Чому я не закричала відразу?
#яНеБоюсьСказати: українці розповідають історії сексуального насилля
0
Громадська активістка та журналістка Настя Мельниченко запустила у мережі флешмоб за тегом #яНеБоюсьСказати, яким закликає не боятися розповідати свої історії сексуального насилля та негативного спілкування з протилежною статтю.
«Чи задумувалися чоловіки, як воно: виростати у атмосфері, коли до тебе ставляться як до м’яса? Ти нічого не зробила, але кожне вважає себе в праві тебе трахати і розпоряджатися твоїм тілом. Тож нам, жінкам, важливо говорити про наш досвід. Важливо робити його видимим. Будь ласка, говоріть», – написала Настя у Facebook.
ZAXID.NET публікує підбірку відвертих історій, написаних у рамках флешмобу. Щоб прочитати їхні розповіді повністю - клікніть на фотографії героїв.
«Та не спіши, куда вона дінеться, я двері закрив»
Юлія Федорович, дизайнерка
«Мені 8. Я вертаюсь зі школи додому, викликаю ліфт, в останній момент в ліфт затесується пацанчик років мабуть 25ти. Під приводом якоїсь мнімої перевірки, що мала би відбутись в школі, він везе мене ліфтом на останній поверх будинку де ми жили, потім тащить на горище і там ґвалтує».
Олена Кравченко, PR-спеціалістка у Caritas
«Старпер в автобусі 3а, який в тисняві лапає дівчат і дивиться при цьому прямо в очі, насолоджуючись обуренням. Я розкричалась на весь автобус, намагалась виштовхати його на зупинці, я просила допомоги в чоловіків в автобусі, я хотіла, щоб він будь-що зрозумів, що так ніколи більше. Ніхто, жоден з чоловіків не зреагував, старпер задоволено всміхався. Тоді я відчула жахливе безсилля».
Ольга Боровець, голова служби інформації «Радіо 24»
«Коли мені було 15, я йшла від подруги, вона жила на третьому поверсі, на другому я перетнулася з мужиком, не звернула уваги, він проминув мене і коли доходила до низу, схопив ззаду, розвернув до себе обличчям і приставив ножа. Мене просто паралізувало. Він сказав, щоб мовчала і робила те, що він скаже і почав розстібати ширінку, в той момент мені хотілося вмерти. Я не знаю як сталося таке диво, але на верхньому поверсі хтось відкрив двері і вийшов в коридор, мужик приставив ніж і сказав, що вирахує мене, якщо комусь щось скажу і втік. А за тиждень він підійшов до мене на вулиці, він не впізнав мене і попросив показати, як можна через двір на паралельну вулицю пройти. Я мовчала, як дура, а він пішов далі».
Олександра Азархіна, CEO у Smart Fixer Agency
«В дитинстві до мене теж домагалися, але старші дівчата. Справи були в одному кримському селі, де говорять суржиком і шанують Різдво так, як західнякам і не снилося ;-) Мені було 7, їм - 12-13, в асортименті був кунілінгус та петінг. Лякали викриттям таємниці. Таке сільське лезбійство пояснювалося тим, що з хлопцями ще не можна - але можна їх уявляти. Одне літо так і минуло. Потім прийшла осінь і мені стало капєць як страшно і я попросила батьків більше ніколи не возити мене в село».
Наталя Гайда, художниця-ілюстраторка
«Мені 18. Я сварюся з батьками і тікаю з дому, йду по вулиці і ридаю. Якийсь дядечко каже мені, боже, дівчино, що сталося. Я розказую йому усе, і він каже, блін, йдем, я зроблю тобі кави, відійдеш. Я вірю йому і йду, дурепа. Вдома він гвалтує мене і відпускає. Я повертаюся до себе, мовчу і довго приймаю душ».
Олена Герасим'юк, поетка, громадська активістка
«Мовчав, бо соромно»
Ілля Стронґовський, дизайнер
«Мене теж харасили з самого дитинства: пам'ять відштовхує спогади, але років у 5 мене в Пітері затягли у під'їзд, роздягли, мацали, але не зґвалтували, мабуть не спромігся, під'їзд був сусідній від нашого дому. Я вдягнувся, повернувся додому, але мовчав, бо соромно. Подібне було у років 11 з машиною і старшими пацанами. Членами тицяли, погрожували, але були перезбуджені й налякані, то теж обійшлося».
Данило Мокрик, журналіст телеканалу ZIK:
«Мені був 21, і я в компанії познайомився з хлопцем на ім'я Олесь. Він не приховував того, що він - гей. Зрештою, як і я не приховував того, що я - натурал. Однак він чогось до мене вчепився. Потім - дістав мій номер телефону через подругу у тій компанії. Почав мені писати, мовляв, давай зустрінемося. Мабуть, я зробив помилку, коли на ті його пропозиції врешті відповів згодою зустрітися. Хоча на тій зустрічі я старанно не давав жодного приводу, аби він «плекав надії». Минуло декілька тижнів, і він, чи то з відчаю, чи що, написав мені смс такого буквально змісту: «Приходь до мене, знімемо тобі трусики, зробимо тобі мінєт. Не переживай, жодного анального сексу - тільки орал. Не відмовляйся, потім будеш мати що згадати. Мені теж було якось незручно і соромно. Я теж думав, що, можливо, дав тому чуваку якісь приводи отак відверто домагатися. Що це в мені справа. Мабуть, це - стандартна, майже відрухова людська реакція».
«Дякую, що зупинила»
Вероніка Моль, видавництво «Основи»
«Літо після другого курсу університету. Я вирішила поїхати до свої друзів До себе на скутер мене захватив мій знайомий з цієї ж компанії, який теж їхав туди. Там всі тусувались, був алкоголь. Я пішла на кухню за пивом. За мною заходить водій скутера, зачиняє двері, викручує мої руки за спину, кладе животом на стіл і каже: «ти ж цього хочеш?». Мені довелось тричі йому сказати «ні». Він відпустив. я попросила відвезти мене додому, що він і зробив. Знаєте, що він сказав на прощання? «дякую, що зупинила» і перепросив».
Євген Лешан, редактор сайту «Чорноморської телерадіокомпанії»
«В студентські роки якось вибрались із однокурсниками на море з палаткою. Палатка була одна, але в неї вміщались всі. Однокурсниця Іра спала сидячи.Тай не спала, а так ледь дрімала. Охороняла себе і подруг. Ми, її одногрупники, знали, що ані Ірині, ані її подругам нічого не загрожує. Нам би в голову не прийшло зподіяти їм шкоди. Після тогоми довго над нею сміялись, мовляв «Іро, сядь, поспи!» Зараз хотілось би перед Ірою вибачитись. Ваші історії допомагають зрозуміти, що загроза насильства - не жіноча фантазія, а реальність, фактично, постійний фон життя жінки».
«Ти б ще коротшу спідницю одягнула!»
Євгенія Таранова, підприємиця
«На першому курсі універу схопила в автобусі за руку одного виродка і голосно попросила не совати руки куди не просять. Так на мене же й зашикали. Переважно тітки. Типу: «Яка цаца вишукалась! Ти б ще коротшу спідницю одягнула! Яка молодь нині нахабна пішла!»
Оксана Курило
«Чому я не закричала відразу? Я – дитина з сім’ї, де ніколи не звучало слова секс, я навіть не так давно дізналася, що це, я все ще не до кінця знала, яким він буває. Секс – це для дорослих і про дорослих, гріх і сором про нього думати дітям. Секс ніяк не може стосуватися мене. Дорослий завжди правий. Дорослий не може кривдити дитини, я – дитина, поруч – дорослий, він посміхається, він не може робити поганого».
«Будь-яка жінка, особливо гарненька, потенційна жертва зґвалтування»
Вахтанг Кіпіані, журналіст
«Прочитав кілька жіночих сповідей і кинув, бо це жах. Але це правда. І від того ще більш страшно»
***
Однією з цілей флешмобу було привернути увагу чоловіків до проблеми насильства. Чимало користувачів Facebook зізнавалась – вперше зрозуміли, наскільки явище сексуальних домагань є масовим. Хтось перепрошував в жінок за те, що з ними зробили інші чоловіки.
Утім, інша частина чоловіків у соцмережах не зрозуміла суті та масштабів флешмобу. Багато коментаторів вважають, що жінки, які стали жертвами насильства самі винні, бо «спровокували» ґвалтівників - ходили вночі наодинці, одягнули відвертий одяг або просто не достатньо чітко сказали «ні».
Mykola Shevchuk :«Коли вже влаштують флеш-моб хлопці-призовники та шахтарі, які в нелюдських умовах працюють?»
Андрій Лаврик :«Шановні, я вам скажу, як є, але ви тільки не ображайтесь. Будь яка жінка, особливо гарненька, потенційна жертва зґвалтування. І насправді зґвалтувань в рази більше відбувається, ніж навіть фіксує статистика профільних ГО. І тут, шановні, щось можуть змінити лише самі жінки. Порятунок жертви передусім в руках самої жертви».
Pavlo Khomiv :«І стосовно насильства - перше насильство, злочин і гріх - то насильство Євою Адама...) Тому шановні дівчата, жіночки і протестанти - саме Ви перші згвалтували по суті і спокусили першого МУЖЧИНУ... Ну з тим же ніхто не буде спорити?) Перворідний гріх за який чоловіки були вигнані з Раю…»
Отар Довженко, медіакритик, викладач УКУ
«Головний момент, про який слід замислитись: щоб регулярно ґвалтувати й харасити мільйони жінок, потрібні мільйони чоловіків. Не серійні чікатіли це роблять, а звичайні пацани і мужики, яким вбили в голову, що мужність – це ставлення до жінки як до речі. І що треба проявляти «ініціативу», бо жінкам це подобається. І ще багато подібних фігонь. Вбивали в голову не тільки чоловіки, на жаль. Це не знімає провини з ґвалтівників, але додає відповідальності всім іншим. План-мінімум для кожної порядної людини – не бути такою і не дати своїм дітям вирости такими».
Ми використовуємо