Нападе – не нападе?

Добре знаємо Росію, маємо великий досвід стосунків. Розуміємо, що основний висновок: «Умом Расію нє панять». Там логіка, здоровий глузд і звичні людські пріоритети «відпочивають» – що в Росії, що в голові у Путіна.

Ось що я собі приватно про це все думаю.

Путін загнав сам себе в кут і не знає що робити.

Монстра, яким він став, дбайливо вирощувало все світове куревство на чолі із німцями і французами. Вірили російській брехні та пропаганді, приймали на зберігання брудні гроші російських чиновників та олігархів, інвестували в російську економіку. Розуміючи, що умовою безпеки інвестицій та прибутків є закривати очі на російські злочини. Навіть якщо ці злочини на території країн ЄС.

Путін наглів щораз більше. Шантажуючи і купуючи, він крок за кроком відсував щораз далі межі допустимого і прийнятного. Аденауер, Шуман, Рейган та інші великі лідери минулого переверталися в домовинах від того, що їхні наступники толерують і дозволяють росіянам.

Неочікувано Путін «обламався» на Великій Британії. Стимулюючи «брекзіт», він почав реально руйнувати ЄС. Але вихід з ЄС розв’язав британцям руки – вже не треба було узгоджувати свої дії з німцями та французами. Утворилася нова геополітична вісь США-Великобританія-Польща-Балтійські країни – без огляду на франко-німецьке політичне болото.

Україні постачають серйозну зброю в серйозних об’ємах. Всеросійська спілка офіцерів добре розуміє можливі наслідки вторгнення в Україну. Здійснили безпрецедентний крок – виступили проти війни і закликали Путіна піти у відставку. Моноліт російської влади, особливо її силового стержня, дав тріщину.

Путіну глибоко плювати на можливі людські жертви – і українські, і російські. Йому потрібно зберегти себе і свою владу. Він налякав увесь світ, але неочікувано отримав протидію – вперше за час свого зовнішньо-політичного «бикування». І вперше проти нього виступили не якісь «сопливі російські ліберали», а частина силовиків.

Що буде робити всеросійський кримінальний авторитет, «пахан» у таких умовах? Він все зробив за перевіреною схемою – «наїхав» на світових ліберально-демократичних «тєрпіл», які завжди після плювка в обличчя втиралися і відкуплялися. А тут деякі з них показали йому «Fuck». І в себе за спиною почув гул невдоволення – серед друзів-бандитів з’явилась опозиція. За всім цим здалека спостерігає, лупаючи очима, 140-мільйонне стадо баранів та овець, покликаних підтримувати і слухняно голосувати. Яке рішення йому прийняти, щоби зберегти авторитет? Він ще не знає.

Українці все це розуміють. Але не панікують. Іноземці вражені – російська армада стоїть у нас на порозі, лякає весь світ, а Київ живе без паніки звичними життям. Позитивно вражені нашою витримкою, психологічною стійкістю і готовністю чинити збройний опір.

Розуміємо, що битися нам прийдеться самим, але трохи доброї зброї та інших потрібних речей нам дають. Битися будемо під проводом кваліфікованих обстріляних генералів. Сподіваємося, що наш комік – верховний головнокомандувач – тимчасово заткнеться і не буде заважати. Як і «сивочолий спаситель нації». Ми знаємо як тримати порядок у містах силами громади – три тижні після «ночі гніву» у Львові дали добрий досвід. А тепер маємо ще й нормальну патрульну поліцію та загони Тероборони.

Поради мого діда, що пережив дві світові війни, знову актуальні: завжди мати хоч невеликий запас провіанту і питної води, солі, цукру, сірників і батарейок до ліхтарика. А тепер ще – заправити транспорт, мати паливо для генераторів і запас готівки. Зробити копії документів, не сподіваючись на «Дію». Прикупити патронів, хто має до чого. Знати куди найближче можна сховатися від обстрілів та бомбардувань. Провести серйозні розмови з підлітками, пояснивши різницю між війною і комп’ютерними стрілялками.

Не дай, Боже, почнеться. Але ми готові. Якщо нам судилася ця історична місія – ми її виконаємо. Остаточно знищимо Імперію Зла.