Політична «мовотворчість»

Тлумачення найбільш популярних побрехеньок

БлогиІрина Подоляк , 15 вересня 2006 4
Ірина Подоляк
Народна депутатка України, «Самопоміч»

Пропоную вчергове підступитися до питання державної мови без надриву, бо дуже вже хочеться допомогти всім нам одночасно увімкнути мозок, а не телевізор. Для цього пропоную простими словами кілька найбільш популярних побрехеньок і їх тлумачення.

Маніпуляція 1. Питання державної мови не є пріоритетним для громадян України

Якщо мова не є одним із пріоритетів – чому стільки уваги цьому питанню приділяється на політичних шоу приватних телеканалів за участі колишніх регіоналів з одного боку і штатних провокаторів з іншого? Це єдине «не пріоритетне» питання, якому штучно надається такого резонансу, аби тільки не ухвалити закон.

Маніпуляція 2. Питання державної мови розколює суспільство

Суспільство розколюють політики, які не хочуть правового врегулювання: одні, бо представляють «рускій мір», інші – бо після ухвалення закону у них повністю зникне тема для самопіару, тому саме такі політики роблять українську мову «ядром конфлікту».

Натомість, питання державної мови дуже об’єднує у критиці законопроекту про державну мову 5670-д регіоналів і ультранаціоналістів.

Маніпуляція 3. Закон про державну мову не потрібен – все урегульовано в Конституції

Конституція містить загальні норми. Якщо їх не прописати в окремому законі, то такі норми є декларативними і не виконуються, що й підтверджує знекровлений стан української мови у наш час. За такою хибною логікою не треба було Закону про громадянство, бо положення про нього вже є в Конституції, чи не треба було б Цивільного кодексу, бо право власності у ній теж закріплене.

Маніпуляція 4. Посилання «захисників» російської мови на «Європейську хартію регіональних мов або мов меншин», ратифіковану Україною 2003 року

Оригінал цього документу не має жодного стосунку до мов меншин. У Хартії ідеться про міноритарні мови, про мови, які є під загрозою зникнення! Український текст ратифікованої Хартії (перекладений з російської), як і у інших державах, містить «національні» особливості.

Ось перелік мов (чи меншин?), які Україна визначила для себе, як такі, що потребують однакового захисту: білоруська, болгарська, гагаузька, грецька (?), єврейська (?), кримськотатарська, молдавська, німецька, польська, російська, румунська, словацька та угорська. Зате нема караїмської, кримчацької чи ромської.

Права меншин, в тому числі мовні, регулюються Рамковою конвенцією про захист національних меншин 1995 року.

Маніпуляція 5. Міф про «титульну» націю.

Поняття «титульна нація» вигадав у ХІХ столітті під час скандальної справи Дрейфуса французький письменник і публіцист з шовіністичними і антисемітськими поглядами Моріс Баррес. Термін використовувався у СРСР і донині зустрічається у текстах деяких політологів та політтехнологів, зокрема тих, які формувалися у радянський час та не читають наукову літературу жодною іноземною мовою, крім російської. Не всі красиві слова мають красиве значення. Українці – державотворча нація.

Маніпуляція 6. Міф про автохтонний народ

Автохтон – синонім до «корінний народ» (див. Маніпуляція 7), абориген. У юридичних документах не застосовується, в українському політичному наративі використовується невігласами. Хіба що хтось дослідив власну генеалогію від антів та склавінів і заперечує присутність кочових племен на території України. У застосуванні до нас, сучасних українців, використовується у квазінаукових публіцистичних текстах і промовах політиків.

Маніпуляція 7. Українці – корінний народ

Корінні народи в Україні – це кримські татари, караїми, кримчаки, гагаузи. Корінні народи – це ті, хто населяли споконвічно нашу територію на період встановлення її сучасних кордонів, не мають своїх державних утворень поза Україною і самоідентифікують себе, як такі. Корінні народи захищені міжнародним правом – Декларацією ООН про права корінних народів від 13 вересня 2007 року. В Декларації, серед іншого, зазначається, що корінні народи мають право на самовизначення. Українці – не корінний народ, бо мають свою державу.

Під час засідання Генеральної асамблеї ООН Австралія, Канада, Нова Зеландія та США голосували «проти» Декларації, 11 держав утрималися, зокрема, Україна, Грузія, РФ, ще 13 держав були відсутні під час голосування, серед них варто згадати Ізраїль, Румунію, Чорногорію.

Приємних мандрівок для ваших думок! Далі буде.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук