Діалог із Задзеркаллям

- Алло… нарешті додзвонився! Це Задзеркалля?

- Так. А хто дзвонить?

- Моє ім’я Іван, я з Нормального Світу.

- Дуже приємно познайомитись, мене кличуть навІ, а що вас цікавить?

- Головні принципи Задзеркалля.

- Головний наш принцип – це все робити навпаки. Ну наприклад, вчора в нас відбувся фінал футбольного турніру на Кубок Континентів, команда, яка програла 0:3, отримала Кубок. Або ще дуже схожий приклад – декілька років тому кандидатка у Президенти нашої Найбільш Демократичної Країни Іларі Лінтон набрала на виборах на 3 мільйони голосів більше, аніж її суперник, але переміг власне цей її суперник – Ональд Рамп.

- Як же так, то у вас виграє той, хто програє?

- Саме так, хто програє, той виграє, а що ж тут дивного, це Задзеркалля, бейбі… А ще більш цікавим є те, що цей Ональд Рамп знову збирається йти на вибори Президента Найбільш Демократичної Країни, але він злочинець, шахрай і покидьок, якого світ не бачив, і на ньому вже нема, де ставити тавра.

- А чим же він такий поганий?

- Він ґвалтівник, підбурювач до вбивств, агент ворожої країни, зрадник свого народу, шахрай на виборах, неплатник податків, лише перелік всіх його злочинів займе сотню сторінок.

- І як же така людина може балотуватися в Президенти?

- Дуже навіть спокійно, а окрім того його підтримує половина народу Найбільш Демократичної Країни, а передовсім реднеки.

- А хто такі ці реднеки?

- Це трактористи і комбайнери неозорих золотих ланів Техасу і Нью-Мексико.

- Це мені нічого не говорить.

- Ну, це дуже-дуже чемні, чесні, побожні, високоморальні громадяни, які відзначаються суворою нетерпимістю до будь-якого злочину, понад усе шанують закон і наші традиційні консервативні цінності, а найбільше цінності родинні.

- І люди, які свято шанують родинні цінності, підтримують ґвалтівника?

- Ну я ж вам уже казав - ґвалтівника, підбурювача до вбивств, шахрая і зрадника, а скільки він зґвалтував жінок, то вже й тому ліку нема. Наша найбільш досконала Феміда у Задзеркаллі достеменно довела у найдрібніших деталях всі його злочини і за це йому загрожує 650 років тюрми. І все ж деякі реднеки готові за нього навіть померти.

- Гай-гай… це насправді шокує…

- Але це ще не все. Якщо б цьому злочинцеві, наприклад, з якогось дива заманулося раптом зарізати сто, тисячу, десять тисяч дітей, і він би скоїв цей нелюдський злочин у якомусь штаті Найбільш Демократичної Країни, де немає смертної кари, то йому просто б додали ще декілька пожиттєвих термінів ув’язнення, і він би мав не 650 років тюрми, а, скажімо, 850, але це йому жодним чином не забороняє балотуватися у Президенти і просто з в’язничної камери поїхати до Білого Дому керувати найпотужнішою країною Задзеркального світу. А далі він має повне право сам себе амністувати, як перед тим амністував купу таких же самих злочинців, як і сам. Звісно, це все станеться, якщо за нього проголосує більшість… ой… перепрошую, меншість громадян нашої країни, як і минулого разу, бо в нас нічого їм не заважає обрати собі такого Президента.

- Перепрошую, навІ, я правильно вас зрозумів, що злочинцю, який зарізав тисячі дітей, у вашій країні закон не забороняє балотуватися у Президенти і стати Президентом?

- Ви, Іване, цілком правильно все зрозуміли, у нас же Найбільш Демократична Країна Задзеркального світу, де понад усе шануються права і свободи людини, особистість людини, життя людини, і де більшість громадян відзначається нетерпимістю до найменшого злочину і щиро віддана традиційним цінностям… Це Задзеркалля, бейбі!

- Гм… гм… гм…

- Іване, вам що зле? Ви щось дуже важко дихаєте…

- Та ні, ні… все гаразд, продовжуйте…

- Ну добре, я бачу, що нам треба трохи змінити тему… А скажіть, Іване, що у вашому Нормальному Світі робить поліцейський, коли бачить, що на вулиці грабіжник хоче пограбувати і вбити невинну людину?

- Ну, він миттєво знешкоджує злочинця, визволяє потерпілу людину, повертає їй награбоване, а цього злочинця відпроваджує до суду, де на нього чекає справедливе покарання.

- А в нас, у Задзеркаллі трохи не так. Наприклад, ось грабіжник на вулиці напав на людину і хоче її пограбувати і вбити. А тут саме йде поліцейський. Цей чоловік до нього кричить:
- Пане поліціянте, рятуйте, грабують, вбивають!

- Та бачу, бачу, але зараз, власне в цю хвилину не можу вам допомогти, бо я поспішаю, допоможу вам якось згодом.

- Яке згодом?!.. Мене ж зараз ось тут вбивають!

- Кажу ж вам, що зараз не можу, а згодом, коли цей злочинець на вас нападе знову, тоді дам вам гарантії безпеки.

- Так ви ж мені вже давали ці гарантії безпеки тридцять років тому, забрали у мене все те, чим би я міг оборонятися, а з ваших гарантій вийшов пшик, ось бачите - і я не маю чим оборонятися, і ви мені допомогти зараз не хочете.

- Та знаю, знаю, що давав вам такі гарантії, але річ у тім, що тоді це були не дуже гарантовані гарантії вашої безпеки, а десь так за рік-два я вам дам ну дуже гарантовані гарантії вашої безпеки.

- А яка гарантія, що ці ваші нові дуже гарантовані гарантії безпеки не спіткає доля старих негарантованих?
- Ніякої… Але ось вам палиця, захищайтеся нею як зможете.

- Щиро дякую за палицю, але ж цей нелюд напав на мене з ножем, ось бачу у вас там на поясі висить пістолет, може ви його мені дасте замість палиці.

- Ні, ні, в жодному разі пістолета вам не можу дати, бо ви ним не вмієте користуватися, треба вас спочатку цьому навчити, а це займе деякий час. Та й цією палицею ви не дуже розмахуйте, тільки захищайте нею ті місця, куди цей злочинець вас б’є ножем, а його самого бити не можна, я вам не дозволяю, своїми голими руками робіть із ним, що хочете, а моєю палицею бити його не можна.

- Що ж це таке?.. Як же так?.. Я стікаю кров’ю, а ви мені реально не можете чи не хочете допомогти?!..

- Та заспокойтеся, згодом, згодом допоможу, десь за рік навіть проведу для вас майстер-клас самооборони, а наразі вибачте, я поспішаю…

- Ось бачите, Іване, таке у нас Задзеркалля.

- Гай-гай… не заздрю я мешканцям вашого Задзеркалля, таке враження, що у вас там самі божевільні.

- Ну що поробиш, ми так звикли жити, а ви знаєте, Іване, щось мені здається, що ніякого Нормального Світу взагалі не існує, і я підозрюю, що ви якийсь пранкер, який просто хоче розвести наших мешканців, але менше з тим, на кінець нашої розмови послухайте ще одну свіжу цікаву історію. В нас є така дуже поважна стара країна з віковічними традиціями, і нею керує Палата Лордів. Нещодавно у цій Палаті завелися миші, вони обгризають ніжки крісел, на яких засідають ці лорди. І ось Палата звернулася до притулку тварин, довідавшись, що у них є кіт– мишолов, з проханням позичити його для ловлі цих самих мишей. Але в притулку відповіли, що «ви, мовляв, шановні лорди, самі ловіть ваших мишей, ми вам нашого кота не дамо, бо ви там понаставляли мишоловок з отрутою, а що буде, якщо наш кіт раптом з’їсть цю отруту?.. І до того ж у вас там є ваш офіційний урядовий кіт-мишолов, нехай він цим і займається». Ось такі найсерйозніші наші проблеми ми вирішуємо насамперед, Іване, бо це Задзеркалля, бейбі…