Новини летять, мов у калейдоскопі. Ось переатестований міліціонер-путініст лупцює «бандер», а ось – міністр, що мав би його відсіяти під час переатестації, запускає у відповідь флешмоб «Я – бандера!». Ось працівники СБУ крадуть дроти, а потім брешуть, що ці дроти просто собі в кущах лежали. Ось президент виходить з кортежу, почувши плач дитини, – точно так само, як перед тим зробив його російський колега. І точно так само про цей «подвиг» сурмлять придворні чиновники.
Тітушки, проросійські мери, новини про всеосяжну корупцію – і гучні крики адвокатів глави держави «від Нього нічого не залежить» і «якби не Він – тут вже стояли б окупаційні війська». Ми до цього звикли. І на тлі такого божевільного калейдоскопу рейтинги коміка не видаються чимось надзвичайним – навпаки, вони цілком вкладаються в загальну логіку української трагікомедії.
Суспільство не встигає за тими можливостями, які дають нам нові інформаційні технології. Піонери Інтернету бачили його таким собі простором вільної інформації, місцем для дискусій, яке дозволить людині розширити свій світогляд і почути альтернативну думку. На жаль, цим мріям не судилося справдитися. Практичні дослідження показують, що пересічний політично заанґажований користувач соціальних мереж з часом лише радикалізується у своїх поглядах. Всі опоненти йдуть у бан-список, до коментування допускаються лише однодумці – здається, що весь світ з тобою погоджується і тобі підспівує.
Інша річ – наші політики. Значна частина з них вірить у магічну силу Інтернету, вірить, що велика кількість прихильників у соціальних мережах – запорука успіху на виборах, а результати онлайн-голосувань – це реальний зріз поглядів суспільства. Саме тому останнім часом у нас популярні «ботоферми» – контори з набору фейсбучних бійців, довкола яких гуртуються добровольці, що працюють уже безплатно.
Важливе питання: чи справді прихильність у коментарях на Фейсбуці чи Ютюбі прямо пропорційна прихильності на виборах? Невдовзі дізнаємося. Але припускаю, що це омана. Навряд чи віртуальна реальність переможе реальність очевидну. Можна довго розповідати, що Порошенко створив «нову армію», а іноземні інвестиції аж шкварчать – так поспішають чимшвидше потрапити в Україну. І в Фейсбуці чимало хто повірить – бо є люди, що втомилися від поразок, яким хочеться відчути себе ґвинтиками у добре налагодженому механізмі, яким керує мудрий і вмілий сивий провідник.
Але значно більше тих, у кого ріст зарплатні не встигає за ростом цін і комунальних платежів. І скільки б Порошенко не розповідав на Ютюбі, що автомобіль на європейських номерах можна розмитнити «від 500 до 1000 євро» – сотні тисяч власників таких автомобілів уже переконалися, що за їхнє авто держава вимагає 2000 євро і вище. Якщо не дати хабар кому треба – згідно з доктриною «ми йдемо своїм шляхом».
Паралельно відбуваються цілком аналогічні процеси у сусідній державі-аґресорі. Так, це не прості лінійні процеси, яких хотіли б деякі наші напівпрофесійні аналітики, тобто Крим нам мало хто хоче повертати. Але загальне розчарування в державній системі пропаганди і протистояння владі навіть у таких питаннях, як полігони для вивезення сміття, – це реальність нинішньої Росії, яку ще три-чотири роки тому могли передбачити лише дуже професійні соціологи.
Так, у сучасному світі увагу суспільства можна відволікти, можна мобілізувати її патріотичними гаслами, духовно-релігійною і мілітарною тематикою – але не можна паразитувати на цьому вічно. І дуже дивно спостерігати, коли в державі, де відбулася фактично буржуазна революція під гаслами модернізації – влада, зрештою, переходить на прострочену сусідську псевдоконсервативну риторику – при тому що будує свою леґітимність на протистоянні цьому самому сусіду. Особливо коли на прикладі цього самого ворожого сусіда видно, що це не завжди працює.
Звісно, наш виборець вміє дивувати – і я дуже здивуюся, якщо він таки «клюне» на уявлювану пропагандистами велич влади держави, в якій під час війни працівники спецслужби крадуть дроти. І після виборів усі ми зможемо сісти і проаналізувати – наскільки ефективними виявилися ботоферми, наскільки збігаються симпатії користувачів соцмереж і реальних виборців, котрі прийдуть на дільниці.
Що ж, чекати на результат залишилось недовго. Весна близько.
Ми використовуємо