Обласні державні адміністрації: прибрати не можна реформувати?

В Україні в найближчі роки мають зникнути обласні адміністрації. Принаймні, саме таким шляхом йде реформа децентралізації, що незабаром вийде на фінішну пряму.

Щоправда, остаточно ці зміни має закріпити Конституція України, яку ще доведеться змінити народним обранцям. На думку експертів з децентралізаційної реформи, на перехідний період та формалізацію всіх законодавчих ініціатив щодо зміни структури влади на місцях Україні потрібен буде час, тож на ліквідацію ОДА можна розраховувати хіба 2022 року. Тоді більшість функцій переймуть на себе виконавчі комітети при вже на той момент новообраних місцевих радах, а президентську вертикаль представлятимуть префекти, що займатимуться контролюючими функціями. Наразі ж обласні державні адміністрації реалізовують і виконавчі функції, й самі себе контролюють. Тож, чи ефективна така система, за якої Львівщині доведеться жити ще принаймні кілька років, розпитуємо в експертів.

На думку колишнього очільника Львівської ОДА Юрія Турянського, зараз обласні органи влади по-перше, частково дублюють функції один одного, а по-друге, не завжди ефективно взаємодіють.

«Сьогодні керівник підрозділу в виконавчій структурі та обласній раді можуть взаємодіяти, можуть не взаємодіяти, тому втрачається доцільність одного або іншого, – говорить Юрій Турянський. - Треба виходити на формування ефективних виконкомів і чим скоріше, тим краще». Загалом же він називає цей орган анахронізмом, що дістався українцям у спадок від радянської системи управління, тож про сучасність такої структури не може бути й мови.

Саме через такий внутрішній конфлікт, закладений у самій структурі обласних адміністрацій, уряд і вирішив цьогоріч змінити підходи до оцінки ефективності роботи ОДА.

«Досі у різних гілок влади не було єдиної, зрозумілої для всіх та прозорої системи оцінювання ефективності роботи облдержадміністрацій у тих сферах, у яких вони мають повноваження, – пояснював тоді Перший заступник керівника Офісу Президента України Сергій Трофімов. – Тому ми з допомогою профільних фахівців та експертів проаналізували всі плюси та мінуси в їхній роботі та розробили цю концепцію». За його словами, вона дасть змогу порівнювати результати діяльності ОДА у міжрегіональному та часовому розрізі й допомагатиме визначати точки, де облдержадміністрації можуть докладати зусилля для покращення ситуації. При цьому самі нові показники ефективності здебільшого виявилися суперечливими, бо входять до компетенції не лише обласної адміністрації.

За словами іншого колишнього голови ЛОДА Миколи Кмітя, у нинішній структурі обласної влади закладений конфлікт – між адміністрацією та радою.

«Конфлікт закладений де факто, але від мудрості людей на місцях залежить, чи він яскравий, чи ні, – пояснює пан Кміть. – Повноваження розділені, а все, що розділене – неефективне. Ефективність управління – це ключова річ. Коли я був керівником ЛОДА, було міністерство будівництва, яке вирішувало, що будувати. У Львові на той час було 100 недобудованих шкіл, бо кожен новий міністр пробував новий фундамент поставити».

Про необхідність розділення наглядових та виконавчих функцій на рівні області йдеться і в дослідженні Інституту громадянського суспільства.

«В Європі немає держави, яка б не мала органів виконавчої влади на регіональному рівні. Тому незалежно від того, як називається такий орган – місцева державна адміністрація, воєвода, губернатор, префект, комісар, і т.п., – це є органом виконавчої влади загальної юрисдикції. Правда, такі органи не виконують повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування, як це є у нас, і органи місцевого самоврядування не можуть висловлювати недовіру таким державним органам», – резюмує Анатолій Ткачук, автор дослідження «Обласна державна адміністрація: короткий огляд статусу та можливостей у сучасних умовах».

За календарним планом реформи, нова редакція закону, що регулює діяльність держадміністрацій має бути проголосована народними обранцями вже після виборів, у листопаді цього року. Втім, для повної реорганізації ОДА потрібні конституційні зміни та час на перехідний період. В результаті змін усе більше виконавчих можливостей опиниться в руках місцевого самоврядування, тобто люди стануть ближчими до прийняття важливих рішень, матимуть більше можливостей самим не лише створювати, але й втілювати стратегію розвитку регіону.

Втім, відкритим залишається питання, що ж робити під час перехідного періоду, що триватиме, як мінімум, півтора роки (за умови своєчасного прийняття необхідних законодавчих змін та слідування календарному плану реформи) й чи є можливість уже зараз зробити обласні адміністрації більш ефективними, а владу – більш доступною?