«Радянське походження не означає, що вона має якусь ідеологію»
Як проєкт «Рудименти Львова» рятує міську візуальну спадщину
Вивіски на львівських вулицях – це більше, ніж просто елементи фасадів. Це частина повсякденної історії міста, мовні маркери часу та свідки того, як змінювалось життя львів’ян. Разом із засновницею проєкту «Рудименти Львова» Яриною Короткевич ZAXID.NET вирушив на прогулянку кількома історичними адресами, де досі збереглися унікальні вивіски повоєнного та радянського періодів.
«Електротовари» на Костя Левицького,26
Вивіску нещодавно реставрував проєкт «Рудименти Львова» (фото ZAXID.NET)
Це одна з найвідоміших вивісок міста, яка провисіла на фасаді понад пів століття.
«Я не маю точної інформації, коли саме з’явилася ця вивіска, але магазин, судячи по терасі на підлозі, відкрили у 1972 році», – розповідає засновниця проєкту «Рудименти Львова» Ярина Короткевич.
Саме ця вивіска радянського періоду, що понад 50 років висить на фасаді сецесійної кам’яниці у Львові, нині пройшла фінальну реставрацію.
За словами Ярини короткевич, нинішня власниця приміщення отримала вивіску разом із магазином, який давно працює в іншому форматі. Попри радянське походження, дослідниця вважає її важливим міським артефактом.
«Це не означає, що вона має якусь ідеологію. Вона просто є частиною історії. Вивіска провисіла тут уже більше 50 років і, можливо, вона заслужила тут своє місце», – каже Короткевич.
Ініціатива «Рудименти Львова» досліджує міські предмети, які зберігають пам’ять про повсякдення.
«Вивіски – це свідчення того, як люди проводили час, що робили, куди ходили. І це свідчення української мови в російськомовному місті. Ці дизайни створювали українці», – додає дослідниця.
Реставрація вивіски вже виконана на 98%. Останній етап – підключення неону зовнішньої підсвітки.
«Усередині встановили LED-освітлення, бо повністю неонова система була б надто дорогою і нерозумною під час блекаутів. Колір відтворили натуральний, червоний, як був оригінально», – пояснює Ярина Короткевич.
Розташування і форма літер також відновлені без змін.
Реставрацію профінансували близько 400 людей – мешканці, бізнеси та фахівці.
«Найбільша доната була 50 тис. грн були по 17 тис. і по три тис. Але основу складають невеликі внески – по 100, 200, 50 грн і навіть по дві грн. Кожен донат важливий», – каже Короткевич.
Загальна вартість робіт становить – 160 тис. грн.
Ярина Короткевич наголошує, що саме відгук мешканців став вирішальним: «Це нетипова спадщина, про яку треба говорити. Україномовна вивіска, що провисіла 50 років, має право залишатися тут і далі. Розголос показав, що людям це цікаво. Якби мене не підтримували, я б не наважилася зробити реставрацію. Саме підтримка дала зрозуміти, що це можна робити».
Комунальна аптека на вул. Фредра
Аптека вже 50 років працює тут без змін (фото ZAXID.NET)
«На вул. Фредра маємо комунальну аптеку. Вона вже 50 років працює тут без змін – приміщення не міняло своєї функції», – розповідає засновниця проєкту «Рудименти Львова» Ярина Короткевич.
За її словами, нинішня вивіска з’явилася тут у 1970-х роках, однак точних даних немає.
«Ця вивіска тут є приблизно з 1972 року. І що цікаво – таких уніфікованих вивісок у Львові збереглося лише чотири. Є ще на вул. Грушевського, на вул. Київській і одна на бічній вулиці від проспекту Свободи», – пояснює Короткевич.
Дослідниця додає, що ці аптечні вивіски створювали як частину спеціально виробленого комплекту оформлення.
«Це є такі уніфіковані вивіски. Цікаво, що також на ліхтарях було ще з тих часів написано “Аптека”, воно було таким срібним покриттям нанесене, і досі збереглося, до речі, на аптеці на вул. Грушевського. Це все було кастомне виробництво для аптек», – зазначає Ярина Короткевич.
На вивісці видно й сліди ремонту: одну літеру замінили ще багато років тому.
«У цій вивісці буква “Т” замінена, і це навіть видно – вона іншого кольору. Це теж ознака її історичності», – зазначає Короткевич.
Дослідниця наголошує, що ця аптека була популярною десятиліттями й залишилась такою досі.
«Це знакове місце. Аптека була популярна і тоді, і тепер. Це, можливо, одна з небагатьох комунальних аптек у місті, яка досі виготовляє ліки за рецептами», – додає дослідниця.
Вивіска Наукового товариства ім. Тараса Шевченка
Літери вдалося реставрувати завдяки грошам приватних меценатів (фото ZAXID.NET)
Вивіска, яка стала невіддільною частиною міського ландшафту, з’явилася наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років.
За словами дослідниці, первісно вона займала обидві частини фасаду – ліву й праву, симетрично над проїздом. Ситуація змінилася близько семи років тому, коли у приміщення ліворуч зайшов інший бізнес.
«Половина вивіски – слова “українська книгарня” – просто зникла. Я одного разу підійшла й побачила, що залишилося лише “товариство імені Т. Шевченка”. А де “книгарня”, де “наукового”? Почали писати новим власникам, попереднім, усім, хто тут працював», – каже Короткевич.
Врятувати вивіску вдалося завдяки втручанню офісу охорони спадщини.
«Зусиллями Тетяни Балукової вдалося зв’язатися з керівником книгарні, і він, на щастя, зберіг усі букви. Це дуже рідкісний випадок, бо у Львові такі вивіски часто просто викидали», – додає дослідниця.
Для цієї локації це особливо важливо, адже йдеться не лише про міські артефакти, а й про культурну історію.
«Це не просто urban studies. Це місце, де Наукове товариство Шевченка мало свою книгарню. Це суттєвий елемент нашої культурної спадщини», – наголошує вона.
Літери вдалося реставрувати завдяки грошам приватних меценатів. Роботи виконав реставратор Юрій Миколаїшин.
«Літери пошліфували, законсервували. За сонячної погоди вони буквально сяють золотом. Тепер вони розміщені по-новому – слова йдуть одне під одним, бо відновити довгий рядок у первісному вигляді вже було неможливо», – пояснює Короткевич.
Вона також зазначає, що в офісі спадщини вона виступала консультанткою цього проєкту, а саме управління забезпечило фінансування та юридичні важелі для повернення вивіски. Важливо, що первісний вигляд вивіски вдалося зберегти.
«Тут теж нічого не мінялося, окрім одного нюансу – у фразі “імені Т. Шевченка” довелося зняти літеру “Т”, щоб усі слова пропорційно вмістилися. Це невеликий компроміс у порівнянні з тим, що раніше просто не було половини інформації», – пояснює Ярина Короткевич.
Вивіска виконана з латуні – дорогоцінного, естетичного матеріалу, який потребує догляду.
«Латунь – дуже красивий, але вимогливий матеріал. Букви до реставрації були вкриті патиною, місцями стерті, зеленкуваті. Це був зовсім не той ефект, який має бути в такому місці», – підсумувала Короткевич.
Кафе «Кава» на Руданського,1
Кафе працює на вул. Руданського з 1949 рок (фото ZAXID.NET)
«Це, напевно, найстаріший об’єкт у моєму списку, або принаймні той, чию дату я знаю точно», — розповідає засновниця проєкту «Рудименти Львова» Ярина Короткевич.
Йдеться про невелике кафе, яке працює на вул. Руданського з 1949 року. За словами дослідниці, заклад майже не змінювався від моменту свого заснування.
«Це кафе існує вже 70 років, працює – і все в нього добре. Тут постійна клієнтура і дуже ностальгійний вайб», – каже Ярина Короткевич.
Основною позицією тут була і залишається кава.
«Кава, соки, води, куглін і те, що до кави. Воно тут незмінне весь цей час», – зазначає дослідниця
Інформації про саму появу вивіски немає, але є підстави вважати, що вона з перших років була україномовною.
«Я не знаю напевно, чи зразу була вивіска “кава”, бо ж могло бути “кофе”. Але тут, за номером три, я знаходила фотографії у фондах Центру міської історії 50-60-х років, і там була сосисочна – українською мовою. Тому є всі шанси, що й ця вивіска спершу була українською», – підсумовує дослідниця.
«Юний технік» на Руській,18
Магазину «Юний технік» було більше 50 років (фото ZAXID.NET)
«Ще одна локація нашого вивіскового маршруту – це вул. Руська,18, де був, на жаль, уже колишній магазин “Юний технік”. Мені здається, його знають усі, хто зі Львова, і досі за ним дуже сумують. Я теж відчуваю, що нам бракує такого магазину», – розповідає засновниця проєкту «Рудименти Львова» Ярина Короткевич.
Зараз в приміщенні працює аптека. За словами дослідниці, важливо, що вивіску вдалося зберегти.
«Тут уже приватний бізнес, це аптека. Питань до фасаду й призначення приміщення можна мати багато, але добре, що вивіску зберегли. Офіс охорони спадщини дуже постарався – вони провели розмову з новими власниками, пояснили, чому її варто зберегти й відновити», – каже Короткевич.
Букви магазину реставрували за кошти нового бізнесу. Вони виготовлені з латуні – матеріалу, який після полірування набуває виразного блиску. Через зміну фасаду встановити літери на їхнє колишнє місце вже неможливо. Тому їх розмістили у вітрині, за склом – щоб вони залишалися видимими та збереженими.
Щодо датування вивіски Короткевич зазначає: «Магазину було більше 50 років, тому це приблизно 70-ті роки, можливо, і раніше».
Як з’явився проєкт «Рудименти Львова»
Засновниця проєкту «Рудименти Львова» Ярина Короткевич розповідає, що її ініціатива розпочиналася зі звичайної інстаграм-сторінки – каталогу львівських старих вивісок.
«Я веду його вже два роки, хоча спостереження почалися значно раніше. Дуже вплинула галерея неонів у Вроцлаві та музей неонів у Варшаві – побачивши цю кількість вивісок наживо, я почала більше помічати такі речі у Львові», – каже Короткевич.
Активістську складову проєкт отримав після історії з реставрацією вивіски «Електротовари».
«Писали дуже багато людей: “Давайте відновимо, я кину донат, якби хтось це робив...”. І цим “кимось” стала я. Бо я не можу спокійно дивитися на побиті, виснажені літери, коли знаю, якими вони можуть бути. Це про візуальне поліпшення міста – не скаржитися, а робити», – пояснює дослідниця.
Короткевич наголошує, що хоч проєкт і авторський, але він існує завдяки великій кількості небайдужих людей. Дослідниця працює з об’єктами післявоєнного періоду – як радянського часу, так і перших десятиліть незалежності.
«Коректніше казати “історичні вивіски” або “післявоєнного періоду”. Найбільше збереглося з 70–80-х. Є навіть вивіска 1991 року — Палацу Хоткевича. Вона молодша, але абсолютно вартісна», — зазначає вона.
За словами Короткевич, найбільше дискусій виникає навколо вивісок, створених у радянський час.
«Хейту дуже багато. Але будь-які аргументи розбиваються після питання: де всі були 50 років, поки ця вивіска висіла побита? Не все, що створене в радянський час, є ідеологією. Я не пишу про пов’язані зі словами: “червоний” чи “перемога”, хоча їх багато. Я відбираю українськомовні вивіски, які робили українці», – каже Ярина Короткевич.
За попередніми підрахунками, у місті збереглося близько 40–50 історичних вивісок.
«Переважна частина — у районі Підзамче, хоча не лише там. І це число могло би бути більшим: ще п’ять років тому таких об’єктів було значно більше. Вони буквально зникають на очах», – пояснює дослідниця.
Стан вивісок різний: від майже втрачених до таких, що можна відновити без проблем.
«Є побиті, є ті, де лишилися окремі літери. Але значна частина – у задовільному стані. Їх можна зняти, відчистити й відремонтувати. Дуже класні приклади – кафе “Черемха”, лакофарбовий завод, майстерня “Діамант”. Їх би хотілося врятувати», – каже Короткевич.
Зараз Ярина Короткевич працює над великим списком історичних вивісок у Львові – спільно з управлінням охорони спадщини.
«Ця ініціатива ще в розробці. Потрібно створити базу: де ці вивіски, у якому стані, що з ними можна робити. Далі – класифікувати. Це дасть можливість затвердити список об’єктів, які не можна просто викидати. Це допоможе рятувати вивіски, реставрувати їх і знаходити механізми роботи з цією спадщиною», – пояснює дослідниця.
Ярина Короткевич сподівається, що цей список буде офіційно підготовлений у 2026 році.
Ми використовуємо