Провідник, ґей-прайд, Майдан: що по той бік від Москви

Чергові протести під ВРУ одразу встигли охрестити «Майданом». І, звісно ж, помилилися. «Майдани» в Україні виникають виключно тоді, коли президент (дійсний чи потенційний) відверто наступає на мозолі суспільства і при цьому декларує дружбу з Росією.

В такій ситуації активна частина «середнього класу» розуміє, що якщо нічого не зробити – то процес стане незворотнім і наступати на мозолі будуть завжди. І навіть зі ще більшим етнузіазмом. Тоді ця активна частина підтримує виступи студентів, активістів НУО чи опозиційних політиків, далі з'являються радикали, «широкі маси знедоленого люду» – і Майдан готовий.

А зараз що? Ну так, реформа поліції повністю провалена. Так, суди працюють в інтересах суддів. Так, очікувати на розумну податкову систему не доводиться. Але ж ніби президент декларує похід у Європу – може, з часом воно якось саме... ну, точніше, за допомогою бюрократів з братнього Брюсселя налагодиться. Головне, що Росії тут не буде.

Окремий привіт, звісно, треба передати пану «ВВХ», тобто Путіну. Зробити державу, яка потенційно могла стати лідером пострадянського простору (а в Росії 90-х були на це шанси) кривавим опудалом – це треба вміти.

Українці об'єднуються лише перед загрозою поглинання Росією, об'єднуються навколо славнозвісного гасла «Геть від Москви!». Питання в тому, що саме нас очікує на протилежному від Москви боці системи координат.

Хтось вважає, що там – націоналістична Україна з сильною армією, ядерною зброєю, пам'ятниками Вождю-Провіднику в кожному місті й жорстокою забороною всіх цих ваших ліберастій-толерастій з їхніми ґендерами та іншими нетрадиційними збоченнями.

Хтось уявляє, що на протилежному від Москви боці – Україна-член ЄС із демократичною політикою, громадянським суспільством, повагою до прав ЛҐБТ з усіма їхніми ґей-прайдами, леґалізацією марихуани і повною інкорпорацією до структур НАТО.

Між цими двома позиціями є ще безліч перехідних стадій – особливо якщо торкатися податкової політики. Навіть питання «євроблях» поділило українців на щонайменше два табори, що вже й казати про економічну систему загалом!

У такій ситуації виходить, що об'єднати критичну масу активних громадян довкола побудови «України-протилежної-до-Росії» неможливо, бо більшість із них просто не досягне згоди щодо того, як саме ця Україна має виглядати. Поки у нас не з'явиться (що наразі виглядає неможливим) владний лідер, який офіційно оголосить розворот від Європи в бік Росії, ймовірність чогось схожого на Ревоюцію Гідності виглядає примарно.

Ще один цікавий момент: тих, хто зараз протестує під парламентом, навіть назвати опонентами Порошенка зокрема та влади загалом важко. Бо вони не протистоять йому ідеологічно: основні позиції фактично ті ж самі, що і в БПП: реформи, зміцнення армії, повернення контролю над окупованими територіями, розвиток економіки та рішуче подолання корупції – все це не викликає заперечень ані в депутатів більшості, ані в протестувальників. Просто лідери протестувальників переконують своїх прибічників у тому, що вони здатні виконати передвиборчі обіцянки Порошенка краще, ніж сам Порошенко.

«Жити по-новому!» – фактично основна вимога всіх протестів, що відбувалися у нас з 2014 року. І влада чомусь цю вимогу не поспішає виконувати.

Звісно, залишається ще певна кількість радикал-романтиків, адептів «Третього (чи Четвертого) Майдану», але це зовсім вже марґінальне товариство. Більшість суспільства, яке хоч трохи цікавиться політикою, перебуває у знайомій пастці часів Кравчука, Кучми і Ющенка: влада хоч і «погана», але все ж більш-менш «наша», говорить ніби все правильно, хоч робити не поспішає. Революції проти неї не зробиш, а інших рецептів впливу на владу ми ще не освоїли.

Власне, вироблення цих рецептів і є основним завданням для потенційних «еліт» суспільства. Намалювати проекти різних Україн і намагатися переконати більшість виборців, що саме ось ця Україна – найкраща.

Це і називається демократією. З політичною конкуренцією, контролем суспільства над владою і без революцій/контрреволюцій кожне десятиліття. Важко, звісно, але кращих опцій людство ще не придумало. І наразі нічого більш протилежного до Росії також придумати не вдасться.