росіянами влітку 2014 року в небі над українським Донбасом цивільного літака рейсу MH17 з 298 людьми на борту. Російський уряд одразу почав заперечувати свою причетність до трагедії, а пропаганда – працювати, щоб приховати справжні обставини злочину. «Залізні метелики» розповідає про злочин, розслідування якого тривало 8 років.

І розповідають, надавши картині, унікальної форми. Там поєднуються документальні кадри, хроніка та перформативні фрагменти. Їх химерна хореографія додає картині додаткових сенсів та змушує глядача не просто споживати інформацію, а пробуджує асоціації, різночитання тощо, додає документам особистого бачення, а публіцистиці – ознак мистецького твору. Фільм брав участь у фестивалях «Санденс» та Берлінале. Попередній фільм Любого «Зошит війни» (2021) повністю змонтована з відео, знятого самими військовими, які вони знімали на телефони, екшн-камери чи фотоапарати.Різні автори, різні локації, різний час. Деякі автори відео загинули. Дехто повернувся додому. Строкаті сюжети з самого епіцентру катастрофи.

Ми не згаснемо

Режисерка Аліса Коваленко

Це історія про дорослішання підлітків на сході України на тлі війни та подорож до вершин Гімалайських гір. Пʼятеро головних героїв-підлітків «шукають пригод, протестують і борються із сірістю й нудьгою» в Золотому й Станиці Луганській, які з 2014-го перебувають на лінії фронту.

Знімання фільму почали ще у 2019 році, до початку повномасштабної війни, а завершили вже у 2022 році. Стрічку «Ми не згаснемо» показали на «Берлінале»-2023. Фільм отримав нагороди Одеського кінофестивалю та переміг на Docudays UA.

Звідки куди

Режисер Мацек Хамела

Українсько-польський фільм «Звідки куди» показали під час Каннського кінофестивалю у рамках програми ACID. Для програми Cannes ACID щороку асоціація кінематографістів ACID (Асоціація незалежного кіно та його розповсюдження) обирає 9 фільмів. До виробництва фільму долучилась українська кінокомпанія «435 FILMS». Фільм також потрапив до коротких списків «Оскара» у категорії «найкращий документальний фільм», а також став найкращим документальним фільмом Одеського кінофестивалю.

«Звідки куди» розповідає про людей, які після вторгнення Росії змушені залишити свої домівки, щоб знайти безпечний притулок. Вони сідають в евакуаційний автобус та розповідають про те, що їм довелось пережити. За кермом сам режисер, який везе героїв якомога далі від війни. Спочатку він був лише волонтером, який допомагає людям врятуватись. Потім з того вийшов фільм, своєрідне роуд-муві, де герої розповідають свої історії.

У картині немає жахів війни, вбитих, поранених, зруйнованих домівок. Проте рівний ритм розповіді, на перший погляд, спокійний та малоемоційний є контрастом до того, що відбувається. Можливо, тим людям, які їдуть якомога далі від війни уже й нема куди повертатись. Така проста, навіть скупа форма, що залишає поза кадром дуже багато, максимально концентрує увагу саме на людях.

День Незалежності

Режисер Володимир Тихий

Документальний фільм Володимира Тихого «День Незалежності» був знятий протягом 24 серпня 2022 року. Над ним працювали одинадцять операторів у різних містах країни. Ми бачимо цей день разом з працівниками ДСНС у Києві, патрульними на пляжах в Одесі, 14-річною харків'янкою, столичною художницею та колишнім народним депутатом зі Львова.

Героїв фільму обʼєднує перший після повномасштабного вторгнення День Незалежності України, який уже ніколи не буде схожим на минулі. Фільм є логічним продовженням картини «День українського доровольця», що вийшов торік й зроблений таким же методом: фільм складається як пазл.

Мирний-21

Режисер Ахтем Сеітаблаєв

Звичайно, у часи війни надважливе місце належить документалістиці. Проте й ігрове кіно говорить на важливі теми. «Мирний-21» заснований на реальних подіях, які відбувались у травні-червні 2014 року, коли Луганський прикордонний загін чинив опір російським окупантам. Прикордонники стали чи не єдиними, хто не зрадив країну, а тодішній командир загону Сергій Дейнеко пізніше очолив Державну прикордонну службу.

Проте очевидним є і те, що відштовхнувшись від реальної історії, фільм є художнім твором, що містить власний сюжет та героїв, домислюючи те, що відбувалось насправді. Зйомки фільму відбувались восени 2021 року, прем’єра мала відбутись 21 квітня 2022 року, але цьому завадила повномасштабна війна. Вона внесла корективи не лише у прем’єрний графік: сам Ахтем Сеітаблаєв, актори Максим Девізоров, Олексій Тритенко перебувають у лавах ЗСУ. Інші стали волонтерами. А для актора Павла Лі роль у «Мирному 21» стала останньою: він загинув в Ірпені у березні 2022 року, допомагаючи евакуювати людей.

Це побачення

Режисерка Надія Парфан

Це короткометражна історія про Київ під час повномасштабної війни. «Це побачення» стало першим ігровим фільмом Надії Парфан («Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго», «Я не хотіла робити фільм про війну»), а також першим проектом власного виробництва онлайн-кінотеатру Takflix. Фільм показали на Берлінському кінофестивалі у 2023 році в секції короткометражних фільмів, де він отримав спеціальну відзнаку журі. Нещодавно картина брала участь у львівському фестивалі Wiz-art.

Маріуполь. Сто ночей

Режисерка Софія Мельник

Анімаційний фільм «Маріуполь. Сто ночей» (на головному фото) доводить, що будь яке кіно, документальне, ігрове та навіть анімаційне, може розповідати болісні та актуальні історії. У картині йдеться про маленьку дівчинку, яка прокинулась 24 лютого 2022 року від вибухів та намагається знайти когось живого в палаючому місті.

Прототипом головної героїні стала чотирирічна Аліса, яка пережила облогу Маріуполя, перебувала на «Азовсталі» в останні тижні захисту міста, а після евакуації із заводу російські окупанти ув’язнили її маму.

Фільм було отримав премію «Кіноколо» як найкращий анімаційний фільм, а також нагороди кілько фестивалів. Нещодавно картина брала участь у львівському фестивалі Wiz-art.