І знову про цінності

Ярослав Грицак, 28 серпня 2012419063

Серед текстів з нагоди незалежності хочу звернути увагу на статтю кардинала Любомира Гузара "Духовні цінності", особливо на дві головні, як на мене, тези:

1) Якщо щиро бажаємо докорінно змінити напрям розвитку нашого суспільства, мусимо змінити систему цінностей.

2) Визначення таких цінностей — це не пошуки в темряві, це радше ствердження досвіду суспільств і народів, які на таких цінностях успішно будували своє суспільне життяю.

Ці тези на свій спосіб вони ще раз підкреслюють те, що я з Євгеном Глібовицьким та іншими  нашими  колеґами пробуємо говорити при кожній нагоді впродовж останніх років. Ми розуміємо, що людська пам'ять та увага слабкі. Кажуть, що щоб щось твердо запам’ятати, треба повторити це «щось» найменше вісім разів. А особливо зараз, у часи телевізору й інтернету, коли нас щодня бомбардують потрібною і непотрібною інформацією, треба щоб працювали потужні фільтри, які б відділяли зерно від полови. Блаженіший ж Любомир є, якщо можна так сказати, надпотужнішим таким фільтром, до голосу якого прислухаються і якому довіряють мільйони людей. Тільки що ми говоримо про важливість цінностей на підставі різних досліджень, а блаженіший Любомир Гузар робить це з власної мудрості.

Тут тільки хочу звернути увагу на те, що прийшло повз Його увагу. Стаття кінчається словами:

…я як християнин, а не як пустослівний політик, щиро надіюся — проти надії таки сподіваюся, — що рано чи пізно всі ми без винятку таки зберемось, сядемо разом і розпочнемо справді творчу, підкреслюю — творчу, розмову.

Отже, хочу сказати, що нема потреби сподіватися «проти надії». Бо в Україні цінності такі міняються, і то в потрібному напрямку.

Ось дані світового дослідження цінностей, що проводилися у 1999-2004 роках

А ось дані того ж самого дослідження за 2005-2008 роки

Порівняйте ці дві схеми і Ви наочно побачите, як прогресувала Україна за останні 10 років у напрямку до цінностей відкритого суспільства. Що послужило причиною цього прогресу – поява середнього класу з кінця 1990-х років чи Помаранчева революція? – тяжко сказати. Це є питання першості яйця чи курки: скоріше всього, поява нового середнього класу і послужило одною з причин, чому в Україні стала можливими радикальні політичні зміни, як і передрікали окремі соціологи ще на початку 2000-х.

Хочу звернути тут увагу, що в результаті цих змін Україна дійсно наблизилася до кордону «руского мира», позначеного на схемі контуром Orthodox. Хай Вас не тривожить поява у рамках цього світу Румунії: «руский мир» повязаний не так з «русским языком», як певними підставовими цінностями православного світу. У тому сенсі, Греція також є частиною цього світу – частиною, яка, як й Україна, борикається зі своєю спадщиною, балансуючи на межі «виходу» і «не-виходу».

У кожному разі, спроба загнати Україну назад в «руский мир» є наслідком страху Кремля, що вона може вийти з цього  «миру» безповоротно. Як бачимо зі схем, цей страх має свої цілком реальні підстави. Наскільки змінилася ситуація за останні роки, і куди рухається Україна, дасться бачити, як тільки будуть оприлюдненні дані світового дослідження цінностей за 2010-2012 роки (зі своїх джерел знаю, що українська частина цього дослідження уже завершена). Є, однак, надія, що рух України не дасться спинити. Ця надія у першу чергу пов’язана з поколіневими змінами: появою в Україні нового покоління, ровесників української незалежності, яке за своїми цінностями ближче до своїх європейських ровесників, аніж до старших українців 50 і більше років. Як показує цитоване дослідження, зміни поколінь є головним локомотивом ціннісних змін – і навряд чи Україна є такою унікальною державою, щоб бути у цьому відношенні винятком (див. схему нижче): 

Схема виразно показує ріст раціональних цінностей і цінностей самовираження зі зміною поколінь у всіх культурних зонах, за винятком Африки -  а ці зміни у свою чергу пов’язані зі зростанням добробуту.

Завершуючи:  в Україні нема потреби «сподіватися проти надії», як закликає блаженніший Любомир, що цінності зміняться. Бо цінності таки міняються, на щодень і на свій спосіб, непомітно може для пересічного ока, але соціологія це показує. Це не значить, що можна скласти руки, чекаючи, поки Україну автоматично винесе на безпечний берег. Історія не знає автоматичної дії. Вона є наслідком діяльності конкретних людей, причому діяльності не конче раціональної, відповідно до певних схем. Але за цих обставин тим більше робить сенс зміцнювати надію та віру на зміни. Бо віра і надія є власне тими цінностями, за якими нам дійсно воздасться.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Пропозиції партнерів

Дискусія 63

Для того, щоб залишити коментар, необхідно увійти
  • гріхо-католик 7 вересня 2012, 18:22

    Про причини смертності в Ауштвіці ХХІ ст. (тобто в Україні):

    65-70% з усіх померлих помирають від хвороб спричинених серцево-судинними захворюваннями (в СРСР таких було 6%);
    12% від онкологічних захворювань (раніше таких було 2-3%);
    5% від туберкульозу;
    9% через так звані “зовнішні причини”, серед котрих найбільше помирають від отруєння неякісними продуктами харчування (причому, хто протягнув у лікарні місяць після отруєння, той вже вважається як померлий від онкології чи серцево-судинних хвороб, а не від отруєння, коли такому до 60 років, або таким, що помер власною смертю, коли йому за 60 років).

    Тобто в Україні максимум кожен двадцятий йде з життя природнім шляхом, по-старості. Ще 15 років такого не було. Вважається, що 80% хвороб спричинені неякісними продуктам харчування, тобто харчовими отруєння, що принаймні з 2008 року стало масовим явищем в Україні. І це явище масового отруєння українців має усі ознаки геноциду народу Русі-України, бо чи не усі неслов'янські і нехристиянські діаспори на Русі-Україні перед тим чомусь масово відновили, вже давно забуту у нас, кашерну практику харчування.

    Найбільше руйнують здоров'я українців узаконені МОЗ-овськіми кашерниками-антихристами так звані харчові добавки в продуктах харчування, різного роду хімічні замінники натуральних продуктів (ролинної олії, цукру, молочних виробів...) і фальсифікат в торгових мережах.
    А на ринках загрозою є торгаші перекупники, котрі бадяжать усе придбане ними у селян і навіть умисно труять, як і їх братки по вірі аптекарі.

    Знайти сьогодні в торговій мережі навіть крупи без так званих “харчових добавок” практично неможливо. Риба зазвичай є напичканою антибіотиками і хімічними засобами, котрі збільшують вагу і об'єм. Складники салатів дуже часто бувають напичканими пестицидами і гербіцидами, або і умисно обробленими ядом, зокрема цибуля, червоний перець(паприка) і оцет, котрі своїм гострим смаком дуже добре приховує умисне їх оброблення токсичними речовинами в торгівлі. Майонез це найчастіше 100% виріб хімпрому, як і оцет (умисно неотруєний), що в розвинених країнах є однозначно забороненим. Соки є зазвичай водяним розчином фарбників, підсолоджувачів, підсилювачів смаку і т.д. Мясо також переважно з далекої Південної Америки, котре перед транспортуванням щиро обробляють антибіотиками, а торгаші вже тут хімією, котра збільшує вагу і об'єм...

    За тими торашами, котрі промишляють умисними отруєннями покупців стоять широкі “плечі” не тільки з пагонами, а і в халатах медиків й СЕС-івців й керівників лаболоторій, котрі контролюють якість продуктів харчування. . Хто пробував скаржитися на отруєння той зрозуміє про що йде мова, та сволота вміє добре підставою промишляти стосовно скаржників і тих кого невдалося отруїти.
    Потрібно ще враховувати методи діяльності СЕС, коли цукрозамінник є дозволений МОЗ-ом, то вони, навіть знаючи що через нього сталося отруєння, ніколи це не назвуть офіційною причиною, будуть до останнього шукати “сальмонелу”.
    На мою думку сьогодні цукрозамінник і та ядовита речовина що знедавна масово продають нам під виглядом добре знайомого натурального оцету є головними причинами отруєння українців. І СЕС-івці це добре знають, але офіційний дозвіл МОЗ-у на отруєння українців тими новітніми хімпродуктами вони заперечувати не будуть, бо до цього тероризму є причетним їх керівництво.

    Величезне поширення безпліддя пояснюють здебільшого неправильним лікуванням антибіотиками, але сьогодні і в продуктах харчування достатньо антибіотиків. І не тільки антибіотиків.
    Що стосується простатиту то я ще не зустрічав аби тим хворів той хто не користується презервативами. Мабуть якість і безпечність презервативів ніхто не контролює в Україні. Тим більше, що тепер в злочинців вже є отруйні речовини котрі здатні проникати через шкіру. Целофанова упаковка презервативів для таких ядів не є перешкодою і їх можна нанести й під час продажі в аптеці. Або таким ядом можна обробити звичайну лавочку, сівши на котру можна собі "придбати" не лише простатит.
    Я вже тут на сайті якось запитував, у котрій львівській аптеці не промишляють різного роду нехорошими справами, але відповіді так і не отримав. Купляю в аптеках наразі лише йод, зеленку, активоване вугілля, бинт і вату, але і з тим виникають чомусь великі проблеми (найчастіше з безпечною придатністю активованого вугілля) і очевидно не через виробника.


    Недавно ВРУ за рекомендаціями ВООЗ-у і лобіюванням якогось “благодійного фонду” прийняла зміни до закону про боротьбу з захворюванням на туберкульоз, згідно котрих МОЗовські терористи-отруйники зможуть запровадити в тубдиспансер любого неугодного громадянина України. Позов медиків, котрий суд зобов'язаний розглянути (проштампувати) протягом 24 год. і ви в'язень тубдиспансеру; карально-бандитська психіатрія буде відпочивати як невинне ягнятко. В місцях ув'язнення ці антихристи в халатах вже давно мають право на примусове "лікування" і як результат більшість в'язнів отримали там хронічно хворі органи дихання. Коли ці зміни наберуть чинності, то вже так мабуть буде з усіма українцями в Україні.

    В останні роки до чинення геноциду українців ядами долучилися і банкіри, котрі замінили традиційне прання паперових грошових купюр на якусь суто хімічну “очистку”. Що призвело у 2011році до раптового збільшення кількості випадків захворювання (в десять разів) на рак шкіри (меланому). Бо використовують для так званої “очистки” явно щось токсичне і небезпечне для людини. Подібні токсичні речовини часто є присутніми тепер в катріджах для прінтерів і ксероксів, чого раніше не було.


    Хай те плем'я антихристів, нацистів, вбивць, наклепників і кашерників (котре організувало сучасний геноцид народу Русі-України) буде прокляте, разом з їх друзями, слугами і халуями!!!

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Hohlokacap 7 вересня 2012, 09:25

    И безбожную пятилетку со взрывами храмов ждёте, и голодоморную коллективизацию, и ГУЛАГ, и и страшные потери войны, в которой солдатами командовали не офицеры-генералы, а идейно-правильные недоучки и т.п.?

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • гріхо-католик 6 вересня 2012, 22:03

    Послушник

    Поговорим о вечности с тобою:
    Конечно, я во многом виноват!
    Но кто-то правил и моей судьбою,
    Я ощущал тот вездесущий взгляд.

    Он не давал ни сна мне, ни покоя,
    Он жил во мне и правил свыше мной.
    И я, как раб вселенного настроя,
    Железной волей управлялстраной.

    Кем был мой тайныйвысший повелитель?
    Чего хотел он, управляя мной?
    Я, словно раб, судья и исполнитель, -
    Был всем над этой нищею страной.

    И было все тогда непостижимо:
    Откуда брались силы, воля, власть.
    Моя душа, как колесомашины,
    Переминала миллионовстрасть.

    И лишь потом, весною,в 45-м,
    Он прошептал мне тихона ушко:
    «Ты был моим послушником, солдатом,
    И твой покой уже недалеко!»

    ********

    Послушник

    Про Вічність поговоримо з тобою;
    Звичайно, я також є винуватий.
    Та хтось управляв і моєю долею,
    Я відчував цей погляд всюдисущий.

    Він не давав мені ні сну ні спокою,
    Він жив в мені і з висот правив мною.
    І я як раб всесвітнього настрою,
    Державою правив залізною волею.

    Хто був мій таємний вищий Повелитель?
    Чого хотів Він, управляючий мною?
    Я, немов раб, суддя, правитель;
    Був усім над моєю бідною країною.

    І було усе тоді неосягненно;
    Звідкіля брались сили, воля, влада.
    Моя душа як колесо машини
    Міліонів пристрасть переминала.

    І лише потім, весною в 45-му,
    Він прошепотів мені на вушко тихенько:
    “Ти був Моїм послушником, солдатом,
    І спочинок твій вже недалеченько”.
    /Й.В. Сталін, 1949р./

    На думку дослідників написання цього вірша Й.В. Сталіном було повязане з загадковим самогубством його другої дружини Надії Алілуєвої у1932 році. Він переніс цю втрату дуще болюче. Надія це вчинила після прочитання “мерзенної книженції” де Сталін подавався (тонко і талановито) як антихрист. Перед ти вона тривалий час скаржилася на головні болі.

    П.С. В тих часах вже міг існувати такий спосіб ліквідації (поширений сьогодні), коли жертву спочатку тихенько пичкають відповідними психотронними засобами, а потім підсовують відповідну інформацію, котра влучно “заперечує” усе її життя.

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Більше коментарів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук