Художник, який покинув Москву й оселився в Карпатах: історія Ярослава Ціка
Ярослав Ціко – український художник, який 20 років жив і творив у Москві, а потім покинув усе і повернувся на свою малу батьківщину – у Славське Львівської області. Там малює портрети і пейзажі.
Художник нині осів на горі, на батьківському подвір'ї, де народився і виріс. Тут дбайливо береже стару хату діда в традиційному бойківському стилі.
«Нас було в сім'ї семеро і я народився тій хаті, хата дідівська, вона збудована після війни, бо попередня хата згоріла під час партизанської війни. Вона була збудована похапцем», – почав розповідь Ярослав Ціко.
Розбирати її не поспішає, бо вона – дорогий спогад.
І де ж краще творити, як не у родинному гніздечку. А оскільки в Карпатах – краса, куди не кинь оком, то матеріалу для пейзажу ніколи не забракне, чи то влітку, чи то взимку. Тут же й малює.
«Набираю вражень від цьогорічної мальовничої зими. Є дуже цікаві в мене етюди, коли сніг на деревах, дуже великі глиби, красиво, домінує така білосніжність цієї зими», – поділився художник.
Ярослав Ціко є ще й архітектором. Окрім того, збирає трави, робить з них настоянки. А ще вірить, що гори зцілюють душу й тіло.
«Карпати для мене є потужним магічним простором, яке дає силу», – зізнався Ярослав Ціко.
Після 20 років творчості в Москві художник вирішив, що справжнє не у столиці, а в горах, тому й повернувся у Славське, тут осів з дружиною, народилася донечка.
Ярослав Ціко є й сильним портретистом. Перш ніж намалювати пастельний, олійний чи портрет олівцем, спілкується з людиною і зображує не лише її зовнішні риси, а й вдачу.
«Відчуття, взаємодія енергетична – це 99% успіху. Якщо цього немає, шансів на успіх теж не дуже багато. Змалювати зовні можна, але щоб передати глибину, важливо відчути щось. Навіть коли якісь сумніви щодо пропорцій: довжина носа, очі великі чи невеликі, я маю відчути, чи вони відповідають характеру людини», – пояснив художник.
У травні Ярослав Ціко в себе вдома влаштує мистецький симпозіум, куди з'їдуться художники з різних міст України.