Найбільшим ворогом Росії є вона сама

Перед листопадовим самітом Східного Партнерства Росія вирішила посилити свою активність щодо держав, яким «загрожує» європейська інтеграція, побоюючись зменшення своїх впливів на регіони Східної Європи і Південного Кавказу. Відчуваючи подих Європейської Унії на своїй потилиці, Росія витягла з кишені один зі своїх найпотужніших інструментів натиску – економічні санкції.

Нещодавно ухвалена резолюція Європейського Парламенту засвідчує, що агресивні заходи Росії лише згуртовують країни-члени ЄУ у справі східної політики й ще більше мобілізують їх на активні дії. Москва, намагаючись зіштовхнути країни, охоплені програмою Східного Партнерства, з обраного курсу, в більшості випадків спрощує їм завданя.

Російське ембарго на євроінтеграцію

Під час липневих святкувань 1025-ї річниці хрещення Київської Русі зазнала фіаско місія президента Росії Володимира Путіна, котрий намагався затягнути Україну до Митного союзу. Після цього головний санітарний лікар Росії Геннадій Онищенко заявив, що український шоколад «Рошен» є канцерогенним, тож його не можна імпортувати.

А вже у серпні Росія на деякий час заблокувала експорт українських товарів шляхом особливих перевірок на кордоні. Радник Путіна з економічних питань Сергій Глазєв пояснив це підготовкою до нових процедур, що набудуть чинності після того, як Україна підпише Угоду про асоціацію з Європейською Унією на саміті у Вільнюсі.

Проте не тільки Україна наразилася на економічний тиск. Приміром, із Молдови до Росії заборонили ввезення одного з найпопулярніших молдавських експортних товарів, тобто вина. Цього разу Онищенко пояснив, що воно не відповідає стандартам якості Росії. Відновлення імпорту може мати місце тільки тоді, коли будуть зроблені «певні кроки». Які саме? Він не пояснив, але, ймовірно, відповідь дав віце-прем'єр Росії Дмітрій Рогозін, котрий сказав, що, якщо Кишинів не змінить європейського курсу, то може розраховувати на зростання ціни на газ. Окрім того, він пояснив, що євроінтеграція є небезпечним процесом і що Молдова не матиме з нього користі.

Тим часом президент сильно залежної від Росії Вірменії Серж Сарксян під час візиту до Кремля заявив, що його країна бажає вступити до Митного союзу. Хоча це ще не факт, зрештою, як і заява прем'єр-міністра Грузії Бідзіни Іванішвілі, котрий також не виключає зміну курсу, «якщо це буде в інтересах Грузії». Але можна припустити, що такі заяви зачепили унійних політиків.

Депутати Європарламенту: дозвольмо їм самим обирати напрям інтеграції

28-29 листопада у Вільнюсі відбудеться саміт, який стане найважливішою подією східної політики Європейської Унії з часу започаткування програми Східного Партнерства. Поразка була б напрочуд болісною, і програма втратила б рештки свого престижу. Тому інституції ЄУ зреагували напрочуд оперативно.

У середині вересня депутати Європарламенту ухвалили резолюцію, яка засуджує тиск Росії на країни Східного Партнерства: «Більше, ніж будь-коли, треба звернути увагу на тривожний тиск на регіон Східного Партнерства ЄУ і на саму програму Східного Партнерства, яку Росія своєю практикою ставить під сумнів й оскаржує», – проголошують євродепутати. Далі у тексті міститься заклик до Росії припинити дії, спрямовані на перешкоджання інтеграції країн Східної Європи та Південного Кавказу з Європейською Унією. Депутати зазначають, що втручання у внутрішні справи є порушенням міжнародного права, і підкреслюють, що інтеграція з унійними структурами не суперечить збереженню добросусідських відносин. За їхніми словами, цей процес de facto – в інтересах Росії, оскільки реформи «сприятимуть (...) розширенню зони стабільності, процвітання і співпраці на її кордонах; (...) ЄУ, як і раніше, закликає Росію через конструктивний підхід до Східного Партнерства зробити свій внесок у цей процес».

Росія проти Росії

Реакція Європарламенту показує, що Росія намагається силою переконати країни Східного Партнерства відмовитися від європейської інтеграції. Насправді ж вона лише спрощує їм завдання. Європейська Унія тепер уже не буде настільки ж суворо дивитися на недоліки у реформуванні інституцій у країнах Східного Партнерства. Якщо раніше хтось із країн-членів ЄУ не був упевнений, чи, наприклад, варто підписувати Угоду про асоціацію з Україною, то тепер російська страшилка допомогла швидко забути про ці сумніви. Тому, ймовірно, під час візиту до України напередодні саміту у Вільнюсі єврокомісар з питань розширення та Європейської політики сусідства Штефан Фюле не буде настільки різким в оцінках українського поступу у реформуванні держави, яким він був ще зовсім недавно.

Росія, вдаючись до економічного і політичного тиску, використала практично всі свої ресурси в кампанії проти євроінтеграції. Залишилися хіба що військові засоби, але сьогоднішня Росія навіть не та, що була 2008 року, коли наважилася вторгнутися в Грузію. Нині на її в’язах – набагато більше проблем, зокрема, попри деяке ослаблення, досі гарячою залишається ситуації в Сирії, напружені відносини зі Сполученими Штатами і численні внутрішні справи, серед яких варто згадати недавні повені чи підготовку до Зимової Олімпіади в Сочі.

Не варто забувати також про те, що, якщо когось і зачіпають російські санкції щодо України, то передовсім – мешканців не тих регіонів, де євроінтеграція популярна, а тих, де найнижча. Таким чином, «торгові війни» однозначно не збивають з переконання ту першу групу, а от другу – доволі ймовірно. Таким чином Росія, намагаючись завдати шкоди асоціації з Європейською Унією, насправді знеохочує українців до Митного союзу.

Ще прийде час на тиск

Як слушно зазначає редактор «Українського журналу» Петро Андрусечко, те, що буде підписано Угоду про асоціацію, звісно, не означає, що тиск Росії припиниться. Найбільш очевидною метою виглядають президентські вибори в Україні, які відбудуться вже 2015 року. Віктор Янукович не виконав покладених на нього сподівань, не став «людиною Кремля». Тож Росія знову спробує «просунути» свого кандидата на Банкову. Зрештою програна битва за напрямок інтеграції ще не означає програну війну.