Хто проконтролює контролера?

У будь якій державі, що для контролю за виконанням законів, боротьби з корупцією, організованою злочинністю, сепаратизмом, тероризмом і т.д., існують правоохоронні органи, а також спеціальні військові підрозділи. Існує і внутрішня безпека, яка повинна контролювати ці органи. Парадокс у тому, що ця безпека інтегрована у самі органи, і повністю залежить від них.

Сьогодні в Україні діє всім відома система правоохоронних органів – міліція, в тому числі податкова, спеціальна служба – СБУ, прокуратура, а також війська спеціального призначення – прикордонні та внутрішні. До створення Міндоходів України окремим правоохоронним органом також було і ДМС України (митні органи).

Законодавчо основні функції правоохоронних органів визначено у Законах України «Про міліцію», «Про Службу безпеки України», «Про прокуратуру».

Здавалося би, цими органами охоплюється всі галузі життя і законодавча база дає всі можливості для виконання завдань про контроль за виконанням законів, фіксацію порушень законів, покарання винних і т.д. Однак, у самих правоохоронних органах працюють такі ж самі люди, як і всі решта пересічних громадян і, відповідно, є випадки порушень законів тими, хто повинен їх захищати.

З метою контролю за самими працівниками правоохоронних органів, вже давно створені відповідні підрозділи – Департамент внутрішньої безпеки МВС України, основними завданнями якого є формування та забезпечення реалізації заходів з питань внутрішньої безпеки в системі МВС і виявлення, попередження та припинення злочинних, корупційних та інших протиправних діянь, що готуються або вчинені працівниками органів та підрозділів внутрішніх справ, а також захист посадових осіб органів внутрішніх справ України від перешкоджання їм у виконанні службових обов‘язків.

 «Лицарі плащу та кинджалу» (СБУ), як завжди, «зашифрувались», і як правильно називається їх підрозділ внутрішньої безпеки, на підставі яких законодавчих актів він діє і що входить до його повноважень, знайти і не вдалося.

Крім вказаних, існував аналогічний підрозділ внутрішньої (чи власної) безпеки і в митних органах України.

Не варто заперечувати чи оспорювати того, що до складу підрозділів внутрішньої безпеки різних правоохоронних органів входять чесні, не корумповані співробітники. Факти говорять самі за себе.

Наказом № 750 від 07.08.2013 року в системі МВС створено «Комісії з етики та службової дисципліни», головами яких у регіональних і центральних органах МВС цим же наказом призначаються (Де логіка – Авт.) заступники начальників цих органів.

Правову основу діяльності Комісії становить величезна кількість документів: Конституція України, Закони України "Про міліцію", "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ", "Про засади запобігання і протидії корупції" (Декларація N 3206-VI), "Про правила етичної поведінки" (Закон N 4722-VI), "Про захист персональних даних", "Про інформацію", "Про центральні органи виконавчої влади" (Закон N 3166-VI), акти Президента України, Кабінету Міністрів України, Правила поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджені наказом МВС України від 22 лютого 2012 року N 155 (Наказ N 155), зареєстровані в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2012 року за N 628/20941.

Завдання Комісії - сприяння керівникам органів та підрозділів внутрішніх справ у організації розроблення заходів щодо запобігання порушенню працівниками ОВС службової дисципліни, правил поведінки та професійної етики, забезпеченні своєчасного та ефективного реагування на такі порушення, здійснення роз'яснювальної роботи з питань дотримання вимог антикорупційного законодавства, виявлення конфліктів інтересів у службовій діяльності та сприяння їх своєчасному врегулюванню, виявлення причин та умов, що сприяють порушенню працівниками ОВС службової дисципліни, правил поведінки та професійної етики, сприяння керівникам органів та підрозділів внутрішніх справ у реалізації заходів, спрямованих на підвищення рівня довіри до працівників ОВС серед населення, забезпечення підтримки з боку громадськості, покращення іміджу та зміцненню престижу органів внутрішніх справ України, сприяння керівникам органів та підрозділів внутрішніх справ у вирішенні проблемних питань із забезпечення гендерної рівності та врегулювання міжособистісних конфліктів серед працівників ОВС.

Виникає питання – а де ж Департамент внутрішньої безпеки? Це ж його функції! Для чого тоді комісія, до складу якої входять керівники регіонального і київського масштабу? Знову посади (в тому числі генеральські), квартири для «широких погонів», транспорт, фінансування, тобто «ІБД» (імітація бурхливої діяльності) за гроші пересічних громадян – наші гроші. В той час як хочуть урізати соціальні програми, під «благі наміри» верхівка МВС створила непотрібну структуру, яку треба фінансувати.

Де ж ДВБ? А ось і відповідь: здебільшого на папері. У своїй діяльності вони щороку використовують все більше і більше нормативних документів:

- Спільний наказ МВС, СБУ, ДПА, Держприкордонслужби, Держмитслужби від 23.03.2009 №124/936/139/199/2501 «Про затвердження Інструкції про порядок організації обміну інформацією між структурними підрозділами МВС, Служби безпеки України, Державної податкової адміністрації України, Державної прикордонної служби України, Держмитслужби в діяльності з виявлення та припинення корупційних діянь в правоохоронних органах». (Зареєстровано в Мін'юсті 22.07.2009 за № 670/16686);

- Спільний наказ СБУ та МВС України від 05.05.2006 №319дск/419дск «Про затвердження Інструкції про порядок взаємодії Управління внутрішньої безпеки Служби безпеки України та Департаменту внутрішньої безпеки Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України». (Зареєстровано в Мін'юсті 19.05.2006 за № 584/12458);

- Спільний наказ МВС України та СБУ від 18.05.2006 №114дск/273дск. (Зареєстровано в Мін'юсті 31.05.2006 за№ 648/12522);

- Спільний наказ МВС України та СБУ від 20.02.2007 №50дск/123дск. (Зареєстровано в Мін'юсті 05.03.2007 за №192/13459);

- Наказ МВС України від 06.06.2011 №306 «Про реорганізацію підрозділів внутрішньої безпеки МВС»;

- Наказ МВС України від 08.06.2011 №310 дек «Про затвердження нормативно-правових актів з питань діяльності підрозділів внутрішньої безпеки МВС України»;

- Наказ МВС України від 23.02.2009 №76 «Про затвердження Інструкції про порядок забезпечення органами та підрозділами внутрішніх справ України профілактики злочинних, корупційних діянь та інших протиправних дій серед особового складу»;

- Наказ МВС України від 08.07.2011 №409 «Про затвердження Програми антикорупційних заходів у системі МВС України на 2011-2015 роки»;

- Наказ МВС України    від 18.08.2011 №583 «Про затвердження Плану антикорупційних заходів у системі МВС України на 2011-2015 роки».

Чому ж тоді соцмережі захлинаються від інформації щодо порушення прав людини працівниками МВС, нанесення тілесних ушкоджень в ході допитів, «дахування» малого і середнього бізнесу, відверто кримінальних схем по утриманню підпільних казино, будинків розпусти, керівництво торгівлею наркотичними засобами, відвертий рекет, вбивства на замовлення і багато, багато іншого негативу, серед якого і позитив любий ховається. А орган ДВБ «видає» раз на півроку результат – спільно з прокуратурою (чи СБУ) в селі «N» затримано сержанта, який взяв «хабара» гривень 100-200. Все, «кропітка робота по боротьбі з корупцією» проведена, можна роздавати премії, звання і т.д.

А хто може привести приклад хоч однієї публікації щодо результатів роботи аналогічних підрозділів в СБУ, прокуратурі та митних органах. Виключаючи один-два, ну три випадки на рік по всій (!) Україні, коли «для встановлення рівноваги» і перерозподілу зон впливу на тіньову економіку (по типу як «братва» територію ділить), затримають слідчого прокуратури на хабарі в 100-200 доларів, а ті у відповідь порушать справу на митника, який «не побачив» «Запорожець» із 10-ма унітазами з Білорусії чи Польщі.

Отже, якщо весь бруд нашого суспільства все ж таки лягає на органи МВС, то решта, які займаються більш інтелігентними злочинами, діють за принципом «якщо організовану злочинність неможливо побороти, то її треба очолити».

Напрошується порівняння із часами СРСР, коли Головна військова прокуратура підпорядковувалась… міністру оборони СРСР. Тобто, старий маразматик – маршал, який не мав не те щоб юридичної, а взагалі ніякої нормальної освіти, але був членом Політбюро ЦК КПРС, давав своєму підлеглому – юристу, прокурору, який повинен керуватись тільки законом, накази (це ж армія, і за невиконання самі розумієте що могло бути), на кого заводити справи, кого арештовувати, кого звільняти, кого не притягувати до відповідальності.

У сучасних правоохоронних органах, хоч і у набагато м‘якшому вигляді, збереглась та сама негативна тенденція – просто працівник внутрішньої безпеки є офіцером того ж самого органу, який він повинен контролювати, тобто існує пряма залежність – звання, посади, премії, квартири і т.д. від того, чию діяльність треба об‘єктивно моніторити. Навіть якщо і працює у даних підрозділах об‘єктивний офіцер, система його або зламає під себе, або виштовхне. І доки такий порядок буде існувати, будь-яких змін на краще не передбачається.

В період з кінця 2009 року, коли до влади почали поступово приходити ставленці Януковича, в тому числі очолювати систему правоохоронних органів, за різних підстав з органів вимушені були звільнитись багато досвідчених співробітників, які знали справу, мали досвід оперативної та слідчої діяльності, і, як правило були на виконавчих посадах, а не керівних. Причина була одна – некомпетентні керівники, яких зараз масово і заслужено звільняють з органів, перетворили правоохоронну систему на «бригаду» партії регіонів по «відтисканню» бізнесу. Органи очолили бездарні, насаджені керівники і співробітники, які ще якимось чином тримались на посадах через свій професіоналізм, були витиснуті, оскільки не бажали служити за цукрову кістку корумпованим начальникам.

Результат такого знецінення органів як професійних борців із злочинністю ми побачили у січні-лютому 2014 року, бачимо і зараз на прикладі Криму. СБУ в Криму було легше займатись будівельним бізнесом і «дахувати» місцевих бізнесменів, ніж виявляти підривну роботу по сепаратизму. Щодо органів МВС то тут і говорити не має про що.

І останнє болюче питання цієї теми – зв‘язки із громадськістю, прозорість роботи по боротьбі із правопорушенням та злочинами всередині самих правоохоронних органів. Відомчі органи внутрішньої безпеки не мають права без дозволу своїх же керівників (тобто людей, яких і треба моніторити) на будь-які публікації, інакше це розцінюється як розголошення конфіденційної інформації офіцером структури.

Якщо моніторингом будуть займатись незалежні люди, професіонали, яким не зможуть вказувати на їх діяльність відомчі накази органів, то і громадськість буде відповідно не замовчувати фактів порушення закону з боку того, хто повинен його охороняти.

Займатись цим повинні люди, які ні в якій мірі, тобто службово чи матеріально, не залежали б від тих, чию діяльність вони перевіряють. Тому структурам, що мають право законодавчої ініціативи, могли б внести наступні пропозиції щодо реорганізації правоохоронних органів в частині моніторингу роботи самих правоохоронних органів:

1. Скасувати на законодавчому рівні існування підрозділів внутрішньої (власної) безпеки в системі МВС, прокуратури, СБУ, митних і прикордонних органів, а також військ спеціального призначення.
2. Створити міжвідомчий невоєнізований державний орган, який би виконував функції внутрішньої безпеки та моніторингу діяльності всіх правоохоронних органів, підвідомчий і підконтрольний уряду України та облдержадміністраціям в регіонах.
3. Включити до складу даного  органу як фахівців, що звільнились з правоохоронних органів до 2010 року, так і спеціально уповноважених представників засобів масової інформації та органів виконавчої влади.
4. Розробити систему фізичного захисту співробітників даного органу, без застосування будь-яких підрозділів правоохоронних органів.

Зараз, як не прикро це бачити на керівні посади у правоохоронних органах повертаються колишні керівники, які встигли домовитись і з новою «народною» владою. Вони встигли довести здатність працювати не для людей, а задля власного збагачення, і створення такого, незалежної від правоохоронців органу контролю є завданням не менш важливим, ніж люстрація.  

Під час підготовки статті були проведені бесіди з ветеранами СБУ та МВС.