Повноліття держави.

Молодим властивий максималізм – от і українцям хочеться всього і відразу.

Людина у такому віці вже може голосувати. Державі також пора проголосувати за напрям свого розвитку, за візію свого майбутнього.

Куди йти – Європу чи в Азію?

Навіть якби дуже захотіли в Європу, то в такому стані туди не візьмуть.

Адже за 18 років сиротину-Україну її новітні опікуни вже встигли і пограбувати, і морально поневолити. Майно порозтягали, нав’язали своє кланове олігархічне управління та й розпоряджаються народним як своїм власним.

Цинічно приватизували суди, а правозахисні органи перетворили у служби власної безпеки. Куди в такому стані до Європи пхатися?

Хіба що віддатися у цілковиту окупацію, як оце Майкл пропонує - щоб порятувала та Європа нас від нашої власної демократично обраної влади. Але чи порятує, чи ми їм потрібні?

Здійснити наглий грабунок нашої держави їхні власні закони їм не дозволять, а цивілізовано морочитися із такою величезною країною не мають ні бажання, ні зайвих ресурсів.

Та й із Росією через нас проблем мати не хочуть. Європа прагматична і доволі цинічна, думає перш за все про власні інтереси.

Молодим властивий максималізм – от і українцям хочеться всього і відразу. Тому легко спокуситися на обіцянки тих, хто все це пропонує «за просто так», як сир у мишолапці. Але Україна наша не новостворена, вона відроджена. Має добре пам’ятати болючі уроки історії – і російський терор, і європейську непорядність.

- Ти куди намірилася, дівчино? В Європі дяді погані, аморальні – тобі тільки з нами по дорозі!, - закликає Україну Патріарх Кіріл, - Це я тобі добре раджу, адже я - твій хресний тато.

- Ти, Патріарше, хоч старий і досвідчений, але не мудрий, бо ж не впізнаєш мене. Адже це я – твоя хресна мама.

Я не зелене дівчисько, це лише так виглядаю. Я реінкарнована тисячолітня Русь, яку ви знищили, а одяг і клейноди нап’ялили на свою Золоту Орду. Ви припудрились і обтесались за століття, але хижий оскал все ще пробивається крізь грим.

Кого намірилися здурити – я ж вас як облуплених знаю.

Отже, не журися, дівчино!

Поглянь на себе – яка ти молода і красива! Ну і що з того, що майно у заставі, що опікуни підлі? Адже душі ніхто не поневолив. Помаленьку всього навчишся, зможеш дати всьому лад і раду. А коли станеш мудрою і самодостатньою, то гляди – може цей підстаркуватий багатий ЄС і сам посватається? Але ти тоді подумай, чи йти за нього, принаймні добрий шлюбний контракт уклади.

А сусіда-гультая, що лізе із пляшкою та грубими залицяннями – гони у шию.

З повноліттям тебе, рідна!