Село Глинсько відразу за Жовквою розташоване на мальовничому Розточчі. Вздовж дороги – звичайне сільське поле, за яким видніється невелике горбисте пасмо. Та якщо уважно придивитися, серед зеленого листя можна розгледіти смугасті кавуни і жовті дині. Через зміну клімату баштанні культури вирощують вже у багатьох регіонах України. А піщана земля Глинська, не дуже придатна для вирощування інших культур, дає непоганий урожай кавуна. Баштанництвом займаються місцеві мешканці брати Андрій та Іван Кісілі, вони поділилися із ZAXID.NET історією своєї родинної агроферми. Для Івана це ще й реабілітація після трьох років служби на фронті.
«На піску нічого не росте. Крім кавуна»
На полі обабіч сосен їде тракторець, завантажений першим урожаєм кавуна у Глинську. Смугаста ягода добре росте у піщаній землі, подекуди між рядками досі пробиваються молоді пагінці сосен. Коли колгосп роздавав селянам землю, ці піщані ділянки були не дуже придатні для вирощування сільськогосподарських культур. Тому вона тут давно не оброблялася.
Однак кавун любить піщані землі. Тому брати Іван та Андрій Кісілі вирішили спробувати нову культуру. Насаджують власне поле, свої паї їм у користування надали і сусіди. Перших 60 сотих засадили кавуном торік. Найбільша ягода важила 17,7 кг.
«Літо було дощове минулого року. Але раптом дощ перестав, три дні сонця – і весь кавун дозрів», – пригадують брати.
Баштан дав непоганий урожай: за сезон зібрали 30 т ягоди, тому цьогоріч вирішили масштабувати поле. Цього сезону брати насадили 20 тис. саджанців кавуна та вперше спробували 1000 саджанців дині – загалом близько 3 га. Іван після двох років служби у ЗСУ у квітні звільнився за сімейними обставинами. Тож саме встиг допомогти брату на початку сільськогосподарського сезону.
У Глинську вирощують шість сортів кавунів
Кавун для нашого регіону вже не є настільки екзотичним, однак вимагає додаткового поливу, утеплення та дбайливого догляду. Спершу у теплиці вирощують з насіння розсаду, через місяць, що припало на кінець квітня, її висаджують на поле. Щоб не вдарили раптові морози, першу розсаду накривають плівкою. Своє поле фермери засаджують трьома заходами по гектару, щоб встигнути впоратися зі збором урожаю.
Рядки поля мають систему поливу, їх покривають плівкою, яка зберігає вологу. Кавун поливають кожні 3-4 дні, за тиждень перед збором не зрошують – щоб не тріскав.
Торік найбільший кавун заважив майже 18 кг
Загальні агрономічні знання Іван та Андрій переймають від знайомих фермерів та з тематичних відеоблогів у соцмережах. Нормальним показником для баштану вважається від 20-30 до 100 т урожаю з одного гектара.
Андрій Кісіль розповідає, що кавуни дозрівають 60-70 днів від висадки розсади. Свої перші дозрілі ягоди брати почали збирати два тижні тому. Загалом у Глинську вирощують шість сортів кавуна. Урожай планують збирати ще у вересні.
Андрій Кісіль частує першим урожаєм
Якщо у перші роки війни на ринках практично не продавали українського кавуна, то тепер точки продажу з українським продуктом потрохи з’являються. Свій урожай Кісілі продають прямо біля поля дорогою на Крехів, один кілограм оцінюють у 17 грн.
Кавун продають біля поля та в Жовкві
Реабілітація працею
Для Івана Кісіля робота на полі є своєрідним відновленням після війни. Він пішов добровольцем у 2014 році, рік прослужив в 51 бригаді. У 2022 він потрапив в артилерійську розвідку 24 бригади. Іван воював понад два роки, майже без відпусток. Пройшов практично всю лінію фронту – Луганщину, Донеччину, Запоріжжя, Херсонщину. Звільняючи Херсон, можливо, саме там надихнувся місцевими краєвидами на закладання власного баштана.
Коли звільнився зі служби за сімейними обставинами, його відразу поглинула робота на полі – треба було допомогти братові. Ранок Івана починається о 5-6 годині, а триває до 10 вечора. Військовослужбовець 24 бригади після двох років на передовій так реабілітовується працею. Каже, що не дошкуляє навіть палюче сонце. Іван дивується людям, які нарікають на відсутність електрики чи інші незручності через війну.
«В мене нема часу сидіти в телефоні, читати новини. Так само було після 2015 року. Я тоді звільнився і поїхав в Швецію збирати чорницю. Я міг їздити по курортах, тратити гроші, а потім сидіти і думати, що робити. А так я маю заняття і нема часу на тривогу. Зараз, закінчивши всю роботу, засинаю миттєво», – розповідає Іван Кісіль.
Для Івана Кісіля фермерство є психологічною реабілітацією
Іван сміється, що в дитинстві вони з братом зарікалися мати власний город. А тепер самі радіють своїм результатам: «Садиш маленьке зернятко в землю, а вже за короткий час збираєш урожай».
Крім баштанних, родина вирощує також огірки, помідори, малину, молоду картоплю, буряк. Іван планує поцікавитися програмами підтримки для ветеранів, адже поки що у розвиток справи вкладають виключно свої гроші. Наскільки вигідне баштанництво для фермерів з Львівщини, Кісілі ще не знають. Підсумки будуть підводити в кінці сезону.
Усі фото ZAXID.NET
Ми використовуємо